"21" травня 2025 р. Справа № 363/2690/25
21 травня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Свєтушкіної Д.А. за участі секретаря Галай О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, -
19 травня 2025 року до Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Шевченко Т.Ю. надійшла позовна заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселенняв якій позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 та спільною донькою сторін - ОСОБА_3 житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення їх до даного житлового будинку та передачі ключів від нього.
Разом з позовною заявою від представника позивача до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій представник позивача просить вжити заходів для забезпечення позову та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також будь-які дії щодо зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання реєстрації ОСОБА_1 та спільної доньки сторін - ОСОБА_3 , заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) щодо вказаного житлового будинку, заборонити усім органам реєстрації, що здійснюють декларування/реєстрацію місця проживання/перебування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування, зміну місця проживання/перебування, скасування декларування/реєстрації місця проживання/перебування особи здійснювати дії щодо зняття ОСОБА_1 та спільної доньки сторін - ОСОБА_3 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з метою уникнення поділу спільного майна подружжя вживає активних заходів щодо приховування та відчуження такого майна на користь інших осіб, а також здійснив безпідставне виселення позивача та спільної доньки сторін з будинку. Окрім того на сьогодні ні позивач, ні її донька не мають доступу до зазначеного житлового будинку. Одночасно з цим позивачу стало відомо, що відповідач 05.05.2025 року звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а також вчиняє активні дії в досудовому порядку щодо зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою. Отже фактично відповідач не лише намагається позбавити позивача права власності на зазначене майно, а й позбавив можливості позивача та доньку користуватися спільним майном. Зауважила, що позивач не має у володінні іншого житлового майна та наразі проживає з донькою у орендованому житлі. Тож з огляду на вищевикладене вважає, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Враховуючи норму ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п.1, 2, 3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви; одночасно з пред'явленням позову; після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується окрім іншого накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти інші дії.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
За таких обставин, враховуючи обставини справи, та те, що вказаний спір виник з приводу користування зазначеним будинком, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та усім органам реєстрації, що здійснюють декларування/реєстрацію місця проживання/перебування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування, зміну місця проживання/перебування, скасування декларування/реєстрації місця проживання/перебування особи здійснювати дії щодо зняття ОСОБА_1 та спільної доньки сторін - ОСОБА_3 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 , який є співмірним із заявленими позовними вимогами та незастосування цього заходу може призвести до утруднення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
В контексті оцінки балансу інтересів сторін у питанні забезпечення позову шляхом заборони здійснювати дії щодо зняття позивача та її доньки із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зазначені обставини дають суду підстави дійти висновку про перевагу інтересів саме позивача та її доньки, адже саме їх інтереси у разі невжиття відповідних заходів та задоволення позову потерпатимуть більше, оскільки їх відновлення буде більш ускладненим ніж відновлення інтересів відповідача, у разі вжиття таких заходів та відмови у задоволенні позову.
Суд вважає, що застосування зазначеного заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача та її доньки. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист її прав. При цьому, застосування такого заходу забезпечення позову до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача та її доньки.
При цьому, зазначений захід забезпечення позову, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість здійснювати дії щодо зняття позивача та її доньки із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв'язку із вжиттям такого заходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині заборони відповідачу та усім органам реєстрації, що здійснюють декларування/реєстрацію місця проживання/перебування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування, зміну місця проживання/перебування, скасування декларування/реєстрації місця проживання/перебування особи здійснювати дії щодо зняття ОСОБА_1 та спільної доньки сторін - ОСОБА_3 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) щодо вказаного житлового будинку, такі заходи забезпечення цього позову, предметом якого є лише право користування житловим приміщенням, а не право власності на нього, суд вважає надмірним та невиправданим втручанням у майнові права відповідача, зазначений захід забезпечення позову не є адекватним та не відповідає вимогам, на забезпечення яких позивач просить його вжити, тож у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині слід відмовити.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином застосований судом захід забезпечення позову може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст.154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149, 150-153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення- задовольнити частково.
Заборони ОСОБА_2 та усім органам реєстрації, що здійснюють декларування/реєстрацію місця проживання/перебування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування, зміну місця проживання/перебування, скасування декларування/реєстрації місця проживання/перебування особи здійснювати дії щодо зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні інших заявлених вимог відмовити.
Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна