Справа № 127/14237/25
Провадження № 3/127/3037/25
21.05.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 02.01.2025 о 18.05 год по вул. Соборній, 24 у м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з трамваєм 316, який рухався у попутному напрямку. Внаслідок цього транспорті засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнала і суду пояснила, що вона мала намір здійснити поворот ліворуч, пропускала автомобілі, які рухались у зустрічному напрямку. На час зіткнення керований нею автомобіль перебував у нерухомому стані.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку її захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З диспозиції статті 124 КпАП випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Зі змісту пункту 13.1 ПДР випливає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення надані письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , схема ДТП, на якій зафіксоване розташування транспортних засобів та виявлені у них пошкодження.
За клопотанням захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суд дослідив запис з камер зовнішнього спостереження. З оглянутого судом запису випливає, що на момент зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_1 перебував у нерухомому стані й лише після зіткнення з трамваєм почав рух. Тому письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині того, що саме автомобіль марки Mercedes-Benz допустив зіткнення з трамваєм суд оцінює критично, як такі, що спростовані зазначеним записом.
Як суд зазначив вище, за результатами судового розгляду суд встановив, що керований ОСОБА_1 транспортний засіб на час зіткнення з трамваєм перебував у нерухомому стані. В цьому провадженні суд позбавлений повноважень здійснювати оцінку відповідності дій водія трамвая вимогам ПДР, натомість оцінює відповідній дій саме ОСОБА_1 . З огляду на викладене суд вважає, що ОСОБА_1 не могла виконати вимоги пункту 13.1 ПДР, на яке наявне посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, саме у зв'язку з перебуванням керованого нею автомобіля у нерухомому стані.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Як суд зазначив вище, наданими суду доказами у їх сукупності не були спростовані твердження ОСОБА_1 про відсутність в її діях порушень вимог ПДР, відповідно, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджені не були.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджений факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, а отже і не підтверджена її винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 124, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: