21 травня 2025 р. Справа № 520/3794/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) по справі № 520/3794/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно за періоди з 09.07.2024 по 21.10.2024 та з 18.11.2024 по 09.12.2024 (періоди стаціонарного лікування у закладах охорони здоров'я та відпустки за станом здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, яке кваліфікується, як тяжке);
- зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці за станом здоров'я за періоди з 09.07.2024 по 21.10.2024 та з 18.11.2024 по 09.12.2024;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік;
- зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення у розмірі в розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішенні соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік;
- зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та встановлено строк на усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду та доказів поважності причин його пропуску.
27.02.2025 на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви зазначив, що на момент виключення зі списків військової частини (08.02.2025) був обізнаний лише про невиплату йому грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, тоді як повідомлення щодо нарахування грошового забезпечення з 09.07.2024 по 21.10.2024 та з 18.11.2024 по 09.12.2024 в належному розмірі, що не виплачувалось під час проходження служби відповідач не надав ОСОБА_1 ні під час звільнення, ні на запити позивача. Зазначені обставини унеможливили отримати повні відомості про нараховане грошове забезпечення, що призвело до зволікання із зверненням до суду.
Зауважив, що під час проходження військової служби мав законні сподівання на виконання військовою частиною НОМЕР_1 свого обов'язку щодо виплати йому грошового забезпечення в повному розмірі, в тому числі і на момент звільнення.
Крім того, просив врахувати, що у періоди з 09.07.2024 по 21.10.2024 та з 18.11.2024 по 09.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням тяжкого поранення під час захисту Батьківщини, що взагалі позбавляло його вчиняти будь-які дії по з'ясуванню обставин нарахування та виплати грошового забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №520/3794/25 - визнано невиконаними.
Повернуто позов в частині вимог про виплату перерахованого грошового забезпечення за період 09.07.2024-21.10.2024.
Прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині вимог про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у період з 18.11.2024 по 09.12.2024, нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік., а також у частині невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов за період з 09.07.2024 до 21.10.2024 поданий поза межами строку, встановленого ст. 233 КЗпП, поважних підстав такого пропуску не наведено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині повернення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного висновку, просив її в цій частині скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що строк встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України відліковується саме з моменту отримання повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, водночас відповідного повідомлення ОСОБА_1 не отримав ні на момент звільнення з військової частини, ні на його запити. Як наслідок, відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 09.07.2024 до 21.10.2024.
Також, суд першої інстанції не врахував, що спірний період припадав на перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що унеможливило останнього бути поінформованим про суми грошового забезпечення з розшифровкою видів виплат, проведених у цьому періоді.
Просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.02.2025 у справі № 990/29/22.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом або іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до адміністративного суду. Якщо інше не передбачено, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.
За приписами ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 09.02.2025.
Наказом Військової частини НОМЕР_1 № 39 від 08.02.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади, переміщено до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби та з 09.02.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 50).
У зв'язку з тим, що відповідач не провів остаточний розрахунок при звільненні 09.02.2025, що полягає, зокрема, у не нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно за період з 09.07.2024 по 21.10.2024 звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду (у відповідній частині позовних вимог), суд першої інстанції вважав, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання спірних виплат у розмірах, з якими він не погоджується.
Таким чином, подання ОСОБА_1 позову у лютому 2025 р. про бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період з 09.07.2024 по 21.10.2024 вчинене поза межами строку, встановленого ст. 233 КЗпП.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач звільнений з посади у військовій частині НОМЕР_1 , не проходить службу у відповідному органі на теперішній час, отже строк звернення до суду має відліковуватись з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП, а саме з моменту одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Висновки суду першої інстанції про те, що заробітна плата є періодичним щомісячним платежем, отже про порушення своїх прав позивач мав можливість дізнатися під час отримання спірних виплат колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Нормативне регулювання строку звернення до суду визначене у ч. 2 ст. 233 КЗпП містить пряме посилання на ст. 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Таким чином, стаття 116 КЗпП України зобов'язує на день звільнення виплатити всі суми заробітної плати за весь час існування правовідносин працівника і роботодавця, а у разі спору про їх розміри, працівник має право звернутись до суду у строки визначені ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Отже, відповідач на день видання наказу № 39 від 08.02.2025 мав здійснити виплати за всіма видами належного позивачу грошового забезпечення, у тому числі і такого, яке нараховувалось та виплачувалось позивачу у період із 09.07.2024 по 21.10.2024, якщо воно було в меншому, ніж належало розмірі, про що письмово повідомити в день їх виплати позивача.
В свою чергу, для правильного вирішення питання про дотримання чи пропуск позивачем строку звернення до суду необхідно з'ясувати, коли саме він отримав письмове повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні. Саме дата отримання такого письмового повідомлення відповідно до приписів статті 233 КЗпП є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду в правовідносинах, що є предметом судового дослідження.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2025 у справі № 520/27667/24, від 12.05.2025 у справі № 360/324/24.
Крім того, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 також зазначив, що тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Наявний в справі витяг із наказу (по стройовій частині) від 08.02.2025 містить відомості про складові грошового забезпечення, які підлягають виплаті позивачу у зв'язку зі звільненням, а саме: щомісячну премію в розмірі 513% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01.02.2025 по 09.02.2025.
Також, у наказі зазначено, що ОСОБА_1 не отримував грошову допомогу на оздоровлення за 2025 р. та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 р.
Інших відомостей про нараховані та виплачені суми при звільненні, зокрема, щодо додаткової винагороди наказ від 08.02.2025 не містить.
Будь-яких доказів на підтвердження надання відповідачем ОСОБА_1 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні матеріали справи не містять, судом не перевірено чи складалось таке повідомлення взагалі.
Отже, відповідачем в день виключення позивача зі списків особового складу, всупереч вимогам статті 116 КЗпП України не вручено позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).
Вказане зумовило представника позивача звернутися із адвокатським запитом, у якому останній просив, зокрема, надати довідку про щомісячно нараховані суми грошового забезпечення за увесь період служби у військовій частині НОМЕР_1 із деталізацією цільового призначення платежів (а.с. 44-48), відповіді на який, як вказує позивач, він не отримав.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Таким чином, станом на день подання позову - 18.02.2025, ОСОБА_1 не отримав письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що позивач пропустив встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП строк звернення до суду.
Натомість, висновки суду першої інстанції про сплив строку зроблені за невірного застосування ст. 233 КЗпП України та не відповідають обставинам справи, як наслідок є помилковими, що є підставою для скасування спірної ухвали.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, що стосується періоду з 09.07.2024 по 21.10.2024, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 520/3794/25 - скасувати в частині повернення позову щодо вимог про виплату перерахованого грошового забезпечення за період з 09.07.2024 до 21.10.2024.
Адміністративну справу № 520/3794/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц