Номер провадження: 33/813/1048/25
Номер справи місцевого суду: 522/5898/24
Головуючий у першій інстанції Коваленко В. М.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
02.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- адвоката Сафронюка Павла Віталійовича,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сафронюка Павла Віталійовича на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2025 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №905206 від 07.04.2024 року, водій ОСОБА_1 07.04.2024р. о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою м.Одеса проспект Шевченка, 33, керував автомобілем «BMW X6» держ. номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому порядку, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Сафронюк Павло Віталійович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з відеозапису події вбачається, що поліцейський автомобіль наблизився до автомобіля BMW X6, державний номер НОМЕР_2 ззаду, в момент, коли автомобіль перебував у статичному стані, тобто не рухався, поліцейські підійшли до лівої передньої двері автомобіля та побачили на місці водія ОСОБА_1 , після чого почали оглядати та обшукувати автомобіль ОСОБА_1 , автомобіль був оглянутий ретельно і уважно з всіма можливими порожнинами, кишенями і т.д., однак через відсутність результату огляду автомобіля поліцейські почали звинувачувати ОСОБА_1 у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння, та пропонували пройти відповідний огляд. Звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 проігнорував вимогу поліцейських про огляд на стан наркотичного сп'яніння, оскільки не мав такого обов'язку, так як не керував автомобілем, а тому відповідно не мав обов'язку проходити такий огляд. 3 відеозапису події вбачається, що спілкування ОСОБА_1 та поліцейських починається толі, коли ОСОБА_2 знаходиться в статичному автомобілі BMW X6, р.н. НОМЕР_3 , сам факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутній. Щодо посилання суду першої інстанції на відкладення судового розгляду за клопотаннями сторони захисту хочу зазначити, що по-перше судові засідання до жовтня 2024 року відкладались з ініціативи суду, а ті судові засідання які відкладались за клопотанням сторони захисту відкладались у зв'язку з зайнятістю адвоката в інших судових засіданнях, на підтвердження чого надавались відповідні докази. Таким чином судом було допущено порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки останній не мав можливості бути присутнім при розгляді справи в суді, оскільки не був належним чином повідомлений про таке судове засідання. Посилання суду на те, що ОСОБА_1 мав можливість дізнатись про стан розгляду справи шляхом моніторингу інформації що міститься на порталі «Судова Влада» на думку сторони захисту не заслуговують на увагу оскільки положеннями КУпАП врегульовано порядок виклику особи, що притягується до відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника апелянта, який з'явився у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №905206 від 07.04.2024 року, водій ОСОБА_1 07.04.2024р. о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою м.Одеса проспект Шевченка, 33, керував автомобілем «BMW X6» держ. номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому порядку, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 07.04.2024 року о 22-06 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №905206 від 07.04.2024 року, додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 07.04.2024 року. З відеозапису вбачається як працівниками поліції було зупинено автомобіль «BMW X6» держ. номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 на вулиці проспект Шевченка, 33, у місті Одеса. ОСОБА_1 будучи на водійському сидінні, без інших пасажирів, з увімкненим двигуном, надав працівникам поліції водійське посвідчення, у зв'язку з тим, що останнім надійшло орієнтування стосовно водія ОСОБА_1 про те, що він знаходиться в стані наркотичного сп'яніння під час керування, дане орієнтування було продемонстровано водію, з цього ж приводу і відбулась зупинка даного транспортного засобу. В подальшому, працівниками поліції, зі згоди водія, було проведено поверхневу перевірку автомобіля, а також водія. Працівниками поліції, у ОСОБА_1 були виявленні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, у зв'язку з чим останніми було запропоновано ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад для перевірки на стан наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 повідомив, що інколи вживає наркотичні речовини марихуану, але сьогодні не вживав, на пропозицію проїхати в медичний заклад, попросив надати час для консультації за адвокатом. Працівниками поліції було надано час для прийняття рішення ОСОБА_1 , проте після декількох вимог працівника поліції надати відповідь, а також 40 хвилин які були наданні для прийняття рішення, ОСОБА_1 ухилявся від прямої відповіді. Такі дії працівниками поліції були розцінено як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівниками поліції було роз'яснено права, а також відсторонено ОСОБА_1 від права керування транспортним засобом.
При розгляді апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 07.04.2024 року ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що з відеозапису неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд зазначає, що на відеозаписі подій, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, надають суду можливість встановити обставини події за участі ОСОБА_1 по суті інкримінованому йому правопорушення, що узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що на відеозаписах відображено сукупність фактів, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме зупинка на проїжджій частині вулиці, перебування на водійському місці автомобіля, без інших пасажирів, з увімкненим двигуном та не запереченнями з боку останнього щодо факту керування протягом здійсненням всієї відеофіксації.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 проігнорував вимогу поліцейських про огляд на стан наркотичного сп'яніння, оскільки не мав такого обов'язку, так як не керував автомобілем, а тому відповідно не мав обов'язку проходити такий огляд є необґрунтовані, оскільки положеннями ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 прямо передбачено, що поліцейські мають право на проведення огляду водія на стан сп'яніння, у разі наявності у поліцейського підозри, що водій має ознаки сп'яніння, тобто в даному разі враховується суб'єктивне сприйняття поліцейського стану особи. З досліджених відеозаписів вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, про що останньому було проголошено в голос. У зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникло право пройти такий огляд, на спростування або підтвердження вказаних ознак. При цьому, наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб - виконанням законної вимоги поліцейського щодо проходження огляду, результат якого має виключати підтвердження підозри поліцейського про перебування водія у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного або під впливом лікарських препаратів тощо).
У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.
При вирішенні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом було допущено порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки останній не мав можливості бути присутнім при розгляді справи в суді, оскільки не був належним чином повідомлений про таке судове засідання, не заслуговують на увагу, а також спростовуються матеріали справи, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить, що з моменту надходження адміністративних матеріалів справи, ОСОБА_1 був забезпечений захистом своїх прав та інтересів в особі адвоката Сафронюка П.О. який, зокрема, приймав участь у судовому засіданні на 18.10.2024 року, ознайомлювався з матеріали справи, а також клопотав про відкладення судових засідань.
Крім того, судом апеляційної інстанції також була забезпечена можливість на реалізацію апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження, а також участю у судовому засіданні захисника і таким чином надання можливості додатково викласти доводи на виправдання ОСОБА_1 , і, як наслідок, здійснення апеляційним судом оцінки цих доводів і перевірку правильності постанови районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція скаржника , яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сафронюка Павла Віталійовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений: 21.05.2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе