Справа № 320/33049/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
20 травня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період з 01.03.2023 по 09.03.2023 у розмірі 29 032,29 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період з 01.03.2023 по 09.03.2023 у розмірі 29 032,29 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до положень розділу XXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до положень розділу XXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої розділом XXXII Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» в розмірі 11 713,41 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену розділом XXXII Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» в розмірі 11 713,41 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку за період з 21.03.2023 по день здійснення фактичного повного розрахунку (фактичної виплати додаткової винагороди за період 01.03.2023 по 09.03.2023 у сумі 29032,29 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільнення за станом здоров'я в сумі 11 713,41 грн).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період з 01.03.2023 по 09.03.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період з 01.03.2023 по 09.03.2023.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги» в розмірі 4 (чотири) відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з 08.03.2022 по 20.03.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги» у розмірі 4 (чотири) відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з 08.03.2022 по 20.03.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до положень розділу XXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», та компенсації за затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку за період з 21.03.2023 по день здійснення фактичного повного розрахунку (фактичної виплати додаткової винагороди за період 01.03.2023 по 09.03.2023 у сумі 29032,29 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільнення за станом здоров'я в сумі 11 713,41 грн).
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що він має право на спірні виплати, а висновки суду першої інстанції в цій частині вимог є безпідставними та позбавляють його можливості ефективного захисту своїх прав та інтересів.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині незадоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний часу військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира міномета з 08.03.2022 по 19.06.2022, з 20.06.2022 по 21.02.2023 на посаді командира відділення, з 21.02.2023 по 20.03.2023 перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 17.10.2022 при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини поблизу АДРЕСА_1 отримав тяжке поєднане уламкове мінно-вибухове проникаюче сліпе черепно-мозкове поранення, що підтверджується довідкою про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) № 642/475 від 07.12.2022, виданою на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1649 від 05.12.2022.
Позивач перебував на лікуванні: з 17.10.2022 по 18.10.2022 у 66 ВМГ м. Бахмут, з 18.10.2022 по 25.10.2022 у КПІ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечнікова», з 25.10.2022 по 26.10.2022 в НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», з 26.10.2022 по 09.03.2023 в КНПІ «КМКЛ М4».
Всі періоди лікування підтверджені свідоцтвом про хворобу № 4 від 01.03.2023 військово-лікарської комісії КПП «КМКЛ № 4», а також випискою з медичної карти стаціонарного хворого №7327.
Відповідно до свідоцтва про хворобу позивачеві встановлений причинний зв'язок: поранення пов'язане із захистом Батьківщини, та ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У подальшому наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 №79 від 20.03.2023 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 № 79, з урахуванням утримання військового збору, позивачеві виплачено: грошове забезпечення за період з 01.03.2023 по 20.03.2023 у сумі 17 621,36 грн; грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік у сумі 27 313,11 грн; грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки (23 днів за 2022 рік та 30 днів за 2023 рік) у сумі 46 696,61 грн.
При цьому, на момент звільнення позивача, військовою частиною НОМЕР_1 не проведено нарахування та виплата додаткової грошової винагороди за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 01.03.2023 по 09.03.2023 у зв'язку з пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, не проведено нарахування та виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку зі станом здоров'я.
Також, позивачеві при звільненні з військової служби не було виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену розділом XXXII Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до положень розділу XXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018.
У серпні 2023 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням щодо здійснення нарахування та виплати йому додаткової винагороди за період з 01.03.2023 до 09.03.2023, матеріальної допомоги за 2023 рік та одноразової грошового допомоги при звільненні.
Однак, відповідач листом від 25.08.2023 №117/Вих3ВГ/4471 повідомив позивача про те, що підстав для виплати додаткової винагороди за період з 01.03.2023 по 09.03.2023 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 № 79 немає. Згідно з пунктом 2 роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 05.07.2023 №423/4071 матеріальна допомога у 2023 році у розмірі місячного грошового забезпечення виплачується військовослужбовцю, який отримав поранення при виконанні завдань під час воєнного стану у поточному році. Також повідомлено, що після внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 №79 позивачеві буде здійснено доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Вважаючи вказані висновки відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог щодо компенсації за затримку розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що вказана вимога заявлена на майбутнє, а спірні суми є ненарахованими та невиплаченими відповідачем. Крім того, враховано, що у 2023 році виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань була визначена на останньому місці у черговості виплат при здійсненні витрат на грошове забезпечення військовослужбовців.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (надалі також Постанова №704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
На виконання зазначеної постанови Міністерством оборони України прийнято наказ від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (надалі також Наказ №260, в редакції, станом на час спірних правовідносин).
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань врегульована розділом ХХІV Наказу № 260.
Відповідно до пункту 1 Розділу ХХІV Наказу № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 7 Розділу ХХІV Наказу № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з визначено перелік підстав, за наявності яких військовослужбовцям у 2023 році надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, в розмірі місячного грошового забезпечення, а саме:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Так, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується виключно за наявності коштів.
Вказаний висновок, відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.03.2020 у справі № 810/3476/16.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду.
У серпні 2023 року позивач звернувся за телефоном "Гарячої лінії" Міністерства оборони України, щодо невиплати військовою частиною НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, додаткової винагороди за період з 01.03.2023 по 09.03.2023 та підйомної допомоги, однак у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позивачу було відмовлено, у зв'язку з тим, що подія сталася у 2022 році.
У своєму зверненні позивач не послався на виникнення в нього у 2023 році будь-якої з обставин, які є виключними підставами для виплати військовослужбовцям допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році, та не надав документального підтвердження наявності такої обставини.
Згідно з п.5 окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/3 витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2023 році визначено здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими, переведеними до нового місця служби військовослужбовцями та виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям; додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168; винагорода за успішне виконання бойового завдання в складі військової частини (підрозділу, групи) та за знищення (захоплення) техніки противника згідно Порядку виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичної операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 №340; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові обов'язкові додаткові види грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відтак, у 2023 році виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань була визначена на останньому місці у черговості виплат при здійсненні витрат на грошове забезпечення військовослужбовців, а суд першої інстанції вірно вказав, що якщо б позивач подав відповідний рапорт та документально підтвердив наявність одної з обставин, які надають йому право на отримання відповідної виплати - здійснення виплати усе одно залежало б від достатності виділених асигнувань, а тому підстави для задоволення цієї позовної вимоги - відсутні.
Разом з тим, оцінюючи правомірність відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку за період з 21.03.2023 по день здійснення фактичного повного розрахунку, колегія суддів погоджується з тим, що заявлена вимога спрямована на майбутнє, а спірні суми не нараховано та не виплачено, а тому неможливо визначити ані розмір таких виплат, ані дату кінцевого розрахунку.
Таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко