21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 380/8753/21
адміністративне провадження № К/990/30738/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року (складене у складі головуючого судді Сакалоша В. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т. В., суддів Сеника Р. П., Судової-Хомюк Н. М.) у справі № 380/8753/21
1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» (далі - ТОВ «Агро Захід Львів», платник податків) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, податковий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
№ 10969/13-01-07-02 від 19 травня 2021 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 4 214 862,50 грн, з яких 3 371 890 грн за податковими зобов'язаннями та 842 972,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 10970/13-01-07-02 від 19 травня 2021 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 793 375 грн, з яких 3 034 700 грн за податковими зобов'язаннями та 758 675 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
2. Обґрунтовуючи позов ТОВ «Агро Захід Львів» позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок нереальності господарських операцій з його контрагентами та надходження товару з джерела невідомого походження, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами.
ІІ. Рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року позов задоволено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі скасовано та у задоволенні позову ТОВ «Агро Захід Львів» відмовлено.
5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі №380/8753/21 залишено без змін.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Відповідач, не погодившись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року.
7.1. Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7.2. Відповідач наголошує, що суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи грубо проігнорував рекомендації Верховного Суду (постанова від 26 лютого 2024 року) в частині дослідження обставин справи, оскільки висновок про достатність документів для підтвердження реальності господарських операцій між ТзОВ «Агро Захід Львів» та ФГ «Ноженко», ФГ «Вісла Сад», ФГ «Скарбниця-Агро», ВК «Паросток», ФГ «Левченко», ТзОВ «Абрау Купаж» сформував на основі дослідження тих самих документів, що були предметом оцінки в суді першої інстанції, без витребування вищевказаних документів, відтак обставини щодо кількісно-якісного обліку зерна, якості зерна, так і обставини щодо здійснення вантажно-розвантажувальних операцій залишились недослідженими судом апеляційної інстанції.
7.3. ГУ ДПС у Львівській області зауважує, що операції із зерном та продуктами його переробки, до яких відноситься шрот і макуха соєва, належать до операцій особливого виду і їх оформлення регламентовано спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Таким чином, господарська діяльність позивача має здійснюватися у відповідності до наведених норм, а тому на підприємстві повинні бути складені документи на підтвердження зберігання зерна.
7.4. Податковий орган зауважує, що позивачем не надано ні до перевірки та не представлено в ході судового розгляду справи документів, які б підтверджують факт зберігання зерна як і не надано документів складського обліку, оформлення яких передбачено договорами на поставку сільськогосподарської продукції та Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
7.5. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
7.6. У додаткових поясненнях відповідач просить врахувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2024 у справі №127/28528/24, в якій зазначено, що невстановлені особи, які діють від імені ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО» (код ЄДРПОУ 37443419) здійснюються експорт шроту невідомого походження, допитана директор ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО» повідомила, що не причетна до діяльності вказаного товариства.
7.7. Представник позивача у доповненні до відзиву на касаційну скаргу звертає увагу суду, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області про накладення у вересні 2024 року арешту на 28 залізничних вагонів шроту соняшникового, яке належить ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО», не містить інформації щодо предмета доказування у адміністративній справі № 380/8753/21, а отже не може бути прийнята Верховним Судом у якості доказу по справі.
8. 12 вересня 2024 року справа № 380/8753/21 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. Упродовж 12 квітня 2021 року - 20 квітня 2021 року ревізорами ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро Захід Львів» з питань проведення взаємовідносин з ФГ «Ноженко» за період червень 2020 року, ФГ «Вісла Сад» за період червень 2020 року, ФГ «Скарбниця-Агро» за період липень 2020 року, ВК «Паросток» за період липень 2020 року, ФГ «Левченко» за період серпень 2020 року, ТОВ «Абрау Купаж» за період серпень 2020 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ за період червень, липень, серпень 2020 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 рік, за результатами якої складено Акт перевірки № 9852/13-01-07-02/43183899 від 27 квітня 2021 року.
9.1. Перевіркою установлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:
- пунктів 5, 6, 7, 9 П(С) БО 16, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2020 рік на загальну суму 3 034 700 грн;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року на суму 3 371 890 грн, у тому числі: за червень 2020 року - на суму 291 753 грн, за липень 2020 року - на суму 907 993 грн, за серпень 2020 року - на суму 2 172 144 грн.
9.2. За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 10969/13-01-07-02 від 19 травня 2021 року, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 4 214 862,50 грн, з яких 3 371 890 грн за податковими зобов'язаннями та 842 972,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 10970/13-01-07-02 від 19 травня 2021 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 793 375 грн, з яких 3 034 700 грн за податковими зобов'язаннями та 758 675 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
9.3. Підставою для винесення вказаних рішень про збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів у ФГ «Ноженко» за період червень 2020 року, ФГ «Вісла Сад» за період червень 2020 року, ФГ «Скарбниця-Агро» за період липень 2020 року, ВК «Паросток» за період липень 2020 року, ФГ «Левченко» за період серпень 2020 року, ТОВ «Абрау Купаж» за період серпень 2020 року.
9.4. Такий висновок ґрунтується на підставі відомостей, отриманих з інформаційних систем податкового органу, відповідно до яких установлено реалізацію товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність документального підтвердження зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власних складських приміщень/орендодавця); відсутність необхідної площі земельних ділянок для вирощування реалізованої сільськогосподарської продукції; оформлення проведення господарських операцій первинними документами, заповненими з порушенням вимог чинного законодавства до первинного документа.
9.5. Також відповідач наголошував на виявлених недоліках первинних документів, наданих до перевірки. Так, видаткові накладні не містять реквізитів відповідальних осіб суб'єктів господарювання і довіреностей на отримання ТМЦ; товарно-транспортні накладні не зазначають супровідних документів на вантаж, а також містять недостовірні дані щодо державної реєстрації транспортних засобів. Окрім цього, на момент проведення перевірки були відсутніми документи про перевезення частини товарів, а також документи про якість товарів.
9.6. Ураховуючи наведене, податковий орган уважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агро Захід Львів» по взаємовідносинах із названими контрагентами відображена лише документально, без передачі товару, на підставі неправомірно складених первинних документів за нереальними господарськими операціями.
V. Оцінка Верховного Суду
10. Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з такого.
11. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
12. Верховний Суд у постанові, якою направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції цю справу, вказав, що апеляційний суд з дотриманням принципу офіційності з'ясування всіх обставин справи не дослідив комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане нарахування податкового зобов'язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів виконано не було.
13. Залишаючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову без змін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.
14. У свою чергу, відповідач наполягає на тому, що судом не встановлено обставин реальності поставки зернових культур для підтвердження господарських операцій між ТзОВ «Агро Захід Львів» та ФГ «Ноженко», ФГ «Вісла Сад», ФГ «Скарбниця-Агро», ВК «Паросток», ФГ «Левченко», ТзОВ «Абрау Купаж», зокрема, не надано оцінку доводам податкового органу про неможливість ідентифікації джерела походження кукурудзи та пшениці.
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
17. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
18. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
19. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
20. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.
21. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
22. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
23. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
24. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
25. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
26. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
27. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
28. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
29. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
30. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
31. Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
32. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
33. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
34. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
35. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
36. Водночас, у разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
37. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
38. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
39. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
40. Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).
41. Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
42. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
43. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
44. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
45. Так, повертаючись до обставин справи Суд зазначає, що суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновків сторін щодо наявності у позивача достатніх доказів про реальність господарських операцій контрагентами за перевіряємий період, а отже правомірність відображення результатів таких господарських операцій у його податковому обліку.
46. Судами попередніх інстанцій установлено, що основним видом діяльності ТОВ «Агро Захід Львів» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, згідно із КВЕД 46.21. Директором товариства відповідно до наказу №8 від 29 квітня 2020 року є Коман Андрій Романович .
47. 23 червня 2020 року ФГ «Ноженко» та ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №23/06-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця кукурудзу в кількості 210т. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.
48. Згідно із Специфікацією № 1 від 23 червня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено кукурудза в кількості 210 т за ціною 4900 грн/т на загальну суму 1 029 000 грн.
49. Поставка кукурудзи насипом в кількості 178,82 т оформлена у червні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями № 330 від 09 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №331 від 09 липня 2020 року на суму 362 499,50 грн, №333 від 10 липня 2020 року на суму 152 781,88 грн; №334 від 10 липня 2020 року на суму 263 717,78 грн, а всього на суму 1 028 999,16 грн.
50. Транспортування всієї партії товару (кукурудза) в кількості 178,82 т здійснювалось автотранспортом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно із договором на перевезення вантажу № 86 від 02 січня 2020 року на підставі товарно-транспортної накладної (далі ТТН) №676/1 від 24 червня 2020 року; №676/2 від 24 червня 2020 року; №676/3 від 24 червня 2020 року; №676/4 від 24 червня 2020 року; №677/1 від 26 червня 2020 року; №677/2 від 26 червня 2020 року.
