21 травня 2025 року
м. Київ
справа №620/4948/24
адміністративне провадження № К/990/38997/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 (головуючий суддя: Клопот С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 (головуючий суддя: Оксененко О.М., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі № 620/4948/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФУ в Чернігівській області щодо відмови їй в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.01.2024;
зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.01.2024.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024, позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що їй була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж Закон № 1058-IV.
Водночас по досягненню 60-річного віку позивачка вперше звернулася за призначенням пенсії за віком на умовах Закону № 1058-IV.
Відтак позивачка вважає, має право на призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки (2021-2023 роки), що передували року звернення за призначенням пенсії за віком.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та з 08.08.2003 отримує пенсію за віком на пільгових умовах (як робітниця текстильного виробництва) відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ, розмір якої обчислено відповідно до Закону № 1058-IV.
15.01.2024 позивачка, по досягненню 60-річного віку, звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Листом від 06.02.2024 № 2162-752/В-02/8-2500/24 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що позивачці вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсія, призначена відповідно до Закону № 1788-ХІІ, є іншим видом пенсії, а враховуючи, що за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV позивачка звернулася вперше й уперше реалізує своє право на призначення цього виду пенсії, суди визнали право ОСОБА_1 на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки (2021-2023 роки).
При вирішенні спору суди застосували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.02.2019 у справі № 334/917/17, від 11.09.2019 у справі № 363/1493/17 та від 25.03.2020 у справі № 367/1130/17, від 23.10.2020 у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що Верховний Суд у справі №300/5450/23, спір у якій виник з тотожних з цією справою правовідносин, дійшов висновку про необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, в т.ч., тих на які посилалися суди попередніх інстанцій у розглядуваній справі, у зв'язку з чим ухвалою від 12.08.2024 передав справу №300/5450/23 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Таким чином, скаржник наполягає, що касаційна скарга стосується питання права, яке є фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Позивачка процесуальним правом на подача відзиву на касаційну скаргу не скористалася, хоча про відкриття касаційного провадження у справі була повідомлена належним чином 08.11.2024.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивачки, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII введено в дію Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом «є» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону № 1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.
У справі, що розглядається, позивачка наполягає, що при зверненні із заявою до ГУ ПФУ після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулася вперше.
Суди попередніх інстанцій з покликанням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.02.2019 у справі № 334/917/17, від 11.09.2019 у справі № 363/1493/17 та від 25.03.2020 у справі № 367/1130/17, від 23.10.2020 у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а, підтримали позицію позивачки.
Отже, ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, у випадку призначення раніше пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог Закону № 1788-ХІІ.
Колегія суддів зазначає, що наведене праве питання перебувало на розгляді судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
У постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23 Суд дійшов висновку, що викладені у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а, від 13.02.2019 у справі № 334/917/17 та інших правові висновки про наявність у осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону 1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
У зв'язку із цим, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від таких висновків та сформувала такі:
« 1) статтею 13 Закону № 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону №1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV після досягнення ними пенсійного віку».
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону № 1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
З урахуванням наведеного, Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України, приходить до висновку про необхідність скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024, і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.
VІIІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до приписів статті 351 КАС України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
ІХ. СУДОВИЙ ЗБІР
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 139, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №620/4948/24 скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я. О. Берназюк
В. М. Шарапа