Справа № 296/4367/24
2/296/59/25
"19" травня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участю секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни, до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком, -
10.05.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чайковська Р.А., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради та просить суд:
- розірвати шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визначити місце проживання неповнолітніх дітей сторін: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини усіх доходів відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 10.05.2024 року і до досягнення дітьми повноліття .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 29.09.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб у Відділі ДРАЦС Житомирського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1574.
Від даного шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку із погіршенням сімейного життя шлюбні відносини між сторонами припинені спільного господарства не має. Сторони тривалий час проживають окремо, а саме з 2022 року . Позивач з дітьми проживають за кордоном в Данії, діти навчаються у навчальних закладах, адаптувалися для них там створені всі умови.
Відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги на утримання дітей, тому вона змушена звертатися до суду з вимогами про стягнення аліментів на їх утримання.
Також з урахуванням інтересів дітей просить визначити їх місцем проживання разом з матір'ю
Ухвалою суду від 30.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
04.10.2024 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх двої неповнолітніх дітей разом з батьком, третя особа Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Житомирської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 від якого в них народилося двоє синів- ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є неповнолітніми. Сім'єю вони проживали у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Після повномасштафного вторгнення рф в Україну друдина та їх діти (з його дозволу) виїхали за межі Украни, а саме до Данії де живуть його родичі . З березня 2022 року по червень 2024 року вони підтримували сімейні стосунки, фактично по телефону та через інтернет зв'язок . Він знав про всі події життя дружини та дітей, надавав матеріальну допомогу, купляв та відправляв подарунки дітям, цікавився їх навчанням та життям в цілому. В грудні 2022 дружина з дітьми тимчасово приїздили в Україну і вони проживали разом як сім'я. Проте в 2024 році дружина приїхала з дітьми в Україну але поїхала жити до своїх батьків, а дітей привезла до нього. Діти повідомили його, що в мами новий чоловік в Данії, вони вчать датську мову та що це дуже складно для них, у них погані стосунки з іншими дітьми в Данії, вони майже не гуляють, не мають друзів та хочуть повернутися в Україну та жити разом з ним. Дружина наразі не спілкується з ним не повідомляє як діти, який стан їх здоров'я. Наразі він має гарні умови для проживання дітей в Україні - трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 де і зареєстровані самі діти. Він живе сам , намірів створювати іншу сім'ю він не має. Діти матимуть ізольовані кімнати, відвідуватимуть навчальні заклади, спілкуватимуться рідною мовою. В Данії діти живуть з матір'ю в орендованому літньому будинку, і з власником цього будинку , якому 58 років, його дружина утворила неофіційну сім'ю. Вважає, що він має кращі умови для дітей та їм буде більш комфортно з ним в Україні, та самі діти цього бажають.
Також ОСОБА_2 надав письмові заперечення проти позову. ОСОБА_2 вказав, що він не визнає позову, оскільки сподівається, що дружина повернеться в Україну з дітьми та вони знову будуть сім'єю та разом виховуватимуть дітей. Вимоги щодо аліментів також необгрунтовані бо він регулярно відправляв матеріальну допомогу на утримання дітей та подарунки, також постійно слав посилки через родичів, що в Данії. Місце проживання дітей не може бути визначено з ОСОБА_1 оскільки вона живе в Данії, як біженка , працює та має намір там утворити нову сім'ю, а це призведе до постійного проживання його дітей в іншій країні. Діти мають з ним тісні зв'язки та хочуть проживати з ним в Україні.
Ухвалою суду від 06.11.2024 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об'єднано з первісним позовом.
11.10.2024 надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Р.А. в якому вказано, що зустрічний позов не визнається . ОСОБА_2 понад 10 років ніде не працював, нічого не робив для сім'ї. Діти потрібні йому, щоб отримати відстрочку від служби в ЗСУ для набуття статусу "одинокий батько". Декілька разів він дійсно надсилав гроші дітям проте не цікавився чи продовжують навчання, він не знає, що діти займаються з репититорами. Діти в Данії адаптувалися, мають друзів, вивчають датську мову. У дворі де вони проживають є батут, місце для гри у футбол, баскетбол, басейн. Діти мають свою кімнату, наразі умови проживання лише покращилися, а тому недоцільно визначати місце їх проживання з батьком в України. Долучено фото переписки в месенжерах та дітей .
Представник позивача- ОСОБА_8 також зазначила, що відповідач вимагав приїзду дружини та дітей в України для участі в комісії органу опіки та піклування де б мало вирішуватися питання визначення місця проживання дітей. ОСОБА_1 та двоє неповнолітніх дітей приїхали в Україну та прийняли участь у комісії. ОСОБА_2 не знайшов часу навіть просто зустрітися з дітими під час їх перебування в Україні на його ж вимогу та не прийшов на комісію де заслуховувалися діти та досліджувалося їх життя в Данії. Натомість діти зустрілися з його батьками, що свідчить про байдужість до дітей. Діти поїхали в ОСОБА_9 так і не побачивши батька, хоча мали таке бажання.
Представник ОСОБА_2 адвокат К.ГЕРБЕДА, не заперечував цього факту, та вказав,що ОСОБА_2 був у відрядженні по роботі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи
Скориставшись правами передбаченими ЦПК України представник позивача за первісним позовом - адвокат Чайковська Р.А. надала заяву про розгляд справи без їх з позивачем участі.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 також надав заяву про розгляд справи без його участі. В задоволенні позову до нього просив відмовити повністю, а його позов просив задовільнити.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України, що документована паспортом серії НОМЕР_1 виданим 18.11.2017 року, має картку платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 має посвідку на проживання в Данії НОМЕР_3 (а.с. 11-12,17 зворот,18).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 29.09.2012, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ), 29.09.2012 року укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження складено відповідний актовий запис № 1574 (а.с. 9).
Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 , мають посвідки на проживання в Данії НОМЕР_5 (а.с. 13-122).
Між позивачем та ОСОБА_11 01.03.2024 укладено договір оренди на сезон 2024 року з 01 березня по 31 жовтня 2024 року 2-х кімнат з доступом до кухні, ванної та вітальні (а.с.23-24)
З 27/07/2022 ОСОБА_12 працевлаштована про що свідчить договір про роботу (а.с.25-29) також вона здала свпит з данської мови (а.с.31)
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, що документований паспортом серії НОМЕР_6 виданим 05.08.2000 року, має картку платника податків - НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на психіатричному обліку не перебуває, психічних та поведінкових розладів не має. Працевлаштований в ФОП ОСОБА_13 електромеханіком з 17.09.2024, судимості не має, перебуває на обліку ТЦК (а.с. 79-81,130-133, 138 ).
Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 7360 кв.м. з 1999 року на праві власності належить ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 (а.с.84) на неї виготовлено техпаспорт (а.с.85-87) умови проживання в квартирі є належними для дітей про що складено акт 03.10.2024 (а.с.237)
02.01.2023 за 16890,90 грн придбано у магазині "Фокстрот" мобільний телефон та аксесуари (а.с.88)
ОСОБА_2 здійснював перерахування грошових коштів з картки КБ "Приват Банк" на ім'я ОСОБА_17 (а.с.89-91)
ТОВ "Управляюча компанія"Полісся" довідкою від 24.09.2024 підтвердила, що з 2010 у квартирі АДРЕСА_2 не проживають ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 (а.с.126)
Скарг на недостойну поведінку ОСОБА_2 до ТОВ "Управляюча компанія "Полісся" не надходило (а.с.127)
ОСОБА_18 , та ОСОБА_19 (діти сторін) що навчаються в Ліцеї №24 позитивно характеризуються класними керівниками. Вказано, що батьки брали активну участь у проведенні заходів організованих адміністрацією ліцею (а.с.128,240)
Згідно інформації №115 від 25.09.2024 наданої Житомирським центром розвитку дитини Яковлеви належним чином забезпечували виховання своїх двох дітей. Батько брав активну участь у вихованні дітей , приводив та забирав дітей із садочка, відвідував батьківські збори та в повній мірі реалізовував свої батьківські права (а.с.129)
