Справа № 320/56392/24 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.
21 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Ганечко О.М.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до стажу позивача роботи на посаді судді додатково сім років роботи на посаді слідчого в органах Державної податкової адміністрації у Донецькій області, для набуття права на призначення на посаду судді вперше та у нездійсненні збільшення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50% до 64% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді додатково сім роки роботи на посаді слідчого в органах Державної податкової адміністрації у Донецькій області, для призначення на посаду судді вперше та збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 14%, а саме з 50% до 64%;
- зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок а виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 64% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Дніпровського апеляційного суду №04.2/287/23-с від 20.09.2024, з урахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 21.09.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на приписи абзацу 3 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді за законодавством, що діяло на момент їх призначення (обрання), а відтак до стажу роботи позивача на посаді судді в силу ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статусу суддів» підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом для можливості призначення особи на посаду судді, а також період роботи на посаді слідчого, що має своїм наслідком збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50% до 64%, а відтак останнє підлягає перерахунку з дати призначення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч висновків суду відповідачем у відповідь на звернення позивача було надано роз'яснення щодо призначеного щомісячного довічного утримання судді у відставці, будь-яких правових підстав для перерахунку якого не виникло. Крім того, наголошує, що судом не враховано, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого обчислюється посадовий оклад судді, складає 2 102 грн, починаючи з 01.01.2021. Окремо зауважує, що лист від 18.11.2024 №44996-45192/Т-02/8/2600-24 не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 14.12.2005 № 1764/2005 призначена на посаду судді Будьоннівського районного суду міста Донецька строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 13.01.2011 № 2934-VІ обрана на посаду судді Донецького апеляційного суду безстроково.
Рішенням Голови Верховного Суду № 470/0/149-22 від 29.09.2022 позивача відряджено із Донецького апеляційного суду до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя з 30.09.2022.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 № 2757/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду (відряджена до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя), у зв'язку з поданням заяви про відставку. Цим рішенням також встановлено, що вона має стаж роботи судді, що дає їй право на відставку, 27 років 5 місяців 23 дні.
Відповідно до наказу голови Дніпровського апеляційного суду № 211/к від 20.09.2024 у зв'язку з поданням заяви про відставку 20.09.2024 позивача відраховано зі штату Дніпровського апеляційного суду. Із наказом позивач ознайомлена 20.09.2024.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ в м. Києві та з 21.09.2024 їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Учасниками справи не заперечується, що 28.10.2024 позивач звернулася до із заявою про зарахування до стажу роботи судді періоду роботи на посаді слідчого в органах Державної податкової адміністрації у Донецькій області та про перерахунок у зв'язку з цим щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 20.09.2024 №04.2/287/23-С.
Водночас листом від 18.11.2024 №44996-45192/Т-02/8-2600/24 ГУ ПФ в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді слідчого в органах Державної податкової адміністрації у Донецькій області з підстав, що такого зарахування не передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а також зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розраховано на підставі довідки від 20.09.2024 №04.2/287/23-С, з якої враховано посадовий оклад та доплату за вислугу років.
Вважаючи, що відповідач при призначенні довічного утримання судді у відставці протиправно не врахував до розрахунку стажу роботи судді стаж роботи позивачки на посаді слідчого в органах Державної податкової адміністрації у Донецькій області, окрім цього зазначений стаж протиправно не був врахований і на підставі її заяви від 28.10.2024, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус судді» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас, відповідно до абз. 4 п. 34 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі указаним Законом не встановлено, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.04.2022 у справі №420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21 тощо.
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді 14.12.2005 був чинний Закон України «Про статус суддів», який визначав статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статусу суддів» (у редакції чинній на час призначення позивача суддею) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Аналізуючи указані норми права та вирішуючи питання щодо їх застосування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/537/19 прийшла до висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 515/709/17, предметом якої була правомірність рішення пенсійного органу, яким при визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не було зараховано до стажу роботи на посаді судді періоду роботи позивача на посаді слідчого, сформував висновок, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж (стаж слідчого), дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці стаж роботи слідчим прирівнюється до суддівського стажу.
Такий правовий висновок також підтриманий Верховним Судом й у постанові від 08.09.2022 у справі № 400/3035/21.
Отже, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, то до загального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII, ч. 1 ст. 7 та абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статусу суддів» належить враховувати час роботи з 25.03.1997 по 10.01.2006 на посаді старшого слідчого в органах Державної податкової адміністрації в Донецькій області - 5 років 9 місяців 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
До аналогічного за змістом висновку прийшов Верховний Суд й у постанові від 24.10.2024 у справі № 420/10628/21.
За вказаних обставин загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку, становить 27 років 5 місяців 23 дні, як і зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 №2757/0/15-24.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 09.11.2018 у справі № 243/4794/17, від 11.12.2018 у справі № 522/5168/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.09.2021 у справі № 620/1944/20, від 24.10.2024 у справі № 420/10628/21 Верховний Суд у подібних правовідносинах прийшов до висновку, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За наведеного правового регулювання розмір довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен складати 64% грошового утримання судді, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 14 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (7 х 2).
Таким чином, неврахування ГУ ПФ в м. Києві при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівського стажу, зазначеного у рішенні Вищої ради правосуддя, призвело до зменшення відсоткового значення довічного грошового утримання позивача з 64% до 50%, що є суттєвим обмеженням розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що позивач не звертався із заявою встановленої форми про перерахунок довічного грошового утримання колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом цього спору є не перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку із поданням позивачем додаткових документів, а визначення правильності обчислення такого утримання при його призначенні.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розмір суддівської винагороди повинен обчислюватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 - 2 102 грн, колегія суддів зазначає, що питання правильності обчислення відповідачем розміру посадового окладу та доплати за вислугу років, зазначеного у довідці Дніпровського апеляційного суду від 20.09.2024 №04.2/287/23-С, взагалі не є спірним у цій справі.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повне рішення виготовлено 21 травня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.М. Ганечко
Є.І. Мєзєнцев