20 травня 2025 року
м. Київ
справа №620/109/23
адміністративне провадження № К/990/38076/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Кушеренка Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі № 620/109/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Нідзельського В.О. від 16.12.2022 № 1289 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Нідзельського В.О. від 16.12.2022 № 583 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення);
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.12.2022 по дату ухвалення рішення суду.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваних наказів, оскільки такі прийнято відповідачем за відсутності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. За доводами позивача, відповідачем притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності лише за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та вручення позивачу підозри. Водночас проведеним службовим розслідуванням вчинення позивачем дисциплінарного проступку не підтверджено. Позивач наголошує, що притягнувши позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, відповідач фактично визнав позивача винним у вчиненні злочину, чим порушено принцип презумпції невинуватості.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Нідзельського В.О. від 16.12.2022 № 1289 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Нідзельського В.О. від 16.12.2022 № 583 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення). Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 20.12.2022. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2022 по 19.09.2023 в сумі 297 833 грн 20 коп. з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків і зборів. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
6. Апеляційний суд при ухваленні постанови виходив з того, що відповідачем не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що матеріали службового розслідування не містять жодних інших відомостей, ніж ті, що зазначені в повідомленні про підозру позивачу, а висновок службового розслідування ґрунтується виключно на інформації, здобутій під час проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження, вирок за яким на час розгляду справи ухвалено не було.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
8. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач указує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 160/3330/19, від 23.09.2021 у справі № 824/884/19-а, від 26.02.2021 у справі № 520/421/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 13-15, 19, 77 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за наявності всіх підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності саме за порушення службової дисципліни, а не за фактом інкримінованих позивачу правопорушень, неправильного розрахунку сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого на користь позивача та необґрунтованого задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в порушення приписів статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
9. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач указує на неврахування судом апеляційної інстанції, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних правових підставах. Зауважує, що у ході службового розслідування дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред'являються до поліцейських та наявності в діях позивача дисциплінарного проступку. Також відповідач указує про неправильний розрахунок судом апеляційної інстанції кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу, що стало підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суму грошового забезпечення у розмірі більшому, ніж належало позивачу. Крім того, відповідач висловлює свою незгоду з висновками суду апеляційної інстанції щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката, які присуджено на користь позивача.
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги відповідача не погоджується, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.
Рух касаційних скарг
11. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
12. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2025 підготовчі дії по справі закінчено, призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 13.05.2025 о 12 год 00 хв.
13. У судовому засіданні 13.05.2025 оголошено перерву до 20.05.2025 до 13 год 00 хв.
14. Представник відповідача в судове засідання 20.05.2025 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомив.
15. Позивач та його представник заперечували проти задоволення касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України.
17. На підставі рапорту начальника УГІ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підполковника поліції В. Чередніченка від 09.12.2022 № 91-рап/124/51/01-2022 за фактом події за участю начальника Новгород-Сіверського РВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області полковника поліції ОСОБА_1, що мали місце 09.12.2022, начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області видано наказ від 09.12.2022 № 1483 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії.
18. За результатами проведеного службового розслідування затверджено висновок службового розслідування від 16.12.2022, яким установлено, що 09.12.2022 до УГІ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня близько 16:30 в приміщенні Новгород-Сіверського РВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області співробітниками ГСУ ДБР спільно з співробітниками центрального управління СБУ в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022100000000502 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, затримано начальника Новгород-Сіверського РВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області полковника поліції ОСОБА_1 В рапорті начальника УГІ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підполковника поліції В. Чередніченка зазначено, що полковник поліції ОСОБА_1 вимагав за позитивне вирішення питання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022270320000243 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України, від мешканця м. Шостка Сумської області - суб'єкта підприємницької діяльності, який вчинив дії щодо приведення в непридатний стан зарибленого водоймища, спричинивши матеріальну шкоду у сфері екології, хабар у розмірі 20 000 доларів США, з яких частину коштів у сумі 15 000 доларів США (в гривневому еквіваленті) одержав через банківську картку третьої особи.
19. У ході проведення службового розслідування було встановлено, що 09.12.2022 слідчим 3-го СВ ТУ ДБР у м. Києві за матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР під № 4202210000000052 від 01.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на території дислокації Новгород-Сіверського РВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у приміщенні актової зали, у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України було затримано начальника Новгород -Сіверського РВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області полковника поліції ОСОБА_1 .
20. В подальшому, 10.12.2022 полковнику поліції ОСОБА_1 слідчим відділом ТУ ДБР у м. Києві було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР під № 42022100000000502 від 01.10.2022, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а також згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2022 відносно останнього було застосовано міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
21. Також згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2022 у справі № 757/35802/22-к підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсторонено від посади начальника Новгород-Сіверського ВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в межах строку досудового розслідування, строком на два місяці.
22. За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
23. Встановлено, що ймовірною підставою для документування факту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 стало позитивне вирішення питання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022270320000243 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України, в інтересах мешканця м. Шостка Сумської області - суб'єкта підприємницької діяльності, який вчинив дії щодо приведення в непридатний стан зарибленого водоймища, спричинивши матеріальну шкоду у сфері екології, яке перебуває на розгляді у СВ Новгород -Сіверського РВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
24. Під час проведення службового розслідування обставини, що пом'якшують відповідальність полковника поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту не встановлені.
25. Обставинами, що обтяжують дисциплінарний проступок полковника поліції ОСОБА_1 , є суспільний резонанс та критичні коментарі в соціальних мережах, а також ЗМІ щодо даної події, що, в свою чергу, підриває авторитет Національної поліції України в цілому.
26. Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 16.12.2022 № 1289 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області» за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки, Присяги працівника поліції, вимог керівництва Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Національної поліції України у частині вчинення дій, що дискредитують звання поліцейського, підривають довіру та авторитет Національної поліції України в очах громадськості та є неприпустимим для подальшого проходження служби в Національній поліції України, позивача звільнено зі служби в поліції.
27. Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 16.12.2022 № 583 о/с «По особовому складу» полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 19.12.2022.
28. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
29. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
31. За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
32. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
33. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
34. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
35. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
36. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
37. За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
38. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
39. Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
40. Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
41. Частиною третьої статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
42. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Оцінка Верховного Суду
43. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
45. Спір у цій справі виник у зв'язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
46. Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки вважав, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відбулося виключно через повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
47. Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції щодо неправомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд зазначає таке.
48. Так, з аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
49. Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17 вказав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
50. Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
51. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
52. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, зокрема і у постанові від 31.08.2023 у справі № 160/3330/19, на яку посилається скаржник та інших.
53. У постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
54. У означеній постанові Верховний Суд вказав, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.
55. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 824/884/19-а, від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, тощо.
56. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).
57. Верховний Суд у справі № 480/9492/20 також зауважував, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17.
58. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обовязків цивільного характеру.
59. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
60. Такий підхід при вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та інших.
61. У цій справі Верховний Суд враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
62. Адміністративний суд у силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
63. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
64. В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особа отримала в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності.
65. Судом апеляційної встановлено, що будь-яких даних щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, крім зазначених у підозрі по кримінальному провадженню, висновок службового розслідування не містить.
66. Апеляційний суд встановив, що матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, факт порушення позивачем службової дисципліни службовим розслідуванням не встановлено та відповідачем не доведено.
67. Більше того, такі обставини не спростовуються відповідачем і у касаційній скарзі, позаяк на обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач указує, що висновки службового розслідування підтверджуються обставинами, викладеними в ухвалах Печерського районного суду м. Києва про відсторонення позивача від посади та обрання останньому запобіжного заходу.
68. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що зміст висновку службового розслідування ґрунтується лише на інформації, здобутій під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, визначення якого наведено у Дисциплінарному статуті, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо протиправності оскаржуваних наказів.
69. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги відповідача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 13-15, 19, 77 Дисциплінарного статуту без урахування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 160/3330/19, від 23.09.2021 у справі № 824/884/19-а, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, під час касаційного перегляду справи не підтвердилися.
70. Навпаки, зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції свідчить про правильне застосування апеляційної інстанції норм матеріального права, з урахуванням висновків наведених у означених постановах Верховного Суду, а доводи та аргументи відповідача, фактично свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом апеляційної інстанції обставин справи, встановленою у процесі її розгляду.
71. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2021 у справі № 520/421/20, судом не приймаються до уваги, оскільки правовідносини у справі № 520/421/20 виникли з підстав порушення законодавства у сфері звернень громадян, а тому такі не є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.
72. Реагуючи на доводи скаржника про неправильний розрахунок судом апеляційної інстанції суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню на користь позивача, Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга відповідача в цій частині не обґрунтована підставами, які визначені у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Натомість, доводи скаржника в цій частині зводяться до спонукання суду касаційної інстанції встановити нові обставини та дослідити докази, що в силу приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не є межами перегляду судом касаційної інстанції.
73. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги відповідача щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині стягнення витрат на правову допомогу, Верховний Суд зазначає таке.
74. Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
75. Питання, пов'язані із визначенням розміру витрат на правничу допомогу, унормовані статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
76. Відповідно до частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
77. Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
78. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
79. Частина п'ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
80. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
81. За правилами частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
82. Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
83. Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
84. Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 вказала, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
85. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача надано до суду договір № 232 про надання правової допомоги від 19.12.2022, яким визначено, що гонорар адвоката за надану правову допомогу в суді першої інстанції складає 12 000,00 грн., акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29.12.2022, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 232 від 19.12.2022.
86. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача надано до суду договір № 114 про надання правової допомоги від 20.03.2023, яким визначено, що гонорар адвоката за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції складає 8 000, 00 грн., акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29.03.2023, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 114 від 20.03.2023.
87. Суд апеляційної інстанції встановив, що подані позивачем докази у повному обсязі підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг із описом виконаних робіт, що у підсумку стало підставою для стягнення суми витрат, заявленої позивачем.
88. Доводи скаржника щодо незгоди з рішенням апеляційного суду в цій частині зводяться лише до того, що суд апеляційної інстанції не врахував тієї обставини, що відповідач заявляв на невідповідність заявлених сум критерію розумності та не співмірності з обсягом виконаних робіт та складністю справи.
89. Водночас такі доводи спростовуються матеріалами справи, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що суд апеляційної інстанції надавав оцінку доводам відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, у відзиві на апеляційну скаргу щодо неспівмірності витрат. Проте суд врахував, що відповідач не просив зменшити заявлену позивачем суму витрат на правову допомогу, зазначивши її розмір, що відповідав би критеріям розумності та був би співмірним зі складністю справи, із відповідним обґрунтуванням.
90. З огляду на документальне підтвердження позивачем понесених витрат на правову допомогу адвоката та недоведення відповідачем неспівмірності таких витрат, задоволення судом апеляційної інстанції вимог позивача про відшкодування таких витрат є правильним.
91. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
92. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
93. У відзиві на касаційну скаргу позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
94. Норми процесуально закону, якими урегульовано питання стосовно судових витрат, наведено у пунктах 74-83 цієї постанови, і суд не вбачає необхідності їхнього повторення.
95. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції представником позивача надано до суду договір про надання правової допомоги № 57 від 06.02.2024, акт виконаних робіт від 12.02.2024 за договором про надання правової допомоги від 06.02.2024, квитанція до прибуткового касового ордеру № 57 від 06.02.2024 про сплату суми у розмірі 3000 грн згідно договору про надання правової допомоги № 57 від 06.02.2024.
96. Відповідачем клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлялось.
97. З огляду на документальне підтвердження позивачем понесених витрат на правову допомогу адвоката у суді касаційної інстанції, наявні підстави для стягнення на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 139, 327, 341, 344, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі № 620/109/23 залишити без змін.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 74) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк