Справа № 320/23833/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
20 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 58916,60 грн. (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень шістдесят копійок);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 58916,60 грн (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень шістдесят копійок), із зарахуванням грошових коштів на наступні банківські реквізити: Установа банку: АТ «УніверсалБанк» МФО банку: 322001; Отримувач платежу: ОСОБА_1 НОМЕР_1 ; РНОКПП отримувача: НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування») особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак,відповідачем протиправно було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, викладену у листі від 20.12.2022 № 2600-0603-8/168865 у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 58 916, 60 грн. ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 58916,60грн. сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією №0.0.993701593.1 від 21.03.2018, з урахуванням висновків суду.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 03 жовтня 2024 року.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Разом з тим, рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ у разі, коли суддя-доповідач із складу колегії суддів у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкоджати розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно п. 3.3.3 Засад використання автоматизованої системи у Шостому апеляційному адміністративному суді у випадках, передбачених п. «б» п. 3.3.1, передача справи до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу здійснюється суддею (помічником судді) за актом прийому-передачі. У разі, якщо залишок нерозглянутих справ, що передаються до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу з підстав, передбачених п. «б» п. 3.3.1, перевищує 5 справ, повторний автоматизований розподіл здійснюється виключно на підставі відповідного рішення зборів суддів.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано до розгляду наступної колегії суддів: головуючий суддя - Грибан І.О., судді - Ганечко О.М., ОСОБА_3.
20 листопада 2024 року справу передано судді-доповідачу.
На підставі службової записки судді Грибан І.О. від 25.11.24 № 320/23833/23/10208/2024 та наказу № 282 к/тм від 22.11.2024 про перебування судді Ганечко О.М. у відпустці здійснено заміну судді - члена колегії Ганечко О.М. у справі № 320/23833/23 в автоматичному режимі за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року визначено колегію суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Грибан І.О., Ключковича В.Ю., ОСОБА_3.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.04.2025 №748/0/15-25 ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, що обумовило здійснення заміну судді - члена колегії ОСОБА_3. в автоматичному режимі за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Так, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року визначено колегію суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Грибан І.О., Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В., зареєстрованого в реєстрі за № 457, придбано у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Податковим агентом при посвідчені Договору купівлі-продажу виступив нотаріус, яким 21.03.2018 на відповідний бюджетний рахунок перераховано 58 916,60 грн. сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомого майна з операції придбання нерухомого майна згідно квитанції від 21.03.2018 №0.0.993701593.1.
06.12.2022 позивач, вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачено нею помилково, звернулася до відповідача із заявою з проханням здійснити подання до територіального управління Державної казначейської служби у місті Києві для повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у розмірі 58 916,60 грн.
Листом від 20.12.2022 № 2600-0603-8/168865 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про наявність права у заявника звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачено 21.03.2018р., то з заявою про повернення помилково сплачених коштів заявник мала звернутися до березня 2021 р. Враховуючи, що заява про повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна подана до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з пропущенням строків звернення, остання задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування листом від 20.12.2022 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством. Крім того, відповідач здійснив розгляд заяви позивача і доданих до неї документів з інших підстав, аніж зазначав позивач. За таких обставин, суд першої інстанції вважав в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача - зобов'язання ГУ ПФУ в місті Києві повторно розглянути заяву позивача про повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 58916,60. сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією № 0.0.993701593.1 від 21.03.2018, з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.9 ст.1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 18 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 № 1740 передбачає, що повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно з п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011/, передбачено, що казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України».
У відповідності до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, яким установлено, зокрема, механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у листі від 20.12.2022 зазначив, що ОСОБА_1 мала право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про повернення помилково сплачених коштів до березня 2021 року. При цьому в обґрунтування власної позиції відповідач посилається на положення статті 257 Цивільного кодексу України та пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що зазначені норми не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли між сторонами.
По-перше, стаття 257 Цивільного кодексу України стосується строків позовної давності у цивільних правовідносин. По-друге, пункт 1.4. статті 1 Податкового кодексу України, вказує, що встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто Податковий кодекс України не врегульовує питання строків подання заяви про повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки правові підставі для звернення містяться в Законі України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який для спірних правовідносин є спеціальною правовою нормою.
При цьому варто зазначити, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не визначає строків подання заяви про повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з пропущенням строків на її подання.
Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило позивачці у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 58916,60 грн. з підстав, що не відповідають положенням чинного законодавства.
Разом з тим, стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з пунктами 15-2, 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 № 1740 (у редакції Постанови № 866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Так, зміст заяви свідчить, що позивач просить повернути помилково сплачений збір на підставі п. «в» пункту 15-2 Порядку № 1740, тобто як такий, що сплачений особою, яка придбаває житло вперше.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що як свідчить зміст відповіді, наданої за результатами розгляду заяви позивача від 06.12.2022, ГУ ПФУ в м. Києві не вирішувалося питання достатності і відповідності наданих позивачем документів для повернення сплаченого збору на підставі пункту 15-2 Порядку № 1740.
Отже, враховуючи обставини справи, доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищим нормативно-правовим актам. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Колегія суддів зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Водночас, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач сам цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Враховуючи, що відповідач здійснював розгляд заяви позивача і доданих до неї документів з іншої підстави, аніж зазначив позивач, колегія суддів зазначає, що суд не може переймати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 58916,60 грн сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією № 0.0.993701593.1 від 21.03.2018, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, підстави до його скасування відсутні.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 20.05.2025р.)