21 травня 2025 року
м. Київ
справа №240/18790/24
адміністративне провадження № К/990/18632/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
28.09.2024 Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасії Леонідівни щодо винесення постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.07.2024, про стягнення виконавчого збору від 18.07.2024 та про накладення штрафу від 10.09.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_2;
- зобов'язати державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасію Леонідівну скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.07.2024, про стягнення виконавчого збору від 18.07.2024 та постанову про накладення штрафу від 10.09.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_2;
- зобов'язати державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасію Леонідівну закінчити виконавче провадження від 18.07.2024 ВП НОМЕР_2 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025, позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач оскаржує постанови відповідача постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2024, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.07.2024, постанову про стягнення виконавчого збору від 18.07.2024, проте, до суду позивач звернувся лише 28.09.2024, тобто, з пропуском десятиденного строку звернення до суду, передбаченого статтею 287 КАС України.
Відповідно до положень частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно пункту 2 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - сім днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: документу про сплату судового збору в сумі розміром 12112,00 грн за платіжними реквізитами для перерахування судового збору; нової позовної заяви оформленої відповідно до норм КАС України, з належним суб'єктним складом, та уточнених позовних вимог, які міститимуть основну та похідну вимоги; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску або пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вищевказаної ухвали суду позивачем надана заява про усунення недоліків та подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання, позивач зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2024, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.07.2024, постанову про стягнення виконавчого збору від 18.07.2024 отримано 29.07.2024. Військовою частиною 06.08.2024 направлено лист до відповідача про повне виконання судового рішення та з проханням у зв'язку з цим закінчити виконавче провадження та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Тобто, позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку. Однак, 27.09.2024 року позивач отримав лист відповідача про відхилення аргументів про повне виконання рішення суду та постанову від 20.09.2024 про накладення штрафу. На думку представника позивача, це свідчить про поважність причин пропущеного строку звернення до суду.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, та вказав наступне.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Тобто, КАС України передбачено можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частини 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частини 4 статті 122 КАС України.
Так, відповідно до статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності інших посадових осіб. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду у цій справі та оцінюючи доводи позивача, судом першої інстанції встановлено, що в заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено жодних застережень, приписів чи положень, які у будь-який спосіб визначають поважність причин пропуску строку звернення до суду, а в ньому містяться норми, які регулюють окремі питання виконання постанов приватних та державних виконавців, проведення планових та позапланових перевірок приватних виконавців, зупинення строків розгляду подань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, зупинення виконавчих проваджень щодо окремої категорії боржників, заборони примусового виконання виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, цим Законом не визначено жодних підстав для поновлення строку звернення до суду при оскарженні постанов приватних виконавців.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 240/18790/24 позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини 2 статті 123 КАС України, у зв'язку тим, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду визнано неповажними, у зв'язку з чим позовна заява повернуто.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені позивачем обґрунтування не доводять поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, з огляду таке.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, прийнята у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та вказує, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку.
Проаналізувавши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в касацій6ній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
Також колегія суддів зазначає, що питання внутрішньої організації роботи суб'єкта владних повноважень є суб'єктивним чинником, який не вказує на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з його наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, від 08.08. 2024 у справі №440/15583/23).
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення статті 287 КАС України та частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач не обґрунтував причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк