Справа №766/3360/25
н/п 1-в/766/317/25
20.05.2025 м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні подання відділу №34 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях (далі за текстом - Орган пробації) щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо засудженого:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широка Балка Білозерського району Херсонської області, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 . Суть питання, що вирішується ухвалою
На розгляд Херсонського міського суду Херсонської області надійшло вищезазначене подання Органу пробації, в якому просять застосувати до ОСОБА_4 норму Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі по тексту - Закон).
Обґрунтовуючи подання Орган пробації зазначив, що 03.03.2014 до відділу № 34 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях надійшов вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 29.01.2014 стосовно ОСОБА_4 , яким його засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, тоді як 09.08.2024 набрав чинності Закон, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, відповідно до якої дрібним викраденням чужого майна вважається за умови заподіяння матеріальної шкоди у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення вартість викраденого майна відповідно до вироку суду становила 163 гривень, що станом на дату вчинення кримінального правопорушення (2013 рік) не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Позиції сторін кримінального провадження
Представник Органу пробації в судове засідання не з'явився, про день, час місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про проведення судового розгляду за його відсутності, подання підтримав та просив задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд за відсутності представника Органу пробації.
Прокурор не заперечив проти задоволення подання Органу пробації, вважаючи наявними підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного за вироком суду.
3. Встановлені судом обставини
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 29.01.2014 до позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього відповідно до п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Вирішено питання про речовий доказ.
За змістом вироку ОСОБА_4 10 листопада 2013 року приблизно о 16.00год., переслідуючи корисливий мотив направлений на незаконне заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, шляхом вільного доступу, проник до приміщення сараю, котрий розташований за адресою: АДРЕСА_2 , звідки викрав сім тюків сіна загальною вагою 81.5 кг, що належать гр. ОСОБА_5 , чим згідно судово-товарознавчої експертизи промислових товарів народного споживання, обладнання та сировини за № 21 від 09.01.2014 року, завдав останньому матеріальних збитків на загальну суму 163 грн. 00 коп.
Вищезазначений вирок набув законної сили 01.03.2014, про що свідчить розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили.
4. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акту та вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України, вчинено 10.11.2013. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу складав 1147 гривні. Отже податкова соціальна пільга у 2013 році складає 573,50 грн. Таким чином, з 09.08.2024 таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2013 році становило 1147 гривні.
Станом на 2013 рік, час вчинення кримінального правопорушення, викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувало 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Оскільки згідно вироку вартість майна, яким ОСОБА_4 заволодів шляхом крадіжки становить 163 грн., тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2013 році (1147 грн.), тому ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, тому суд вважає, що вказані дії ОСОБА_4 не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Передбачені ч. 1 ст. 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 в справі №591/6379/16-ц).
Зміни до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння (постанова ОП ВС від 07.10.2024 у справі №278/1566/21).
Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання (ч. 2 ст. 74 КК України).
Пункт 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачають, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України.
З огляду на вищевикладене суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону та враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом, вважає подання Органу пробації таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 5, 74, 185 КК України, ст. ст. 537-539 КПК України, суд
постановив:
Подання відділу №34 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 29.01.2014 за ч. 3 ст. 185 КК України (справа №648/4840/13-к).
Роз'яснити засудженому, що від покарання або його частини, що їх особа законно відбула на підставі вищевказаного вироку суду до декриміналізації злочину, він не може бути звільнений, а понесені особою правообмеження у цьому разі не підлягають відшкодуванню чи компенсації.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1