Справа № 203/1336/25
Провадження № 2/0203/1104/2025
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
21 травня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
за участю секретаря Шаблі О.І.,
розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У січні 2025 року позивач, за зміненою підсудністю у відповідності до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно розпорядженню Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 внаслідок припинення роботи Іллічівським районним судом м. Маріуполя з об'єктивних причин неможливості здійснення ним правосуддя в умовах воєнного стану, який продовжено до 07 серпня 2025 року, звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 03 листопада 2015 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого подружжя має малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує, що він є військовослужбовцем та знаходився у полоні з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. В 2024 році його було звільнено, відповідачка залишилась на тимчасово окупованій території. Весь цей час вони з відповідачкою не спілкувались, їх малолітній син залишився з відповідачкою, зв'язок з відповідачкою втрачений. За цей час вони стали зовсім чужими людьми. Побут їх не пов'язує, мають спільного сина, сімейні відносини припинились повністю, сімейного життя та господарства не ведуть через різні погляди на життя, шлюбні відносини не підтримують. Вважає, що примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просив шлюб розірвати.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2025 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання позивача та відповідача з Єдиного державного демографічного реєстру позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, позивач в судове засідання не з'явився, 13 березня 2025 року на електронну пошту суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що позов підтримує, наполягає на його задоволенні.
У зв'язку з відсутністю поштового обігу з м. Маріуполь Донецької області, де проживає відповідач, і яке знаходиться на тимчасово окупованій та відповідно непідконтрольній українській владі території України, виклик відповідача в судове засідання здійснено шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення про виклик до суду. Інших відомостей про місцезнаходження відповідача, його адреси як тимчасово переміщеної особи, відомостей про місце роботи суд не має.
Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання не з'явилася, та, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, про розгляд справи в її відсутність не клопотала та про причини неявки не повідомила, на підставі чого з урахуванням відсутності заперечень з боку позивача за правилами ст.ст. 280, 287, 288 ЦПК України справа підлягає розглядові судом в заочному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 03 листопада 2015 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, актовий запис № 15, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 09 січня 2025 року, залученим до матеріалів справи в оригіналі (а.с. 4).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейне життя не склалося через те, що позивач є військовослужбовцем та знаходився у полоні з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. В 2024 році позивач звільнений з полону, тоді як відповідач залишилася проживати на тимчасово окупованій території України. Весь цей час сторони не спілкувалися, зв'язок з відповідачем втрачений та цей час сторони стали зовсім чужими людьми один до одного, побут та спільне господарство сторін не пов'язує.
Відповідачем до суду не надано доказів, які спростовують доводи позивача, також не надано доказів, які підтверджують можливість подальшого спільного життя подружжя та збереження їх шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
В ході розгляду справи, судом перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу і суд переконався у дійсному волевиявленні сторін.
Вирішуючи справу, суд зважає на особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, при цьому, бере до уваги наявність у подружжя малолітнього сина ОСОБА_4 , враховує також його інтереси та зазначає про те, що задля охорони його інтересів є кращим проживання в повній родині, проте зауважує на зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, категоричне заперечення позивача проти збереження шлюбу, неявка відповідача до суду, вочевидь свідчать про те, що примирення сторін неможливе, подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 03 листопада 2015 року Виконавчим комітетом Річківської сільської ради Жовкіського району Львівської області, актовий запис № 15 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити без змін.
Відповідач вправі подати до Центрального районного суду міста Дніпра письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.
Повне рішення підписане 21 травня 2025 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, а така само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Суддя О.В. Колесніченко