21 травня 2025 року
м. Київ
справа №400/5839/24
адміністративне провадження № К/990/43198/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» про визнання неправомірною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 (суддя Бульба Н.О.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 (суддя-доповідач Градовський Ю.М., судді: Турецька І.О., Шеметенко Л.П.),
1. У червні 2024 року Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі - КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - Відділ ПВР, відповідач), треті особи: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», у якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу ПВР Сазонова Дмитра Костянтиновича від 21.05.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про арешт коштів боржника.
2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 відмовлено у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 залишено без змін.
4. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, покликавшись на порушення норм процесуального права, представник КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» звернувся до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постановах від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі №906/530/17, від 17.10.2018 у справі №927/395/13 та у справі №5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі №904/7326/17, від 13.02.2019 у справі №808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі №908/2520/16.
5.1. Також представник позивача зазначив, що КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» зверталося до Господарського суду Миколаївської області в рамках справи про банкрутство зі скаргою від 31.05.2024 на постанову головного державного виконавця Відділу ПВР Сазонова Д.К. від 21.05.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про арешт коштів боржника. Однак ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 у справі №915/754/21(915/1190/23) провадження у справі щодо розгляду скарги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» від 31.05.2024 закрито. В обґрунтування ухвали від 10.06.2024 господарський суд Миколаївської області послався на те, що відповідна скарга підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
6. Ухвалою від 28.11.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України щодо відмови у відкритті провадження у цій справі.
7. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача та пояснень щодо касаційної скарги від третьої особи не надійшло.
8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
9. Предметом позову в цій справі є визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу ПВР Сазонова Д.К. від 21.05.2024 про арешт коштів боржника (КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство») у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання наказів Господарського суду Миколаївської області, виданих у справі про банкрутство КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» №915/754/21, та виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом у справі про стягнення податкового боргу №400/4953/20.
10. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у порядку судового контролю за виконанням судових рішень у господарській справі №915/754/21 (915/1190/23) звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу ПВР Сазонова Д.К. від 21.05.2024 про арешт коштів боржника (КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство») у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1.
11. Ухвалою від 10.06.2024 Господарський суд Миколаївської області закрив провадження у справі щодо розгляду зазначеної скарги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» від 31.05.2025, обґрунтувавши тим, що оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, що відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі №906/530/17, від 17.10.2018 у справі №927/395/13 та у справі №5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі №904/7326/17, від 13.02.2019 у справі №808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі №908/2520/16.
11.1. Ураховуючи, що у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1 об'єднано виконавчі документи щодо боржника - КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», видані Господарським судом Миколаївської області та Миколаївським окружним адміністративним судом (виконавчий лист №400/4953/20 від 21.04.2021), то суд дійшов висновку, що відповідна скарга, згідно зі сталою практикою Великої Палати Верховного Суду, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
12. Водночас у справі, що розглядається, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки, з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №27/104б, підвідомчість розгляду скарги боржника на дії державного виконавця, вчинені після 21.10.2019, слід визначати із застосуванням положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства як закону, яким розгляд таких спорів віднесено до юрисдикції господарського суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
12.1. Суди обох інстанцій звернули увагу на висновок судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13.04.2023 у справі №910/21981/16, про те, що повноваження господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження і до його завершення чи до закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
13. Отже, ключове процесуальне питання у цій справі полягає у визначенні належної предметної юрисдикції спору щодо оскарження рішення державного виконавця, прийнятого в межах зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, стосовно боржника, який перебуває у процедурі банкрутства.
14. У контексті цього Верховний Суд зауважує, що частина перша статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) встановлює загальне правило, відповідно до якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
15. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц роз'яснила, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за правилами цивільного судочинства.
15.1. Якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.
15.2. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
15.3. Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.
15.4. Однак закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, а тому Велика Палата констатувала, що такі спори підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.
16. Водночас, на переконання суду касаційної інстанції, правовідносини у справі №660/612/16-ц склалися за іншого правового регулювання та не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, оскільки основною відмінністю цієї справи є перебування позивача (боржника) в процедурі банкрутства у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), порушеного Господарським судом Миколаївської області в справі №915/754/21.
17. Суд зауважує, що відповідно до положень частин першої-другої статті 7 КузПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
17.1. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
18. Положення частини п'ятої-шостої статті 41 КУзПБ регламентують, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
19. Отже, примусове виконання рішення напряму пов'язане зі зверненням стягнення на майно боржника, розпорядження щодо якого, у свою чергу, підлягає контролю господарського суду в межах законодавчо визначеної процедури банкрутства
20. Разом з тим, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі №905/1923/15 наголосив, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальними нормами КузПБ для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.
20.1. Відтак, досліджуючи спірне питання щодо правомірності дій державного виконавця, слід виходити з аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" у нормативному поєднанні з положеннями КУзПБ, окремі положення якого визначають правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність та застосовані відповідні процедури .
21. Верховний Суд повторює, що позивач звертався до суду господарської юрисдикції для вирішення спору, який є предметом розгляду в цій адміністративній справі, однак господарський суд, урахувавши практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема й у справі №660/612/16-ц, закрив провадження у справі з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
22. Водночас, проаналізувавши наявні правові позиції Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів не виявила жодного судового рішення, ухваленого в подібних правовідносинах, де б викладався висновок щодо питання предметної юрисдикції спору щодо оскарження рішення державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, прийнятого в межах зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, стосовно боржника, який перебуває у процедурі банкрутства.
23. З огляду на викладене та враховуючи, що позивач оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, вказуючи на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про розгляд спірних правовідносин судами господарської юрисдикції, та враховуючи наявність ухвали господарського суду про закриття провадження у справі щодо цього ж предмету спору, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення реалізації позивачем права на доступ до суду та забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики з указаних у цій ухвалі правових питань.
24. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
25. Керуючись статтями 346, 347, 359 КАС України,
1. Справу №400/5839/24 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» про визнання неправомірною та скасування постанови передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов