Справа № 560/4599/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
21 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду перебування на посаді стажера, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання період перебування на посаді стажера, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової строкової військової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з моменту його призначення, а саме з 01.12.2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без зарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 11.05.1978 по 23.05.1980 та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 по 01.07.1986.
Також, суд зобов'язав відповідача зарахувати позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 11.05.1978 по 23.05.1980 та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 по 01.07.1986, і здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховуючи період проходження строкової військової служби з 11.05.1978 по 23.05.1980 та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 по 01.07.1986, починаючи з 29 вересня 2023 року та з врахуванням виплачених сум.
09 грудня 2024 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою, в якій зазначив про неврахування в рішенні суду від 22 серпня 2024 року всіх вимог позовної заяви, а саме, щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання період перебування на посаді стажера.
Додатковим рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року заява позивача задоволена.
Суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без зарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді стажера Кам'янець-Подільського міського народного суду з 04.08.1986 по 21.06.1987 включно та зобов'язав відповідача зарахувати позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи на посаді стажера Кам'янець-Подільського міського народного суду з 04.08.1986 по 21.06.1987 включно, і здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховуючи період роботи на посаді стажера Кам'янець-Подільського міського народного суду з 04.08.1986 по 21.06.1987, починаючи з 29 вересня 2023 року та з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного повного з'ясування дійсних обставин справи.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, судова колегія враховує наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено приписами Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 року «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закону №1402-VIІІ).
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016.
Частиною 1 статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з абзацом 4 п. 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відтак, суд першої інстанції вірно виснував, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) судді.
Разом з тим, відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз указаної норми в її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що в зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 висловила правовий висновок, за яким ч. 2 ст. 137 Закону № 2862-XII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.07.1977 позивача 04.08.1986 зараховано стажером Кам'янець-Подільського міського народного суду.
22.06.1987 року позивача звільнено з посади стажера Кам'янець-Подільського міського народного суду у зв'язку з обранням народним суддею та призначенням на посаду народного судді Деражнянського районного народного суду.
Питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювалися такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: постанова Ради міністрів СРСР від 18.07.1972 №535 «Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні» (далі - Постанова №535), Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професійних Спілок, Міністерством вищого та середнього спеціальної освіти СРСР від 25.06.1973 (далі - Положення).
Так, в підпункті 4.2 пункту 10 Постанови №535 від 18.07.1972 було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.
Відповідно до пункту 1 Положення, молоді фахівці, які закінчили вищі навчальні заклади, проходять за місцем розподілу на підприємствах, в організаціях та установах стажування строком до одного року, протягом якого виконують посадові обов'язки та отримують заробітну плату згідно зі штатним розкладом.
Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. У період стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, установи), які обіймають аналогічну посаду; несе обов'язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов'язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Пунктом 3 цього Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача на посаді стажера Кам'янець-Подільського міського народного суду відповідно до ч. 2 статті 137 Закону № 1402-VIII повинен був бути зарахований до стажу роботи на посаді судді як досвід роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.