Справа № 759/1748/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Твердохліб В.О.
Іменем України
20 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 09.01.2025 №26 ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), закрити провадження, у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно повідомлення від 30.08.2024 вих.№30/08-11П БО «БФ «Разом для України» та витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1980 року народження, який працює в БО «БФ «Разом для України» на посаді волонтер відповідно до наказу Мінекономіки №22793 від 29.08.2024 надано відстрочку від призову на військову службу, під час мобілізації строком до 12 місяців до 18.08.2025.
На ім'я ОСОБА_1 02.12.2024 виписана повістка № 11/6791, згідно якої останньому необхідно з'явились за адресою: АДРЕСА_1 13.12.2024 року о 09:00 год. для звірки даних.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 2702 від 13.12.2024 ОСОБА_1 13.12.2024 о 17:46 год. в АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній раз проходив військово-лікарську комісію в 2006 році (зі слів ОСОБА_1 ). Підтверджуючих документів про проходження ВЛК протягом року не надав, чим порушив п. 4 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Згідно наказу Міністерства Оборони України № 402 п. 3.8 ч. 3 ВЛК на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. На момент складання протоколу відмовляється від проходження військово-лікарської комісії. Правопорушення вчинено під час стану особливого періоду. Станом на день складання протоколу правопорушення триває. Чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 № 26 від 09.01.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн за ч. 3 ст. 210 КУпАП, згідно якої громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 останній раз проходив військово-лікарську комісію в 2006 року (зі слів ОСОБА_1 ). Підтверджуючих документів про проходження ВЛК протягом року не надав, чим порушив п. 4 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Згідно наказу Міністерства Оборони України № 402 п. 3.8 ч. 3 ВЛК на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. На момент складання протоколу відмовляється від проходження військово-лікарської комісії. Правопорушення вчинено під час стану особливого періоду. Станом на день складання протоколу правопорушення триває.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним, відмовився від проходження медичного огляду за направленням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність .
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП, яка передбачає, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував, що позивачем порушені вимоги пункту 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487; далі - Правила).
Відповідач вказував, що позивач не мав підтверджуючих документів про проходження ВЛК протягом року, а також на момент складення протоколу відмовився від проходження ВЛК. Позивач вказане порушення заперечив, посилаючись на те, що він не підлягає направленню для проходження ВЛК.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 1 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок).
Згідно пункту 69 Порядку особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Відповідно до пункту 63 Порядку військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом.
Пунктом 74 Порядку передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис .
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що за загальним правилом військовозобов'язані особи мають обов'язок періодично проходити медичний огляд на підставі відповідного направлення. При цьому, військовозобов'язані, які уточнили свої облікові дані, на медичний огляд викликаються повісткою, а направлення видається військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу.
Важливо відмітити, що згідно наведених вимог Порядку, військовозобов'язані, які перебувають у процесі оформлення бронювання або ж іншої відстрочки від призову, а так само і військовозобов'язані, які мають діючу відстрочку, на медичний огляд не направляються. Виняток із цього правила стосується випадку приймання особи на військову службу за контрактом.
У справі, що розглядається, позивач уточнив свої персональні дані, однак повістка на проходження медичного огляду йому не направлялась. Окрім того, позивач згідно наказу Мінекономіки від 29.08.2024 № 22793 про бронювання має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а тому в силу наведених вище приписів Порядку він не підлягав направленню на проходження медичного огляду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлена періодичність проходження військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби не скасовує факту того, що позивач станом на час виникнення спірних правовідносин не підлягав направленню на такий медичний огляд.
Таким чином безпідставним є посилання відповідача на те, що позивач порушив правила військового обліку у зв'язку із відмовою пройти медичний огляд як підстави для притягнення його до відповідальності, оскільки позивач станом на час виникнення спірних правовідносин є таким, що не підлягає направленню на медичний огляд.
Посилання відповідача на порушення позивачем правил військового обліку у зв'язку із відсутністю у позивача документів щодо проходження ВЛК також є безпідставним, оскільки позивач не має обов'язку зі зберігання або ж пред'явлення відповідачу таких документів.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивача протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє позов, то стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 1514 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.01.2025 №26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку