Справа № 308/18520/24
02 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.
представника позивача - адвоката Литвинова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Литвинов Вячеслав Вячеславович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення
Позивач, в інтересах якого діє адвокат Литвинов В.В., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеним позовом, який уточнено згідно заяви від 30.01.2025 року, згідно з яким просить скасувати скасувати постанову № 4343-1 від 07.11.2024 року винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн.
У обґрунтування позову зазначає, що із зазначеною постановою ОСОБА_1 не згідний, вважає себе таким, що не вчиняв адміністративного правопорушення, а вищезазначену постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що ОСОБА_1 своєчасно оновив дані в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому перебував на обліку. Окрім того, відомості щодо ОСОБА_1 є в наявності у всіх базах даних, реєстрах, держателями яких є державні органи: в реєстрі територіальної громади щодо місця прописки, та в інших реєстрах, та відповідно посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно мали можливість отримати будь-які дані щодо нього. Також зазначає, що ОСОБА_1 , після отримання у травні 2024 року відповідної довідки МСЕК про встановлення 3 групи інвалідності від 26.04.2024 року, впродовж 7 днів звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надав усі наявні документи про наявність інвалідності. Іншого стороною відповідача не доведено. Оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_5 , в тому числі й ІНФОРМАЦІЯ_6 були величезні черги, то наприкінці червня 2024 року ОСОБА_1 отримав у зазначеному ІНФОРМАЦІЯ_2 направлення на проходження військово-лікарської комісії. Після чого 23.07.2024 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, та визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах) мед підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, що підтверджено даними у військово-обліковому документі із застосунку «Резерв+». ІНФОРМАЦІЯ_7 на той час вже давно мав документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 інвалідності 3 групи, оскільки після проходження ВЛК останнього не було призвано на військову службу під час мобілізації. 29.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання відстрочки від призову під час проведення мобілізації, на підставі п. 2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та 14.11.2024 року, після розгляду документів відповідною комісією, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу за вищезазначеними підставами, яка дійсна до 30.04.2025 року, що підтверджується даними електронного війсмьково-облікового документа. Оскільки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 , на обліку в якому перебуває ОСОБА_1 , як під час проходження ВЛК так і під час надання відстрочки від мобілізації не було виявлено будь-яких порушень в наданні персональних даних військовозобов'язаного, ознак адміністративного правопорушення, в тому числі, й не повідомлення у встановлений строк про надання статусу 3 груупи інвалідності, то відповідно ОСОБА_1 дотримувався Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Підстав для надання інформації про наявність групи інвалідності до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не мав на час знаходження у зазначеному ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не перебував та не перебуває у зазначеному органі на обліку.
Також посилається на процесуальні порушення при винесенні оскаржуваної постанови.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, з наведених у ньому підстав. Зазначив, що ОСОБА_1 , після отримання відповідної довідки МСЕК про встановлення 3 групи інвалідності від 26.04.2024 року, впродовж 7 днів звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надав усі наявні документи про наявність інвалідності, при цьому не бажав скористатися своїм правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зазначені обставини також підтверджуються , зокрема тим , що ОСОБА_1 , будучи інвалідом 3 групи проходив 23.07.2024 року військово-лікарську комісію у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено даними у військово-обліковому документі із застосунку «Резерв+». Натомість при винесенні оскаржуваної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 цих обставин взагалі не перевірив.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого представник ІНФОРМАЦІЯ_2 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 26.04.2024 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, відповідно в строк не пізніше семи днів він повинен був надати документи про це відповідному ІНФОРМАЦІЯ_2 , що могло бути підтверджено оформленою відстрочкою відповідно до законодавства. ОСОБА_1 вказаних положень Правил військового обліку не дотримався, так як відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізаацію» йому станом на 07.11.2024 року оформлена не була у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Як встановлено згідно матеріалів справи, 07.11.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 винесена постанова № 4343-1 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення ним ч.3 ст. 210 КУпАП у якій зазначено, що 0706.11.2024 року о 20 год. 24 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі працівників Національної поліції України, де було встановлено, що останній не надав у семиденний строк в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він перебуває на обліку, документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: документи про те, що за довідкою МСЕК від 26.04.2024 року серії 12ААВ № 787664 від 26.04.2024 року йому встановлено третю групу інвалідності, чим порушив п. 8 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України від 30.12.2022 року № 1487 (з змінами і доповненнями).
Частиною третьою статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
30 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», був прийнятий та затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 1487, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
У силу абзацу 3 пункту 16 цього ж Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 4 Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
За пунктом 20 Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Пунктом 8 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України від 30.12.2022 року № 1487 (з змінами і доповненнями) передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п.2ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зокрема, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Як убачається з наданого позивачем військово-облікового документу із застосунку Резерв+ відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його місцем проживання є АДРЕСА_1 та він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
З указаного військово-облікового документу убачається, що 23.07.2024 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 пройшов ВЛК та визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, у званні солдат.
Також, судом встановлено , що після проходження ВЛК ОСОБА_1 не було призвано на військову службу під час мобілізаці, хоча правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації він на той час не скористався.
Крім того, з наданого позивачем військово-облікового документу із застосунку Резерв+ також убачається , що згідно відмітки в указаному документі дані ОСОБА_1 станом на 13.09.2024 року уточнені вчасно .
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, оскільки позивач заперечує порушення ним законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Однак, доказів неподання ОСОБА_1 , в строки визначені п. 8 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України від 30.12.2022 року № 1487 (з змінами і доповненнями), даних про зміну персональних даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він перебуває на обліку, відповідачем не надано, і таке твердження спростовується, зокрема інформацією яка міститься у військово-обліковому документі із застосунку «Резерв+» який надав суду позивач.
Посилання відповідача на те, що про підтверження невиконання ОСОБА_1 вимог п. 8 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України від 30.12.2022 року № 1487, щодо обов'язків призовників, військовозобов'язаних та резервістів особисто повідомляти в семиденний строк органам в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» свідчить не оформлення ОСОБА_1 станом на 07.11.2024 року відстрочки від призову на військову службу суд вважає необгрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 року по справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) вказав наступне. Так, згідно ст. 7, 254, 258 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Верховним Судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За таких обставин, суд уважає факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП недоведеним.
Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При вирішенні справи суд виходить з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності винесення ним оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а також відповідачем не спростовано доводів позивача, та не надано жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова №127/2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 21 березня 2025 року, не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закриттю, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 210, 247, 287 КУпАП, ч. 2 ст. 77, ст. ст. 241, 244, 246, 286, 293, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову № 4343-1 від 07.11.2024 року винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_3 ) , судовий збір у розмірі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири грн. 48 коп.) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Придачук