51. Отриману від ФГ «Ноженко» кукурудзу ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт») згідно з договором купівлі-продажу №02-20-03 від 22 січня 2020 року, додатковими угодами №7 від 20 травня 2020 року, №8 від 15 липня 2020 року, №9 від 07 серпня 2020 року.
52. 04 червня 2020 року ФГ «Вісла Сад» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №23/06-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця пшеницю в кількості 200 т. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.
53. Згідно із Специфікацією № 1 від 04 червня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 200 т по ціні 6100 грн/т на загальну суму 1 220 000 грн.
54. Поставка пшениці насипом в кількості 199,54 т була оформлена у червні 2020 року. Оплата за товар здійснена платіжними дорученнями №303 від 19 червня 2020 року на суму 200 000 грн, №302 від 19 червня 2020 року на суму 200 000 грн, №301 від 19 червня 2020 року на суму 200 000 грн, №304 від 19 червня 2020 року на суму 240 000 грн, №305 від 22 червня 2020 року на суму 200 000 грн.
55. Транспортування всієї партії товару (пшениця) в кількості 178,82 т здійснювалось автотранспортом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року відповідно до ТТН №23/1 від 04 червня 2020 року; №23/2 від 04 червня 2020 року; №23/3 від 04 червня 2020 року; №24/1 від 05 червня 2020 року; №24/2 від 05 червня 2020 року; №24/3 від 05 червня 2020 року.
56. Отриману від ФГ «Вісла Сад» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно з договором купівлі-продажу №33-20-01 від 15 січня 2020 року, додатковими угодами №10 від 05 червня 2020 року, №11 від 12 червня 2020 року, №12 від 14 липня 2020 року, №13 від 24 липня 2020 року, №14 від 04 серпня 2020 року.
57. 20 липня 2020 року ФГ «Скарбниця-Агро» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №20/07-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця пшеницю у кількості 227 т. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.
58. Згідно із Специфікацією №1 від 20 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки є пшениця у кількості 227 т за ціною 4992 грн/т на загальну суму 1 133 184 грн.
59. Поставка пшениці насипом у кількості 226,8 т оформлена у липні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями №378 від 30 липня 2020 року на суму 232 185,60 грн, №379 від 30 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №381 від 30 липня 2020 року на суму 45000 грн, №383 від 31 липня 2020 року на суму 230 000 грн, № 382 від 31 липня 2020 року на суму 225 000 грн.
60. Транспортування всієї партії товару (пшениця) у кількості 226,8 т здійснено автотранспортом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року відповідно до ТТН №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року.
61. Отриману від ФГ «Скарбниця-Агро» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно з договором купівлі-продажу №33-20-01 від 15 січня 2020 року та додатковою угодою № 12 від 14 липня 2020 року.
62. 01 липня 2020 року ВК «Паросток» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №01/07-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця кукурудзу та пшеницю. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.
63. Згідно зі Специфікацією № 1 від 01 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 33,5 т за ціною 5850 грн/т на загальну суму 195 975 грн та кукурудзу в кількості 500 т за ціною 5340 грн/т на загальну суму 2 670 000 грн.
64. Поставка кукурудзи насипом в кількості 500 т і пшениці в кількості 33,38 т оформлена у липні 2020 року. Оплата товару здійснена платіжними дорученнями №336 від 15 липня 2020 року на суму 195 273 грн, №337 від 15 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №338 від 15 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №339 від 15 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №340 від 15 липня 2020 року на суму 227 700 грн, №341 від 15 липня 2020 року на суму 207 800 грн, №342 від 16 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №343 від 16 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №344 від 17 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №345 від 17 липня 2020 року на суму 275 000 грн, №346 від 17 липня 2020 року на суму 275 000 грн, №349 від 21 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №350 від 21 липня 2020 року на суму 184 500 грн, №351 від 22 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №352 від 22 липня 2020 року на суму 181 064 грн, №357 від 22 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №358 від 23 липня 2020 року на суму 100 000 грн, №361 від 24 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №362 від 24 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №364 від 27 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №366 від 28 липня 2020 року на суму 300 000 грн.
65. Транспортування всієї партії товару (пшениці та кукурудза) у кількості відповідно 33,38 т та 500 т здійснювалось автотранспортом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року на підставі ТТН №б/н від 07 липня 2020 року; №700/3 від 07 липня 2020 року; №б/н від 07 липня 2020 року; №б/н від 07 липня 2020 року; №700/4 від 07 липня 2020 року; №701/1 від 08 липня 2020 року; №б/н від 08 липня 2020 року; №б/н від 08 липня 2020 року; №б/н від 08 липня 2020 року; №699 від 09 липня 2021 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №702/1 від 10 липня 2020 року.
66. Отриману від ВК «Паросток» пшеницю та кукурудзу ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно із договором купівлі-продажу №26-20-02 від 23 січня 2020 року та додатковою угодою № 13 від 15 липня 2020 року.
67. 23 липня 2020 року ФГ «Левченко» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №ЛЛ2307/123 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця пшеницю. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.
68. Згідно із Специфікацією №1 від 23 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 123,3 т за ціною 4992 грн/т на загальну суму 615 513,60 грн, а відповідно до Специфікації № 5 від 23 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 1000 т за ціною 6360 грн/т на загальну суму 6 360 000 грн.
69. Поставка пшениці насипом в кількості 1500 т була оформлена у серпні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями.
70. Транспортування всієї партії товару (пшениця) в кількості 1500 т здійснювалось автотранспортом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу № 86 від 02 січня 2020 року.
71. Отриману від ФГ «Левченко» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно із договором купівлі-продажу №03-20-03 від 05 травня 2020 року.
72. 14 серпня 2020 року ТОВ «Абрау Купаж» та ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №14/08/20-1 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю пшеницю. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.
73. Згідно із Специфікацією №1 від 14 серпня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 1000 т за ціною 4740 грн/т на загальну суму 4 740 000 грн.
74. Поставка пшениці насипом в кількості 1000 тон оформлена у серпні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями №27 від 31 серпня 2020 року на суму 546 800 грн, №28 від 31 серпня 2020 року на суму 550 000 грн, №29 від 31 серпня 2020 року на суму 600 000 грн, №34 від 03 вересня 2020 року на суму 600 000 грн, №35 від 04 вересня 2020 року на суму 700 000 грн, №39 від 07 вересня 2020 року на суму 300 000 грн, №47 від 09 вересня 2020 року на суму 700 000 грн, №49 від 10 вересня 2020 року на суму 400 000 грн, №57 від 11 вересня 2020 року на суму 343 200 грн, №63 від 15 вересня 2020 року на суму 630 000 грн, №69 від 16 вересня 2020 року на суму 980 000 грн, №72 від 17 вересня 2020 року на суму 800 000 грн.
75. Транспортування всієї партії товару (кукурудза) в кількості 178,82 т здійснювалось автотранспортом ФОП ОСОБА_2 згідно з умов договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року відповідно до ТТН № 36/1 від 17 серпня 2020 року; № 36/2 від 17 серпня 2020 року; №36/3 від 17 серпня 2020 року; №36/4 від 17 серпня 2020 року; №36/5 від 17 серпня 2020 року; № 37/1 від 20 серпня 2020 року; № 37/2 від 20 серпня 2020 року; № 37/3 від 20 серпня 2020 року; № 37/4 від 20 серпня 2020 року; № 37/5 від 20 серпня 2020 року; № 37/6 від 20 серпня 2020 року; № 38/1 від 24 серпня 2020 року; № 38/2 від 24 серпня 2020 року; № 38/3 від 24 серпня 2020 року; № 38/4 від 24 серпня 2020 року; № 38/5 від 24 серпня 2020 року; № 38/6 від 24 серпня 2020 року; № 39/1 від 26 серпня 2020 року; № 39/2 від 26 серпня 2020 року; № 39/3 від 26 серпня 2020 року; № 39/4 від 26 серпня 2020 року; № 39/5 від 26 серпня 2020 року; № 39/6 від 26 серпня 2020 року; № 40/1 від 31 серпня 2020 року; № 40/2 від 31 серпня 2020 року; № 40/3 від 31 серпня 2020 року; № 40/4 від 31 серпня 2020 року; № 40/5 від 31 серпня 2020 року; № 91/1 від 15 серпня 2020 року; № 91/2 від 15 серпня 2020 року.
76. Отриману від ТОВ «Абрау Купаж» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт».
77. З матеріалів справи встановлено, що під час нового розгляду справи ТОВ «Агро Захід Львів» було надано апеляційному суду копії Журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за період червень-грудень 2020 року, а також Книги кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки за період з червня по жовтень 2020 року.
78. Виявлені податковим органом неточності у товаросупровідних документах у частині реєстраційних даних автотранспорту представник ТОВ «Агро Захід Львів» пояснив допущеними працівниками бухгалтерії описками, внаслідок зношеності реєстраційних документів автомобілів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
79. Щодо відсутності у деяких видаткових накладних прізвища, ім'я та по-батькові відповідальних посадових осіб позивача за господарськими операціями щодо придбання у ФГ «Ноженко», ФГ «Вісла Сад», ФГ «Скарбниця-Агро», ВК «Паросток», ФГ «Левченко», ТОВ «Абрау Купаж», а також реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ, суд апеляційної інстанції врахував пояснення представника позивача про те, що на вказаних первинних документах наявні підпис та печатка товариства. При цьому оформлення таких документів було здійснено безпосередньо директором ТОВ «Агро Захід Львів» Команом А.Р., який в силу приписів цивільного законодавства та установчих документів позивача вправі діяти від імені товариства безпосередньо без оформлення додаткових уповноважуючих документів.
80. Під час розгляду справи та у касаційній скарзі відповідач наголошує на недотримання позивачем приписів Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» в частині оформлення документів про зберігання зерна.
81. Так, згідно із приписами статі 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.
82. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання. Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.
83. За приписами пункту 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року № 510, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.
84. Згідно із пунктом 1.9 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики від 27 червня 2003 оку № 198, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 липня 2003 року за № 605/7926, зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання.
85. Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.
86. Пунктом 24 частини 1 статті 1 цього ж Закону складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
87. Ураховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про те, що складські документи на зерно не можуть бути у нього чи його контрагента, оскільки таке не придбавалося через зерновий склад і не зберігалося у ньому. Водночас апеляційний суд звернув увагу на те, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формуються дані бухгалтерського і податкового обліку, а отже ненадання такого не може бути доказом наявності складу податкового правопорушення.
88. Окрім того, суд зазначив, що придбаний позивачем товар належить до зерна технічного призначення, тобто зерна, що призначене для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати тощо) у відповідності до пункту 13 частини 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Отже, з урахуванням приписів Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року № 848, відповідний сертифікат мав видаватися на продукт переробки такого зерна.
89. Слід зазначити, що при дослідженні робіт по вивантаженню зерна судом апеляційної інстанції ураховано неспростовані відповідачем пояснення представника позивача про те, що такий процес здійснювався без використання додаткових механізмів та людського ресурсу безпосередньо автомобілями-самоскидами перевізника.
90. Разом із тим, як зазначив апеляційний суд, у ході апеляційного розгляду представником податкового органу не заперечувалося те, що ТОВ «Агро Захід Львів» було проведено повний розрахунок за отриманий у контрагентів товар у безготівковий спосіб, який у подальшому реалізований ДП «Укрспирт».
91. З посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 20 березня 2018 року по справі № 804/939/16, від 26 червня 2018 року по справі №826/3006/14, від 06 листопада 2018 року по справі № К/9901/3443/18 апеляційний суд звернув увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
92. Відповідно до висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі №803/1684/17, від 21 січня 2021 року по справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року по справі №826/7423/16, транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
93. Позивач наголошував, що за умовами господарських договорів він не зобов'язаний контролювати договірні відносини своїх контрагентів.
94. Суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
95. Доводячи правомірність висновків акту перевірки, відповідач зазначає про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів, що підтверджується зібраною та опрацьованою узагальненою податковою інформацією.
96. Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
97. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
98. Між цим, припускаючи, що певні ТМЦ могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано його витрати. Також податковий орган не надав належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.
99. Отже, узагальнюючи наведене вище, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог без змін, про недоведеність відповідачем вчинення ТОВ «Агро Захід Львів» порушень, які полягають у нездійсненні операцій для цілей відображення наслідків таких операцій у податковому обліку.
100. Доводи відповідача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.
101. Щодо додаткових пояснень податкового органу, які полягають у необхідності врахування судом касаційної інстанції ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2024 року у справі № 127/28528/24, якою залишено без задоволення клопотання про накладення арешту на «шроту соняшникового Українського походження, гранульованого», приналежного ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО» та які знаходяться у 28-ми залізничних вагонах, в рамках кримінального провадження № 42023020000000128 внесеного до ЄРДР 24 березня 2023 року слід зазначити наступне.
102. Суд касаційної інстанції не в праві здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).
103. Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).
104. Крім того, враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, податковий орган належним чином не обґрунтовує, як події експортних операцій серпня 2024 року за участю суб'єкта господарських відносин ФГ «СКАРБНИЦЯ-АГРО» підтверджують очевидність нереальності господарських операцій, які пов'язані із поставкою зерна пшениці цим же суб'єктом господарювання на ТОВ «АГРО ЗАХІД ЛЬВІВ» у липні 2020 року.
105. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пунктів 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України.
106. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
107. Колегія суддів Верховного Суду, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для її задоволення, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін.
VI. Судові витрати
108. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
109. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 380/8753/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко