Справа № 560/9158/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
20 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
в червні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад", в частині призупинення військової служби та дії контракту з Державною прикордонною службою України та призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
Також, позивач просив скасувати наказ ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад", в частині призупинення військової служби, дії контракту з Державною прикордонною службою України та в частині призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
Крім того, позивач просив зобов'язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького нарахувати та виплатити за весь час необґрунтованого призупинення військової служби недоотримане грошове забезпечення, недоотримане продовольчого, речове та інші види забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС позивачу призупинена військова служба, дія контракту про проходження військової служби та виплата грошового і здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Підставою призупинення слугував витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №62022050030000179 від 10.04.2022.
Вважаючи спірний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для винесення наказу від 11.04.2022 №292-ОС слугував витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №62022050030000179 від 10.04.2022 за змістом якого командир НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України капітан першого рангу ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби - місце дислокації НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України у АДРЕСА_1 . Вказане позивачем не заперечується, спростування факту самовільного залишення не вказує.
Разом з тим, представник позивача помилково вважає, що відповідач порушив процедуру призупинення військової служби у зв'язку із відсутністю матеріалів службового розслідування та заяви про вчинення кримінального правопорушення, оскільки станом на день самовільного залишення (22.03.2022) позивач перебував у підпорядкуванні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби. Вказане підтверджується постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 13.12.2023 про внесення змін щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, долученої до позовної заяви. Відтак, ініціювання службового розслідування та подання заяви про вчинення кримінального правопорушення до органу досудового розслідування покладається на начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, позивач проходив службу в прикордонних військах, тому порядок призупинення військової служби визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.
Частина 2 статті 24 Закону № 2232 та пункт 48-1 Положення № 1115/2009 носять імперативний характер, чітко визначають дії і не допускають відхилень від цих дій та будь-яких умов, а саме: призупинення, звільнення з військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби.
Нормативно-правові акти визначають початком такого призупинення, звільнення зі служби день внесення відомостей до ЄРДР.
Згідно з пунктом 5 частини 2 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2017 № 468, військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду відповідач довів правомірність наказу від 11.04.2022 №292-ОС в частині призупинення позивачу військової служби, дії контракту з Державною прикордонною службою України та призупинені виплати грошового і здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правове регулювання між державою і громадянином України у зв'язку з виконанням ним конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, в тому числі під час воєнного стану, регламентується спеціальним законодавством, а саме Конституція України; Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ; Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; Закону України "Про Державну прикордонну службу України"; Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"; Указ Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України"; Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України 06 червня 2017 року № 468 та ін.
Як передбачено ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Позивач проходив службу в прикордонних військах, тому порядок призупинення військової служби визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009.
Як вбачається з п.48-1 Положення № 1115/2009 для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п.48-2 Положення №1115/2009 військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п.48-3 Положення №1115/2009 військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.
Як передбачено п.48-7 Положення № 1115/2009 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, зазначених у пункті 89 цього Положення.
Отже, з урахуванням вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення № 1115/2009 колегія суддів дійшла висновку, що для військовослужбовців Держприкордонслужби, які самовільно залишили місця служби, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення. Крім цього, таким військовослужбовцям виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу. Початком такого призупинення, звільнення зі служби є день внесення відомостей до ЄРДР.
Крім того, відповідно до абз. 1 п.1, 3, п. 6 ст. 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Так, згідно пункту 5 частини 2 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2017 року № 468, військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС позивачу призупинена військова служба, дія контракту про проходження військової служби та виплата грошового і здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Підставою призупинення слугував витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №62022050030000179 від 10.04.2022.
Згідно з Витягом з ЄРДР (номер кримінального провадження: 62022050030000179, дата реєстрації провадження 10.04.2022), зареєстроване провадження в межах правопорушення за ч.4 ст.408 КК України (правова кваліфікація кримінального правопорушення).
Короткий виклад обставин: командир НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України, капітан першого рангу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби - місце дислокації НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України у АДРЕСА_1 .
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Разом з тим, доводи апелянта про неврахування положення ст. 62 Конституції України, а також те, що вина ОСОБА_1 у злочині, не доведена, а в кримінальному провадженні позивач не мав статусу є безпідставними, оскільки зазначене не спростовує обов'язок відповідача виконати вимоги ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення № 1115/2009, а саме видати наказ про призупинення військової служби, призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення, якщо про вчинене кримінальне правопорушення внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, відповідно до абзаців восьмого та дев'ятого частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пунктів 48-6 - 48-7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 військова служба та дія контракту продовжується військовослужбовцям, яким вироком суду, що набрав законної сили визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні, а також стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Щодо доводів апелянта в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає, що суд досліджує правомірність наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад", в частині призупинення військової служби ОСОБА_1 та дії контракту з Державною прикордонною службою України, та призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення, саме на момент прийняття наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад", а тому доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Крім того, колегія суддів ще раз зауважує, що даний довід не може вважатись належним, оскільки зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення відбулась 13.12.2023, а оскаржуваний наказ винесено 11.04.2022. Тобто, станом на 11.04.2022 зміна правової кваліфікації 13.12.2023 не могла вплинути на прийняття наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад".
Щодо доводів апелянта в частині підстав та ходу кримінального провадження №62022050030000179 (щодо того чи самовільного позивач залишив місце служби або дезертирував, відсутність процесуального статусу в межах кримінального провадження, відсутність дій слідчого щодо вручення підозри, відсутність запобіжного заходу, відсутність розшуку особи та інше), отримання ректором Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького відповідного витягу з ЄРДР, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є визначальними в частині оскарження наказу від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад" і прямо не стосуються підстав його прийняття, оскільки наведені обставини стосуються лише кримінального провадження, а не наказу від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад" та його правомірності в межах адміністративного судочинства.
Також, колегія суддів зауважує, що факт наявності кримінального провадження №62022050030000179 в межах обставин зазначених судом вище та отримання ректором Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького відповідного витягу з ЄРДР не ставиться під сумнів сторонами у справі. Факт відповідності витягу вимогам Положення №298 від 30.06.2020, не є визначальним в даних правовідносинах для адміністративного суду та дій відповідальної особи, що здійснила прийняття оскаржуваного наказу від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад", оскільки виклад витягу та його відповідність вимогам законодавства належить до обов'язків інших осіб, які його формували. Тобто, даний довід апелянта жодним чином не впливає на правомірність чи протиправність дій щодо прийняття наказу ректором Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад".
Щодо доводів апелянта в частині встановлення обставин, які передували реєстрації кримінального провадження № 62022050030000179 (обов'язковості проведення службового розслідування), колегія суддів вказує, що дані обставини не є визначальними, оскільки позивач не спростовує факту проведення такого службового розслідування, а зазначає, що таке службове розслідування не було проведене ректором Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що доводи позивача в частині обов'язкового попереднього службового розслідування зі сторони ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, яке мало б передувати зверненню про відкриття кримінального провадження і виданню оскаржуваного наказу, не знаходять свого підтвердження, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з ч.2, 4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
В свою чергу, ситуація визначена в межах кримінального провадження №62022050030000179 мала місце під час несення служби в НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України у АДРЕСА_1 , коли позивач перебував на посаді командира НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України, капітан першого рангу.
Тобто, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що зі сторони ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, не було місця для проведення службового розслідування, оскільки інкриміноване порушення мало місце до початку проходження служби позивача у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Крім того, в межах даного провадження встановлюється саме факт правомірності наказу від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад", а не підстави порушення кримінального провадження №62022050030000179 щодо позивача.
Також, колегія суддів звертає увагу, що позивач зазначає, що кримінальне провадження відкрито на підставі звернення Головного відділу внутрішньої та власної безпеки Державної прикордонної служби України. В свою чергу, даний відділ є структурною одиницею Державної прикордонної служби України і командир НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України, капітан першого рангу ОСОБА_1 був підпорядкований саме Державній прикордонній службі України, оскільки на момент обставин, які стали підставою для кримінального провадження №62022050030000179, був командиром НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України.
Колегія суддів, ще раз наголошує, що доводи апелянта щодо наявності службового розслідування з боку ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького не можуть бути досліджений судом в межах даного провадження, оскільки предмет позову стосується наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького та правомірності його видання. В свою чергу, як встановлено судом, у ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького не було повноважень провести або ініціювати службове розслідування, оскільки на момент вчинення інкримінованого правопорушення, яке стало підставою для кримінального провадження №62022050030000179, позивач не був підпорядкований саме ректору Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що інші дії ніж видання оскаржуваного наказу з моменту отримання ректором Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького відповідного витягу з ЄРДР щодо ходу кримінального провадження №62022050030000179 були нерелевантними в межах нормативно-правових актів та безпосередньої ситуації як в країні, так і обставин даного кримінального провадження, а тому ректор Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького процесуально прийняв єдиний можливий варіант щодо реагування на отриманий витяг в межах кримінального провадження №62022050030000179 (прийняття наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 11.04.2022 №292-ОС "Про особовий склад").
Щодо доводів апелянта в частині його перебування в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу голови ДПС України №286-ОС від 27.03.2022 позивача було зараховано у розпорядження ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького. Відповідно до наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 01.04.2022 позивач вибув в оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з цим, позивач в списки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 не зараховувався, на посаду не призначався та до виконання обов'язків не приступав (на момент видання оскаржуваного наказу). З урахуванням вказаного, ректор Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького мав повноваження та обов'язок щодо видання оскаржуваного наказу. Отже доводи апелянта в цій частині також, не знаходять свого підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.