28.09.2024, 25.09.2024, 09.10.2024, 08.11.2024, 04.12.2024, 07.01.2025 ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 кошти вказавши призначення " аліменти на утримання дітей" кожен платіж - 3200,00 грн (а.с.136,137 т.1 , 48 зворот,49,50 зворот,51 т.2 )
30.11.2024 ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000,00 грн вказавши "для дітей ОСОБА_20 та ОСОБА_6 " (а.с.49 зворот та 50 т.2 )
05.01.2025 ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1600,00 грн вказавши "на новорічні подарунки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( (а.с.51 зворот т.2 )
За даними відомостей з державного реєстру ОСОБА_2 , протягом 3 кварталу 2024 - 1 кварталу 2025 року отримував доходи в вигляді соціальних виплат та заробітної плати від ОСОБА_21 (а.с.52,87 т.2)
Представник ОСОБА_22 - адвокат Гербеда К.О. звертався з адвокатським запитом для з'ясування умов проживання дітей за кордоном (а.с.12-20,42-44 т.2) відповіді суду не надано .
ОСОБА_1 надала свідоцтво про місце її проживання та дітей за кордоном (а.с.68 т.2) та договір оренди 3-х кімнатної квартири площею 70 кв.м з 01.01.2025 завірений нотаріально (а.с.70-72 т.2 )
Рішенням Житомирської міської ради №44 від 15.01.2025 затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір'ю - ОСОБА_1 . При цьому заслухано та враховано думку дітей. (а.с.74 т.2 )
Висновок мотивовано тим, що ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виїхала за межі України у зв'язку зі збройною агресією рф. До кінця грудня 2024 проживала з дітьми в Данії за відповідною адресою, у січні 2025 року змінила місце проживання про що надала договор оренди з перекладом. Вона має самостійний дохід, належні умови для проживання дітей.. Діти на період перебування за кордоном навчаються в ліцеї №24 м.Житомира на домашній формі навчання. ОСОБА_23 та діти приїхали в Україну та брали участь у засіданні комісії, натомість ОСОБА_2 не з'явився на комісію. Діти повідомили, що бажають жити саме з мамою, а з батьком хочуть спілкуватися та приїздити до нього в гості.(а.с.75-76 т.2) .
Таким чином суд встановив, що між сторонами, які мають неповнолітніх дітей, існує спір з приводу розірвання шлюбу, утримання неповнолітніх дітей та їх місця проживання, що регулюється нормами Сімейного Кодексу України.
Розглянувши справу по суті суд виходить з наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
При цьому, відповідно до ч.1,2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так ч.1,3 ст.13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статі 76, 77, 79 ЦПК України).
Щодо розірвання шлюбу
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки представник позивача наполягає на розірванні шлюбу, рішення позивача розірвати шлюб є остаточним, клопотань про надання строку на примирення суду не надано, суд не має підстав відмовити в позові, оскільки відмова в розірванні шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Отже, суд вважає, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач не просить відновити дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу, отже і надалі, після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 має право їменуватися шлюбним прізвищем " ОСОБА_24 ".
Щодо стягнення аліментів
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 , які з березня 2022 року постійно проживають з матір'ю в Данії отже, мати дітей має право на отримання аліментів від батька дітей, при цьому вона бажає отримувати аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини усіх доходу відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 10.05.2024 року і до досягнення дітьми повноліття , тобто в частці від доходу, що відповідає нормам ч.3 ст.181 СК України.
Положеннями частини першої статті 182 СК України у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, визначено коло обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доказів стану здоров'я ОСОБА_2 суду не надано, як і доказів того, що він має інших утриманців (непрацездатних батьків) чи дітей від іншого шлюбу .
Суд же тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає, оскільки цивільне судочинство передбачає змагальність сторін.
За даними відомостей з державного реєстру ОСОБА_2 , протягом 3 кварталу 2024 - 1 кварталу 2025 року отримував доходи в вигляді соціальних виплат : вересень 6016,75 грн, жовтень-грудень 2024 року - 2361,00 грн щомісячно та заробітної плати від ОСОБА_21 : вересень 2024 року - 3809,52 грн, жовтень-грудень 2024 року - 8000,00 щомісячно (а.с.52, 87 т.2)
28.09.2024, 25.09.2024, 09.10.2024, 08.11.2024, 04.12.2024, 07.01.2025 ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти вказавши їх призначенням " аліменти на утримання дітей" кожен платіж - 3200,00 грн (а.с.136,137 т.1 , 48 зворот,49,50 зворот,51 т.2 ) .
Позивач за первісним позовом чи її представник не заперечували отримання від ОСОБА_2 тих грошових коштів, чи відмови від їх отримання Наведене свідчить, що ОСОБА_2 , як батько двох неповнолітніх дітей, все ж таки в певний період судового розгляду цієї справи свідомо та добровільно виконував свої батьківські обов'язки з утримання дітей.
Проте, це не є підставою для відмови в позовних вимогах про стягнення аліментів ,оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позов пред'явлено 10.05.2024 року.
Крім того, позивач ставить вимогу про отримання 1/3 частини усіх доходів відповідача але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, під час примусового виконання рішення саме державний виконавець має визначити, чи в повній мірі сплачені аліменти за той чи інший перід та визначити чи є заборгованість зі сплати аліментів з урахуванням вже сплачених сум.
Враховуючи наведене, аліменти на утримання двох дітей відповідача в розмірі 1/3 частини усіх його доходів але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред'явлення позову є такими, що відповідають засадам справедливості, розумності, закону та є необхідними для забезпечення умов та рівня життя дітей, достатнього для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За таких обставин позовні в частині стягнення аліментів є такими, що підлягають до задоволення.
Щодо визначення місця проживання дітей.
У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц, провадження № 61-23861св18, від 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16-ц, провадження № 61-9745св18, від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, провадження № 61-5487св18, від 21 березня 2018 року у справі № 308/422/17-ц, провадження № 61-974св18, від 28 лютого 2018 року у справі № 465/1455/16-ц, провадження № 61-1164св17, від 27 червня 2018 року у справі № 662/1006/16-ц, провадження № 61-19289св18, від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц, провадження № 61-23861св18, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, провадження № 61-44680св18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18, сформульовано висновки, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Відповідно до частини другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Суд встановив, що ОСОБА_25 - 9 повних років (а.с.14) а ОСОБА_26 -11 повних років (а.с.13).
Отже жоден з дітей не має права самостійно вирішувати питання про своє місце проживання, бо жоден не досягнув 14 років..
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Оскільки СК України не визначає зміст категорії «інтереси дитини», то розкрити зміст цього поняття можна через підхід, що застосовує Європейський суд з прав людини.
Так, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: 1) у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо не придатною або явно неблагополучною; 2) у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному середовищі, що не є неблагополучним (пункти 78, 100 рішення ЄСПЛ у справі «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).
Такий алгоритм має бути врахованийі при вирішенні питання про те з ким мають проживати діти сторін оскільки кожна їз сторін бажає, щоб діти проживали з нею.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:
1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими;
2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:
(а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту.
Суд зауважує, що проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22). Проте, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місце постійного проживання дітей в Україні, але і умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати.
Судом встановлено, що і позивач, і відповідач мають позитивні характеристики, належні умови для проживання дітей.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України, що документована паспортом серії НОМЕР_1 виданим 18.11.2017 року, має картку платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 має посвідку на проживання в Данії НОМЕР_3 (а.с. 11-12,17 зворот,18) надала договір оренди 3-х кімнатної квартири площею 70 кв.м з 01.01.2025 завірений нотаріально (а.с.70-72 т.2 )
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, що документований паспортом серії НОМЕР_6 виданим 05.08.2000 року, має картку платника податків - НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на психіатричному обліку не перебуває, психічних та поведінкових розладів не має. Працевлаштований в ФОП ОСОБА_13 електромеханіком з 17.09.2024, судимості не має, перебуває на обліку ТЦК (а.с. 79-81,130-133, 138 т.1 ).
Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 7360 кв.м. з 1999 року на праві власності належить ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 (а.с.84) на неї виготовлено техпаспорт (а.с.85-87) умови проживання в квартирі є належними для дітей про що складено акт 03.10.2024 (а.с.237 т.1)
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
У частині шостій статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так рішенням Житомирської міської ради №44 від 15.01.2025 затверджено висновок щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.74)
Висновок мотивовано тим, що ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виїхала за межі України у зв'язку зі збройною агресією рф. До кінця грудня 2024 проживала з дітьми в Данії за відповідною адресою, у січні 2025 року змінила місце проживання про що надала договор оренди з перекладом. Діти навчаються, як в Україніза відповідною формою навчання так і в Данії. У висновку вказано, що ОСОБА_27 методист з психологічної службисужби ноуково- методичного центру департаменту освіти міської ради за результатами спілкування з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з'ясувала серед іншого, що діти бажають жити саме з мамою, а з батьком хочуть спілкуватися та приїздити до нього в гості.(а.с.75-76 т.2) .
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження№ 61-11625сво22), вказано, що «сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам'ятати, що основним суб'єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, , зазначено, що:«дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з'ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору.
З огляду на вищевикладене, дослідивши та оцінивши висновок Житомирської міської ради №44 від 15.01.2025, який містить посилання на думку дітей, умови їх проживання, у сукупності з іншими доказами у справі, суд дійшов висновку, що слід погодитися з висновком органу опіки та піклування про доцільність визначення місцем проживання дітей разом з матір'ю.
Суд вважає, що визначення місця проживання дітей з матір'ю у цьому конкретному випадку, відповідатиме якнайкращим інтересам дітей з урахуванням усіх обставин справи.
Задоволення первісного позову в повному обсязі виключає задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
Отже суд ухвалює рішення щодо повного задоволення вимог первісного позивача та відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.1, п. 1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 при подачі позову до суду, згідно Закону України "Про судовий збір" понесла судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3633,60 грн. (а.с.36,44) отже вони підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 оскільки її позов задоволено.
Окрім цього, ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню1211,20 грн.
Також ОСОБА_2 вимагав надати належним чином посвідчений договір оренди та свідоцтво про місце проживання дітей.
06.02.2025 представник позивача за первісним позовом надав такі документи (а.с.63-72 т.2) при цьому сплатив за переклад 300,00 грн про що долучено квитанцію (а.с.62)
Оскільки ці витрати підтверджені вони також мають бути відшкодовані відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 позивачеві - ОСОБА_1 .
Судові витрати ОСОБА_2 за подачу зустрічного позову розподілу не підлягають оскільки в його задоволенні відмовлено судом.
Керуючись ст. ст. 24,55,56, 10, 12,113,115 Сімейного кодексу України, ст.ст.2,4,12,13, 76, 77, 80,133,141,265,354-355 ЦПК України, суд,-
Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 29.09.2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1574 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 й надалі має право іменуватися шлюбним прізвищем " ОСОБА_24 ".
Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - 10.05.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком - відмовити .
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок та 300 (триста) гривень 00 копійок судових витрат пов'язанних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19.05.2025 року
Відомості про учасників справи:
Позивач за певісним позовом та відповідач за зустрічним позовом:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,
зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3
Відповідач за певісним позовом та позивач за зустрічним позовом:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 ,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 )
Третя особа:
Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету
Житомирської міської ради, (місцезнаходження: м.Житомир,
майдан ім.С.П. Корольова,4/2, ЄДРПОУ 04053625)
Cуддя В. М. Шкиря