Справа № 216/550/20
Провадження № 1-кп/216/118/25
21 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 кримінальне провадження № 12018040230001856 від 04 жовтня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
-21 лютого 2014 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 місяці, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
-11 серпня 2014 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
-16 березня 2017 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців, звільнений 22 червня 2017 року за відбуттям строку покарання;
-13 лютого 2020 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
-18 травня 2020 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки;
-15 вересня 2021 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зміненим у частині призначеного покарання ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, за ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна;
-16 листопада 2022 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8 ,
потерпілий ОСОБА_9 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_10 ,
29 вересня 2018 року близько 04.00 год. ОСОБА_5 , діючи повторно, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої були виділені в окреме провадження, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись поблизу кафе «Маракеш», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, просп. Поштовий, буд. № 25а, де реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи корисливу мету, із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, підійшли до ОСОБА_9 і почали наносити йому удари руками по обличчю, після чого відкрито викрали належну потерпілому сумку вартістю 500 грн, в якій знаходились мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4X» вартістю 2 575 грн, чоловіче портмоне зі штучної шкіри чорного кольору фірми «Маnce» вартістю 500 грн та грошові кошти в розмірі 12 000 грн. Після цього ОСОБА_5 та особа, матеріали стосовно якої були виділені в окреме провадження, з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди в розмірі 15 575 грн і тілесні ушкодження у вигляді саден голови та обличчя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 25 квітня 2019 року № 577 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминучі наслідки.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю і дав суду такі показання. Через сплив тривалого проміжку часу (сім років) він вже детально не пам'ятає всіх обставин вчинення злочину. Пригадує, що наносив удари руками потерпілому по обличчю, після чого забрали в останнього сумку, в якій був мобільний телефон та портмоне з грошима. У подальшому мобільний телефон продали, за яку суму він вже не пам'ятає, портмоне викинули, а гроші витратили на власні потреби.
Водночас обвинуваченийзазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та повністю відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.
Давши такі показання, обвинувачений ОСОБА_5 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.
При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_5 просив суд урахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному тавважає справедливим покарання, яке йому просив призначити прокурор.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 суду показав, що восени 2018 року приблизно о 04.00 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вийшов з нічного клуба «Гараж» і пішов додому. У провулку до нього підійшов незнайомий хлопець і наніс йому один удар кулаком в обличчя, після чого його розвернув інший незнайомий хлопець і також наніс йому один удар кулаком в обличчя. У подальшому ці хлопці силою забрали в нього сумку та зникли в невідомому напрямку, а він пішов у напрямку свого будинку. У викраденій у нього сумці знаходились грошові кошти в розмірі близько 12 000 грн, паспорт, блокнот, телефон марки«Xiaomi» вартістю до 5 000 грн, ключі від квартири та ліки. Викрадений мобільний телефон йому повернув слідчий, решту завданої шкоди йому не відшкодували та не пропонували відшкодувати. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуду суду.
Ураховуючи вказану вище позицію обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом потерпілого й обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу останнього, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз'яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, підтверджуються показаннями потерпілого та обвинуваченого й повністю визнаються останнім, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 за висунутим обвинуваченнямдоведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритоговикрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів і наразі за останнім вироком суду відбуває покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем мешкання характеризується позитивно, під наглядом лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, перебував під профілактичним наглядом лікаря-нарколога в період з серпня 2017 року до вересня 2018 року з приводу вживання алкоголю за шкідливими наслідками, знятий з під нагляду внаслідок одужання (а.к.п. 131-147).
Разом з тим суд враховує, що завдана злочином майновашкода частково відшкодована потерпілому ОСОБА_9 шляхом повернення останньому працівниками поліції викраденого мобільного телефону.
При цьому суд зважає, що факт повернення потерпілому викраденого майна працівниками поліції, якими виявлено та вилучено його в результаті проведених слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, не свідчить про щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки таке розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину та правдиву розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, глибокі внутрішні переживання й щирий жаль з приводу цього, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління, що може свідчити про позитивну перебудову свідомості особи, втрату або зниження ступеня її суспільної небезпечності та реальну можливість виправлення цієї особи. Водночас щире каяття насамперед виражається у вчиненні дій, спрямованих на максимально можливе усунення негативних наслідків скоєного діяння, в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, реальному бажанні виправити наслідки вчиненого.
Однак під час розгляду справи судом не встановлено в діях обвинуваченого ОСОБА_5 наведених вище ознак дійсного прояву щирого каяття. Натомість фактичні обставини кримінального провадження та негативна репутація обвинуваченого через обраний ним спосіб життя свідчать про формальність такого каяття, яке фактично висловлене останнім лише з метою призначення йому судом більш м'якого покарання.
За таких обставин суд не визнає висловлене обвинуваченим ОСОБА_5 щире каяття як обставину, що пом'якшує йому покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, мотиви, обстановку, спосіб його вчинення та відповідні наслідки, ставлення обвинуваченого до скоєного, перед і пост кримінальну поведінку останнього, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров'я, наявність попередніх судимостей і відбування наразі покарання у виді позбавлення волі, відсутність офіційної роботи, наявність родини та перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику за місцем мешкання, не перебування на цей час на обліках, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, часткове відшкодування потерпілому завданої злочином майнової шкоди, а також думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.
З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі та визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна,
Водночас у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушеньна підставі ч. 4 ст. 70 КК України, слід зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком в період з 27 березня 2021 року до 20 травня 2025 року.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень статей 69, 75 КК України, оскільки під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом'якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та наразі фактично відбуває покарання у виді позбавлення волі, тому його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчиненого діяння, відповідатиме тяжкості правопорушення і даним про особу винного, сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При призначенні вказаного покарання ОСОБА_5 суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_11 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 2 (два) місяці без конфіскації майна.
У строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушеньна підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року з 27 березня 2021 року до 20 травня 2025 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислюватиз 21 травня 2025 року.
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4X», -вважати повернутим власнику ОСОБА_9 згідно з його розпискою (а.к.п. 94);
- решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінального провадження
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1