Справа № 456/2703/25
Провадження № 2/456/1366/2025
про залишення позовної заяви без руху
21 травня 2025 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ із спільної часткової власності частки квартири та із спільної сумісної власності частки гаражу,
Представник позивача - адвокат Семенова О.Г. звернулася до суду з позовом, в якому просить виділити в натурі ОСОБА_1 із спільної часткової власності частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
та із спільної сумісної власності частку гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та виділити ОСОБА_2 із спільної часткової власності частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та із спільної сумісної власності частку гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Об'єкти справляння судового збору визначені статтею 3 Закону України "Про судовий збір".
Як вбачається з позову, позивач звернулася до суду з майновими вимогами - про виділ частки в натурі з майна, що є спільною частковою власністю та виділ частки з майна, що є спільною сумісною власністю.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позовні вимоги про виділ частки в натурі з майна, що є спільною частковою власністю та виділ частки з майна, що є спільною сумісною власністю є позовними вимогами майнового характеру.
Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною 1статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Таким чином, позовні вимоги про виділ частки в натурі з майна, що є спільною частковою власністю та спільною сумісною власністю., у розумінні змісту даної статті є майновими вимогами, тобто судовий збір підлягає сплаті за ставкою, встановленою для позовних заяв майнового характеру (ухвала Верховного Суду від 04.03.2019 року у справі №923/441/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19, провадження № 12-36гс20, зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом необхідно розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі№ 910/13737/19, провадження № 12-36гс20.
Таким чином, судовий збір за подання до суду позовних вимог про виділ частки в натурі з майна, що є спільною частковою власністю та виділ частки з майна, що є спільною сумісною власністю, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
З огляду на викладене позивач при поданні позову до суду та визначенні ціни позову, повинна була врахувати актуальну на час подання позову нормативно-грошову оцінку (вартість) житлового будинку та гаражу і сплатити судовий збір як за вимоги майнового характеру, за ставкою, передбаченою п.п.1 п.1 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір» - 1відсотка ціни позову (нормативно-грошової оцінки кватири та гаражу), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно до матеріалів справи представником позивача долучено квитанцію про сплату судового збору на суму 15140,00 грн., при цьому заявлено дві позовні вимоги майнового характеру, на підтвердження вартості квартири за адресою АДРЕСА_2 долучено висновок експерта про вартість квартири, на підтвердження вартості гаражу за адресою: АДРЕСА_1 не долучено жодного документу, що не дозволяє можливість суду порахувати суму судового збору, який позивач повинна сплатити при зверненні до суду за вказаними позовними вимогами.
Отже, позивачу для виконання вимог частини 4 статті 177 ЦПК України необхідно сплатити судовий збір за дві позовні вимоги майнову характеру (за позовні вимоги про виділ частки в натурі з майна, що є спільною частковою власністю та виділ частки в натурі з майна, що є спільною сумісною власністю), виходячи із нормативно-грошової оцінки (вартості) цього житлового будинку та гаражу, встановлених на дату звернення до суду з позовною заявою.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу і на таке.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про виділ частки в натурі з майна, що є спільною частковою власністю та виділ частки в натурі з майна, що є спільною сумісною власністю, представник позивача не вказує частки майна, які слід виділити сторонам, що є порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.
Окрім цього, до матеріалів позовної заяви не долучено жодного документу, який би підтверджував право власності сторін на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім договору про поділ майна подружжя від 13.11.2018 (понад сім років тому) - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до матеріалів справи не долучено жодного документу, який би підтверджував право власності сторін на вказане майно.
Щодо гаражу за адресою: АДРЕСА_2 , до матеріалів справи не долучено жодного документу на вказане майно.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
На підставі частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно вимог статей 182, 331, 355, 358, 361, 364, 368 ЦК України поділ та виділ нерухомого майна може відбуватися лише у разі, якщо таке майно зареєстровано у відповідному державному реєстрі.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття прав на нерухомість, його зміни або припинення шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності на нерухомість виникає в момент його державної реєстрації.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок та гараж на підтвердження свого права власності на вказане майно станом на день звернення до суду з даним позовом.
Крім того слід наголосити на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч.1-3ст.358 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у справі спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч.2ст.364 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст.364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий поділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч.1ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч.2ст.367 ЦК України).
У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 Верховний Суд виснував, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Тлумачення положень статей 183,358,364,379,380,382ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу квартири в натурі, яка перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу квартири відповідно до часток співвласників.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15.
Позивачу слід звернути увагу на вказані висновки ВС, зважаючи на обов'язок суду щодо їх застосування.
В позовній заяві також відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав
Дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Заява не може ґрунтуватися на припущеннях.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З положень частини 5 статті 177 ЦПК України слідує, що позивач зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та, відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України, такі докази мають бути подані разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ із спільної часткової власності частки квартири та із спільної сумісної власності частки гаражу залишити без руху.
Повідомити позивача ОСОБА_1 та представника позивача - адвоката Семенову Ольгу Геннадіївну про необхідність усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання ними цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її представнику позивача та позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Л.Бучківська