Справа № 147/1411/24
Провадження № 1-кп/147/46/25
20 травня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого, адвокатаОСОБА_5
представник неповнолітньої потерпілої адвокатаОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024020120000156 від 12 серпня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України,
встановив:
в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12024020120000156 від 12 серпня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Прокурор ОСОБА_7 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 152 КК України і у ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до обвинуваченого вже застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду продовжувався строком до 30.05.2025, надалі існують ризики передбачені п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які, в тому числі, стали підставою для звернення до суду із клопотаннями про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вони не минули і не зменшились.
На даний час існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності переховуватиметься від суду, оскільки санкція інкримінованої йому статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права та свободи, в тому числі право на свободу пересування. Зокрема, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років. Дані обставини обґрунтовують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України. Також, ОСОБА_4 може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу, неповнолітніх свідків чи інших учасників провадження з метою зміни їх показів чи відмови від них, так як обвинувачений проживає на території населеного пункту де також проживають потерпіла та свідки, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При встановлені наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту в судовому засіданні (частина 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початкову етапі при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Крім цього на даному етапі, свідки не допитані судом, тому продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 може запобігти незаконному впливу останнього на неповнолітніх потерпілу та свідків. Також існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше притягувався за вчинення умисного корисливого злочину, зокрема: 29.01.2024 засуджений Тульчинським районним судо Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки
З метою забезпечення належного та неухильного виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, зважаючи на те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, що свідчить про неможливість запобігання вищевказаних ризиків та застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, прокурор просить клопотання задовольнити, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор оголосив короткий зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав його та просив його задоволити.
Адвокат неповнолітньої потерпілої підтримала клопотання прокурора, просили його задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу. Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 зазначив, що у ОСОБА_4 тісні соціальні зв"язки , на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, має зареєстроване місце проживання, тому просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.
Обвинувачений підтримав позицію захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місце його реєстрації в житловому будинку в АДРЕСА_1 . Посилався на те, що дружині одній нелегко виховувати двох неповнолітніх дітей, ніхто зі свідків в зазначеному населеному пункті не проживає, відповідно відсутній ризик того, що він зможе впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане письмове клопотання, дійшов наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.08.2024 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строку досудового розслідування, а саме з моменту затримання 12 серпня 2024 року до 11 жовтня 2024 року, який було продовжено до 12.10.2024 ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.10.2024 без визначення розміру застави.
07.11.2024 в підготовчому судовому засідання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави було продовжено до 05 січня 2024 року, та в подальшому було продовжено ухвалою суду від 20.12.2024 до 17.02.2025, ухвалою суду від 13.02.2025 до 13.04.2025 та ухвалою суду від 01.04.2025 до 30.05.2025.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою (статті 131,176,181,183 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. При цьому суд зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Також, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд враховує, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено, неповнолітня потерпіла та свідки, в тому числі і неповнолітні свідки не допитані, інші докази не досліджені, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений може незаконно впливати на них з метою уникнення покарання.
Окремо суд звертає увагу на те, що на стадії судового провадження, суд не вправі вдавитися до аналізу пред'явленого обвинувачення, встановлювати винуватість особи чи вірність кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення. Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на даному етапі, суд повинен лише пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов до висновку про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об'єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , обставини та характер вчинення останнього, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, а також вік потерпілої та свідків, перебування справи на стадії дослідження доказів, тобто коли частина свідків, неповнолітня потерпіла та обвинувачений не допитані, інші докази не досліджені - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, його вік і стан здоров'я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Щодо зміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, то суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також запобігти існуючим ризикам.
Окрім цього, з огляду на конкретні обставини справи, а також з врахуванням вчинення особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 197, 331, 372, 395 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 липня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування цілодобового домашнього арешту відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Оголосити перерву в судовому засіданні до 12.45 год. 27.05.2025.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 21.05.2025 о 8.30 год.
Суддя ОСОБА_1