20.05.2025 Справа №607/5715/25 Провадження №3/607/2654/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Тернопільській області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення
20 березня 2025 року з Головного управління ДПС у Тернопільській області Державної податкової служби України до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення № 272/19-00-24-05/2467000165 від 13 березня 2025 року вказано, що ОСОБА_1 здійснювала реалізацію чоловічих носків без державної реєстрації суб'єкта господарювання та отримання дозволу на проведення виду господарської діяльності, чим порушила пункти 65.1 та 65.2 статті 65 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 164 КУпАП
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз'яснених їй прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, винуватою себе у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала.
Судом під час розгляду справи було досліджено докази, наявні в матеріалах справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення № 272/19-00-24-05/2467000165 від 13 березня 2025 року, копію акту перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтва про державну реєстрацію суб?єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону громадянина від 13.03.2025 року № 3638/19-00-24-05/ НОМЕР_1 .
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з пунктом 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до пункту 65.2. статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Частиною першою статті 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом такого адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає, зокрема, у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За частиною першою статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тож підприємництво, як різновид господарської діяльності, полягає у самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик господарській діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд бере до уваги пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 року № 3, у якому вказано, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, стрижневими ознаками підприємницької діяльності є здійснення фізичною особою діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг, якщо така діяльність здійснюється самостійно, систематично, на власний ризик, зі спеціальною метою - отримання прибутку.
Відтак, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, відповідний суб'єкт має надати суду докази, які безумовно будуть свідчити, що особа, яку притягують до відповідальності, здійснювала діяльність пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг, яка (діяльність) носила систематичний характер, вчинялася на власний ризик й метою якої було отримання прибутку.
Водночас суд констатує, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б свідчили про самостійність, регулярність, систематичність та тривалість діяльності ОСОБА_1 стосовно продажу різновидів товарів, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення № 272/19-00-24-05/ НОМЕР_1 від 13 березня 2025 року. Суд зазначає, що у цій справі про адміністративне правопорушення окрім власне протоколу, який не може вважатися самостійним доказом, наявна лише копія акту перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтва про державну реєстрацію суб?єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону громадянина від 13.03.2025 року № 3638/19-00-24-05/ НОМЕР_1 . Інших доказів суду не надано.
Таким чином, на переконання суду, доказів, які б у своїй сукупності давали підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення, не надано. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю юридичною природою не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини наведені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.
Варто зауважити, що суд неуповноважений самостійно відшуковувати докази або самостійно змінювати кваліфікацію дій особи за відповідною статтею (частиною статті) КУпАП, оскільки такі процесуальні дії були б несумісні з приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зокрема у частині безсторонності суду, що розглядає відповідну адміністративну справу.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слід зазначити, що тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи (пункти 47 - 49 постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, справа № 240/4894/23).
Таким чином, суд констатує відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд вважає за необхідне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті КУпАП закрити, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 7, 9, 33, 164, 245, 247, 251 252, 280, 283 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець