Провадження № 1-кп/643/632/25
Справа № 643/1161/25
21.05.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025221170000093 від 11.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первомайське Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-
ОСОБА_4 будучи особою, яка вживає психотропні речовини, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великому розмірі без мети збуту, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, з безкоштовного месенджеру «Telegram», зі свого мобільного телефону, абонентський номер НОМЕР_1 , замовив в телеграм-боті «Goodwin» у невстановленої під час досудового розслідування особи особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено, у кількості 5 грам. Після цього ОСОБА_4 , перебуваючи в межах Салтівського району м. Харкова, використовуючи термінал «EasyPay», розташований поряд з ТРЦ «Компас», за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 150, здійснив переказ грошових коштів в сумі 2 890, 00 грн. на невстановлений під час досудового розслідування рахунок та отримав повідомлення з інформацією про точне місцезнаходження схованки з придбаною ним психотропною речовиною, розташоване за адресою м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 11.
Далі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання психотропних речовин у великому розмірі, 11.01.2025 року близько 12:00 год. прибув за адресою, вказаною продавцем, де в землі біля буд. 11 по вул. Гарібальді в м. Харкові відшукав схованку з придбаною ним через Інтернет мережу психотропною речовиною у вигляді згортку, обмотаного ізоляційною стрічкою чорного кольору, з психотропною речовиною всередині, яку ОСОБА_4 підняв та поклав до зовнішньої кишені своєї куртки, таким чином незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі психотропну речовину у великому розмірі для особистого вживання без мети збуту.
Протиправна діяльність ОСОБА_4 , пов'язана з незаконним зберіганням особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту, була припинена 11.01.2025 року в період часу з 13:00 год. до 13:20 год., коли під час огляду місця події за адресою м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 11 у ОСОБА_4 було виявлено та в подальшому вилучено речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено, загальною масою 4,399 грам, що згідно з наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2022 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є великим розміром, яку ОСОБА_4 незаконно придбав та незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання психотропних речовин у великому розмірі без мети збуту.
У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Також обвинувачений вказав, що по закінченню досудового розслідування у повному обсязі ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Крім того обвинувачений пояснив, що показання надає добровільно.
Враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив кримінального правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням даних, які характеризують його особу. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винної, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженої.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Надаючи оцінку особі обвинуваченого суд також зазначає, що він не працює, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, визначеної ч. 2 ст. 309 КК України.
Водночас, за приписами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання з реальним його відбуванням або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи характеризуючи обвинуваченого обставини, визнання обвинуваченим своєї вини, негативне ставлення обвинуваченого до скоєного, усвідомлення обвинуваченим протизаконності своїх дій та спроможність самокритично оцінити їх і не допускати подібного в майбутньому, приймаючи до увагу інформацію, викладену у досудовій доповіді про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення кримінального правопорушення, його критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.
На переконання суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою. Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме її меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Оскільки клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило, суд, керуючись засадами змагальності та диспозитивності кримінального провадження, не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу за власною ініціативою згідно даного вироку.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати на проведення експертизи, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовом строком 1 (один) рік, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обрається.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення експертизи у розмірі 9 087 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази - герметично опечатаний паперовий конверт, опечатаний биркою з відтиском мокрої печатки ННЦ «ІСЕ» досліджувальний матеріал № 26, з пояснювальними написами «до висновку експерта № 456 від 17.01.2025 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025221170000093 від 11.01.2025 Провідний науковий співробітник сектору ФХГД ЛКВД ОСОБА_5 підпис, всередині якого знаходиться речовина вилучена у гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення огляду місця події 11.01.2025 - після набрання вироком законної сили знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1