Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 498/774/25
Номер провадження: 1-кп/511/260/25
20.05.2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання- ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 (дистанційно),
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників -адвокатів- ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (дистанційно),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025163520000073 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.02.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великокомарівки Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) раніше судимого вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19.04.2023 року за ч.3 ст.15, ч.2 ст.332 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений вфд відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. .332 КК України,
19.05.2025 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Одеського апеляційного суду надійшов за підсудністю обвинувальний акт по кримінальному провадженню № №12025163520000073 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 20.05.2025 року.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.04.2025 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 160 (сто шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на нього обов'язків, строк якого спливає 21.05.2025 року.
Прокурор ОСОБА_3 подала письмове клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання, в якому зазначено про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, оскільки сторона обвинувачення вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на даний час не відпали та не зменшилися.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 заперечував проти клопотання прокурора, просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вважає, що прокурором в повній мірі недоведені ризики на які він посилається, про що подав письмові заперечення, в яких, крім іншого зазначив.
Так, сторона захисту вважає, що станом на сьогоднішній день відсутні будь-які ризики, адже ОСОБА_7 фізично не має можливості будь-яким чином вплинути на слідство, оскільки: по-перше, він не має будь якого наміру переховуватися так як має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ); по-друге, ОСОБА_7 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та навпаки, зобов'язується виконувати всі обов'язки, що покладаються на нього; по-третє ОСОБА_7 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, оскільки не має на це ані причин, ані можливості, окрім того, перебування під цілодобовим домашнім арештом виключатиме таку можливість. Отже, доводи щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню - є безпідставними та необгрунтованими, та навпаки суперечать реальним обставинам та фактам. Крім того, захист вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є досить суворим і не співмірним з ризиками викладеними у клопотанні прокурора. Також вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_7 має матір-пенсіонерку, яка є інвалідом другої групи. Сам ОСОБА_7 перебуває на обліку у відділі соціального захисту населення Великомихайлівської селищної ради, як особа, що доглядає особу з інвалідністю другої групи, а саме матір - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_7 має на утриманні малолітніх дітей, 2014 та 2017 року народження. Саме тому, просить суд, розглянути можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити.
Відповідно до статей 3, 4 та 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є відповідно до ч.2 ст.177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, постійного місця роботи.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш-м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання доцільності обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, суд має встановити в першу чергу існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, за яким за законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, офіційно не працевлаштований, джерел доходів для існування його не відомі, раніше судимий за аналогічне правопорушення.
Суд вважає, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Обрати відносно ОСОБА_7 інші більш-м'які запобіжні заходи не представляється можливим, так як необхідних умов їх обрання не має і вони на думку суду не забезпечать запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, і застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не буде ефективним запобіжним заходом і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.
Ризики встановленні слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не відпали та захисником не надано доказів про їх зменшення, або про те що вони перестали існувати.
При цьому суд наголошує, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання обвинуваченим обов'язків.
Суд приймає до уваги посилання захисника відносно наявності у ОСОБА_7 хворої матері - пенсіонерки, яка має безстрокову інвалідність другої групи, та наявність у обвинуваченого двох малолітніх дітей, однак суд наголошує на тому, що такі обставина не зменшують існування вищенаведених ризиків та не можуть слугувати безумовною підставою для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, з огляду на інші, встановлені судом обставини.
Водночас суд вважає необхідним зазначити, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК.
При цьому, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
При розгляді можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 - 178 КПК України, суд прийшов до висновку, що прокурором доведено про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Вказаний розмір застави буде відповідати практиці ЄСПЛ, зокрема, у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави, суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора та/або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з - під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись статтями 177, 178,183,194,202,315 КПК України, суд-
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025163520000073 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. .332 КК України,- задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 липня 2025 року (включно), з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, місцезнаходження юридичної особи: Люстдорфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059.
Одночасно визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі сто шістдесят розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484 480 гривень.
Роз'яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1.прибувати до суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора та/або суду;
3. повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4. утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії обов'язків у разі внесення застави - до 18 липня 2025 року (включно).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений , будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України - для виконання, прокурору Приморської окружної прокуратури м. Одеса, ОСОБА_7 - до відома.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 21.05.2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1