Справа № 466/3356/25 Провадження № 2-о/450/179/25
про відмову у відкритті провадження
12 травня 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Литвиненко Ірина Леонідівна, з участю заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
представник заявника звернулася до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт проживання однією сім?єю чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без шлюбу.
Заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 перебувала у фактичних сімейних відносинах (цивільному шлюбі) з військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом одинадцяти років. Проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство, мали спільний побут і виконували обов'язки подружжя. Згідно з офіційним сповіщенням №37, ОСОБА_2 зник безвісти 26.03.2025 року під час виконання військового обов'язку поблизу населеного пункту Гусво, Курська область, рф. Попри надані документи та звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було усно відмовлено в призначенні грошового забезпечення як члену сім'ї безвісті зниклого, через не встановлений факт юридично значимого співжиття без реєстрації шлюбу. З 01.02.2025 року набрали чинності зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які передбачають нову процедуру отримання грошового забезпечення особами, які є членами сімей військових, зниклих безвісти або потрапили в полон. Відповідно до чинного законодавства, право на отримання грошового забезпечення мають також особи, що фактично проживали однією сім'єю з військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, за умови встановлення цього факту в судовому порядку. У зв'язку з вищевикладеним, така змушена звертатися до суду для встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, що необхідно для захисту її прав та отримання передбаченого законодавством грошового забезпечення як члена сім'ї безвісті зниклого.
Дослідивши матеріали заяви, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною першою ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, перелік яких зазначено у цій статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року в справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19 (провадження №61-14667св20), від 16 червня 2021 року в справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Литвиненко І. Л. метою подання заяви зазначає, що такий факт необхідний для юридичної визначеності та закріплення її відносин з ОСОБА_2 у зазначені періоди часу, а також для того, аби вона як член сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця могла отримувати грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у відповідному порядку та розмірах, тобто вказаний факт надасть підстави у подальшому для отримання відповідних допомог як члену сім 'ї військовослужбовця.
Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 пред'явила до суду за правилами окремого провадження.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати, та органом, який проводить їх нарахування та виплату, розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року в справі № 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21).
Суддя враховує постанову ВП ВС від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, якою Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Разом з тим, слід зазначити, що згадана постанова визначає лише вид юрисдикції (цивільний), а не конкретний його порядок.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Тобто, встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу, окрім іншого, необхідно заявниці для подальшого вирішення правового спору, зокрема, отримання коштів - грошової допомоги/забезпечення та права на отримання, у зв'язку з чим у заявниці фактично виник спір з органом, який призначає та виплачує таку допомогу, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.
Окрім того, заслуговує на увагу і коло осіб, які мають чи матимуть право на отримання згаданої допомоги та відсутність останніх як сторін при зверненні ОСОБА_1 до суду.
Частиною четвертою статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Беручи до уваги все вищенаведене, суд доходить висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.
При цьому, суд роз'яснює право заявниці на звернення з позовом на загальних підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186, 315 ЦПК України, -
відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Литвиненко Ірина Леонідівна, з участю заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Роз'яснити заявнику її право на звернення з позовом на загальних підставах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяІ. І. Мельничук