Єдиний унікальний номер 728/971/25
Номер провадження 3/728/371/25
21 травня 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Сасово, Виноградівського району, Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , пенсіонер,
за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП),
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.
І. Опис фактичних обставин.
1. ОСОБА_1 (далі також - Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), у відповідності до відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 15.04.2025 серії ВАД № 265966, 15 квітня 2025 року о 18 год 30 хв, перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , вчинив умисні дії психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме висловлював погрози та образи, що спричинило шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
2. Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
ІІ. Рух справи.
3. Після надходження матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також - Суд), їх розгляд було призначено на 21.05.2025 у судовому засіданні о 15 год 10 хв.
ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
4. У судове засідання, призначене на 21.05.2025 о 15 год 10 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явилася, причини неявки не повідомила.
5. За змістом положень статті 268 КУпАП неявка належним чином повідомленої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.
ІV. Досліджені докази.
6. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:
- протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2025 серії ВАД № 265966;
- рапорт старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 16.04.2025, яким підтверджується виклик працівників поліції за заявою невстановленої особи;
- письмові пояснення ОСОБА_2 , згідно з якими її співмешканець ОСОБА_1 вів себе агресивно, погрожував та висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, вимагав повернути картку на яку йому надходить пенсія;
- письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно з якими його співмешканка ОСОБА_2 , повернувшись з лікарні у місті Чернігові, почала сваритися з ним, оскільки він погано порав худобу і погано справлявся по господарству. Також відібрала його пенсійну картку.
V. Оцінка Суду.
7. Після надходження на розгляд до Суду адміністративних матеріалів Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судові засіданні шляхом направлення судової повістки за адресою указаною в протоколі, яку було нею отримано 01.05.2025.
8. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що ОСОБА_1 був поінформований про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявив.
9. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також - Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
10. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції», [GC], N 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).
11. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
12. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.
13. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов'язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.
14. Щодо суті вчиненого правопорушення, то Суд враховує, що згідно зі статтею 6 Конвенції, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
15. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення» має “автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії» (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального» характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення».
16. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.
17. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.
18. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред'явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), § 79).
19. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії» (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).
20. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.
21. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
22. Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
23. При цьому Суд наголошує, що відповідно до загальних уявлень про насильство, як протиправне діяння, відносять застосування кривдником силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір. Тобто, будь-яке застосування сили щодо беззахисних.
24. До ознак домашнього насильства можна віднести умисність (з наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини, а також значну перевагу сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
25. Психологічне насильство як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
26. Водночас для конфлікту як способу взаємодії характерним є його не регулярність та випадковість (відсутністю злого умислу), баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносна рівність фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров'я, ментального розвитку тощо, а також спостерігається розкаяння сторін конфлікту та спрямованість зусиль сторін конфлікту на його вирішення.
27. Відповідно, саме на уповноважений підрозділ органу Національної поліції України, який наділений владними повноваженнями щодо складання протоколу за статтею 173-2 КУпАП, з урахуванням, в тому числі, й факторів небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильств, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 № 369/180, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.04.2019 за № 333/33304, покладено обов'язок з відмежування домашнього насильства від інших конфліктних ситуацій, які можуть виникати у сімейному житті фізичних осіб.
28. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що зі змісту досліджених письмових пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вбачається саме конфліктна побутова ситуація між громадянами щодо правил співжиття, а не вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 у відношенні до ОСОБА_2 .
29. Підсумовуючи зазначене вище, Суд враховує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
30. У справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України», заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), § 161).
31. Відповідно, зважаючи на встановлені фактичні обставини, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь психологічного характеру (погрози, образи), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
32. Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема перекваліфіковувати діяння чи іншим чином змінювати “обвинувачення».
33. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
35. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 173-2, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, -
1. Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович