21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 380/30282/23
провадження № К/990/37483/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, ухваленого у складі головуючого судді Желік О. М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Шинкар Т. І., суддів: Іщук Л. П., Обрізка І. М.
І. Суть спору
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення заборгованості з грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток в сумі 572526,24 гривень.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він до 03 жовтня 2023 року працював в органах прокуратури, обіймаючи посаду прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області).
Позивач стверджує, що після його звільнення з посади відповідачем не проведено з ним остаточного розрахунку, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпусток.
На думку позивача, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.
Позивач зазначає, що за 176 днів невикористаної відпустки розмір компенсації становить 587505, 60 грн, однак роботодавцем виплачено лише 14979,36 грн.
Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Генерального прокурора № 1135ц від 29 вересня 2023 року позивача звільнено з посади прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) з 03 жовтня 2023 року.
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі № 380/8338/23, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.007038 за період з 11 червня 2022 року до 29 березня 2023 року у сумі 354040,96 гривень.
5. Відповідно до даних розрахункових листів ОСОБА_1 у 2023 році (з квітня по день звільнення) нараховано та виплачено 433953,21 грн, в тому числі 430 636,36 грн середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.007038 на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі № 380/8582/22.
6. Згідно з розрахунковим листом за жовтень 2023 року кількість днів невикористаної відпустки, які роботодавець визначив самостійно, становить 176 днів, виплачена компенсація за невикористані дні відпустки становить 14979,36 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, позовні вимоги задоволено.
7.1. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 572526,24 грн на користь ОСОБА_1 .
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів абзаців 1, 2 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) зазначивши, що оскільки нарахування та виплата середньої заробітної плати за час затримки виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі здійснена у 2023 році в сумі 430636,36 грн, а тому такі суми включаються до розрахунку середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані дні відпустки.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем самостійно здійснено правову кваліфікацію спірних правовідносин на власний розсуд та визначено суму компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток у розмірі 14979,36 грн., при цьому неправильно застосувавши норми чинного законодавства та наявну судову практику у цій категорії правовідносин.
9. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
10. Представник Офісу Генерального прокурора подав касаційну скаргу на вказані судові рішення підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
11. Так, автор скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 7 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) у взаємозв'язку з абзацом 1 пункту 7 розділу IV Порядку № 100, в частині врахування у розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період, який більше ніж останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (чи компенсації за неї).
12. Верховний Суд ухвалою від 14 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
13. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. В силу статті 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
16. За змістом статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
17. Відповідно до частин першої-третьої статті 82 Закону № 1697-VII прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.
18. Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
19. Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
21. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
22. Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
23. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац 3 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100).
24. Відповідно до пункту 5 розділу IV даного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
25. Абзацом 7 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
26. Згідно з абзацом 1 пункту 7 розділу IV Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
27. Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, визначає Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», відповідно до статті 1 якого заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
28. Статтею 2 «Структура заробітної плати» зазначеного Закону в редакції, яка була чинна на час звільнення позивача, надані такі визначення.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
29. Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа №1-13/2013) виснував, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
VI. Позиція Верховного Суду
30. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до питання щодо виплати компенсації за 176 невикористаних днів основної та додаткової відпусток у неналежному розмірі.
31. Як встановлено судами та не заперечується сторонами, при звільненні позивача йому виплачено компенсацію за 176 днів невикористаної щорічної відпустки у сумі 14979,36 гривень.
32. При цьому відповідач вважав правомірними такі свої дії, з огляду на приписи пункт 7 Порядку № 100, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
33. Своєю чергою суди попередніх інстанцій врахували, що позивач впродовж розрахункового періоду перебував у вимушеному прогулі, тому обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпустки провадиться з урахуванням суми, яка йому виплачувалась за рішенням суду за час вимушеного прогулу.
34. Як встановлено судами, ОСОБА_1 у 2023 році (з квітня по день звільнення) нараховано та виплачено 433953,21 грн., в т.ч. 430636,36 грн. середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.007038 на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі № 380/8582/22.
Таким чином, суди попередніх інстанцій розрахували суму виплат, нарахованих у 2023 році поділена на кількість робочих днів у розрахунковому періоді та помножена на кількість днів невикористаної відпустки.
35. За описаної ситуації, яка склалася у зв'язку з розрахунком середньоденної заробітної плати за останні 12 календарних місяців - яка надалі має множитися на кількість днів невикористаної відпустки, які належить компенсувати позивачеві, - покликання на пункт 2 Порядку № 100 варто інтерпретувати не так через призму пункту 3 Порядку № 100, застосування якого виключає саму можливість застосовувати будь-які інші приписи цього Порядку, які стосуються виплат як основи (бази) для розрахунку середньої заробітної плати для компенсації днів невикористаної відпустки, а радше у зіставленні з пунктом 7 Порядку № 100, який регламентує порядок розрахунку виплат.
36. Як уже зазначалось, згідно з абзацом 1 пункту 7 розділу IV Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
37. Отже, за основу має братися сумарний заробіток за 12 календарних місяців і ділитися на кількість календарних днів (за ці 12 календарних місяців), відповідно частка, яку отримаємо від ділення цієї суми, й буде середньоденною заробітною платою.
38. Іншими словами, текстуальний виклад пункту 7 Порядку № 100 мовить про те, що визначення середньоденної заробітної плати пов'язується не тільки з кількістю місяців (розрахункового періоду) та днів у ньому, але також з сумою доходу за ці місяці. Пункти 3 і 4 [розділу ІІІ «Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати»] Порядку № 100 стосуються виплат, які охоплюються «доходом», який відтак ділитиметься на кількість днів, однак приписи цих пунктів (в тій частині, на якій наголошує скаржник) ніяким чином не суперечать однин одному в тому сенсі, що використання посадового окладу у ситуації, коли у розрахунковому періоді не було заробітної плати, слугує способом «заповнити» відсутність цього заробітку для того, щоб визначити спершу середньоденну заробітну плату, відтак середню заробітну плату, яка буде пропорційною кількості днів невикористаної відпустки, яку належить компенсувати особі, яка звільняється, у цьому випадку - з органів прокуратури.
39. У доводах касаційної скарги автор вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів абзацу 7 пункту 2 Порядку № 100, згідно з яким час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
40. Варто зазначити, що для застосування приписів першого речення цієї норми необхідними є дві умови: 1) працівник згідно із законодавством не працював, 2) за працівником не зберігався заробіток або зберігався частково.
З наведеного висновується, що відсутність хоча б однієї з вказаних умов виключає можливість застосування цієї норми.
Водночас згідно зі статтею 236 КЗпП України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду є неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці.
Щодо ж другого речення, то таке також не підлягає застосуванню, оскільки у сторін є дані про нараховану заробітну плату працівника у 2023 році, а в спірний період бойові дії на території міста Києва не проводилися.
41. Варто зазначити, що відповідачем видано позивачу розрахунковий лист за квітень 2023 року, у якому зазначено загальну суму нарахування і виплати - 432135,76 грн, а відтак для розрахунку компенсації за невикористані відпустки використовуються виплати здійснені у 2023 році.
42. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
43. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
44. Інші ж доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
45. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 380/30282/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська