20 травня 2025 р. Справа № 520/31300/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/31300/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, які не виконали: рішення ВЛК, вимоги Закону України та усунулися від виконання своїх службових обов'язків, якими з 29.12.2012 по 12.11.2024 не зняли з військового обліку ОСОБА_1 , від свідоцтва про хворобу №55 від 29.03.2012 Військово-лікарська комісія госпіталю ГУМВС Україна в Харківській області за розпорядженням ВКПС ПМ ДПА в Харківській області, наказ №85 МВС України від 06.02.2001" за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку" та наказом №1100-0 від 21 травня 2012 року Державної податкової служби (через хворобу), підтверджено рішенням та постановою вищестоящою ВЛК "за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку" за постановою Військово-лікарської комісії (протокол №8 від 11.04.2012);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти, виключити, з військового обліку, внести в реєстр "Оберіг" та військовий квиток № НОМЕР_1 від 01.08.1985 відомості про зняття, виключення, з військового обліку ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про хворобу №55 від 29.03.2012 Військово-лікарської комісії госпіталю ГУМВС України в Харківській області за розпорядженням ВКПС ПМ ДПА в Харківській області, наказ №85 МВС України від 06.02.2021" за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку" та наказом №1100-0 від 21 травня 2012р. Державної податкової служби (через хворобу), що було підтверджено рішенням та постановою вищестоящою ВЛК "за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку" за Постановою Військово-лікарської комісії (протокол №8 від 11.04.2012);
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, якими порушено Закон України "Про звернення громадян", якими проігноровано цінні листи з повідомленням (з описом) 6120600006476, 6120602882796, 6120600000940, заявою №5 (вх. №21918) від 08.10.2024 проігноровано, відповідь не надано, рішення не прийнято, а відповідь на лист 6120602782686 від 16.05.2024 надана 11.11.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути по суті цінні листи з повідомленням (з описом) 6120600006476, 6120602882796, 6120600000940, заявою №5 (вх. №21918) від 08.10.2024 проігноровано, відповідь не надано, рішення не прийнято;
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, якими здійснюється підробка офіційних документів, перевищення своїх службових повноважень, якими до військового квитка № НОМЕР_1 від 01.08.1985 в вересні 2024р. ставиться квадратна печатка, нібито, взяття позивача до військового обліку 09.06.1988, саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , який станом на 1988р. не існував, на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково, вийшовши за межі позовних вимог.
Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нерозгляду та протиправними дії з неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 , надісланих листами з повідомленням про вручення (з описом) 6120600006476, 6120602882796, 6120600000940, заявою №5 (вх. №21918) від 08.10.2024;
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути по суті заяви ОСОБА_1 , направлені цінними листами з повідомленням про вручення 6120600006476, 6120602882796, 6120600000940, заявою №5 (вх. №21918) від 08.10.2024 та ухвалити за ними відповідні рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в просить (дослівно):
«1) Скасувати рішення від 04.03.2025 Харківського окружного адміністративного суду в частині:
1. Визнати дії - протиправними ІНФОРМАЦІЯ_1 , які не виконали рішення ВЛК, вимоги Закону України , які усунулися від виконання своїх службових обов'язків, якими протягом з 29.03.2012 по 12.11.2024 (тобто 12,5 років !), не ЗНЯЛИ !/ НЕ ВИКЛЮЧИЛИ ! З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ! ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) від Свідоцтва про хворобу № 55 від 29.03.2012 Військово-Лікарська комісія госпіталю ГУМВС України в Харківській області за распорядженням : ВКПС ПМ ДПА в Харківській області / наказ № 85 МВС України від 06.02.2001 ---/ за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із ЗНЯТТЯМ ! з військового обліку, наказу № 1100-0 від 21 травня 2012 року Державної податкової служби ( ЧЕРЕЗ ХВОРОБУ ! )--- / що було підтверджено рішенням та постановою вищестоящої ВЛК за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із ЗНЯТТЯМ ! з військового обліку за Постановою Військово Лікарської комісії / протокол № 8 від 11.04.2012 року ) Станом на 20.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 / ІНФОРМАЦІЯ_6 не внесено відомості та не поставлено до військового квитку штамп «НЕПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ІЗ ЗНЯТТЯМ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 ЗНЯТИ !/ ВИКЛЮЧИТИ ! З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ !. ВНЕСТИ В РЕЄСТР «Оберіг », ВНЕСТИ відомості про ЗНЯТТЯ !/ ВИКЛЮЧЕННЯ ! з військового обліку в воєнний киток № 9666170 від 01.08.1985 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на підставі Свідоцтва про хворобу № 55 від 29.03.2012 року Військово-Лікарська комісія госпіталю ГУМВС України в Харківській області за распорядженням : ВКПС ПМ ДПА в Харківській області / наказ № 85 МВС України від 06.02.2001 року ---/ за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із ЗНЯТТЯМ ! з військового обліку, наказу № 1100-0 від 21 травня 2012 року Державної податкової служби ( ЧЕРЕЗ ХВОРОБУ ! ) --- / що було підтверджено рішенням та постановою вищестоящої ВЛК за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із ЗНЯТТЯМ ! з військового обліку за Постановою Військово Лікарської комісії / Протокол № 8 від 11.04.2012 року ) Станом на 20.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 не внесено відомості та не поставлено до військового квитку штамп « НЕПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ІЗ ЗНЯТТЯМ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ .
3. Визнати дії - ПРОТИПРАВНИМИ ІНФОРМАЦІЯ_1 якими здійснюється підробка офіційних документів , перевищення своїх службових повноважень, якими до мого військового квитку № НОМЕР_1 від 01.08.1985 року в вересні 2024 року / ставиться квадратна печатка про НІБИТО ! взяття мене на військовий облік 09.06.1988 року /-САМЕ Салтівським ТЦК / який станом на 1988 рік - НЕ ІСНУВАВ!!!!, а був на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 , якими до мого військового квитку № НОМЕР_1 від 01.08.1985 року в вересні 2024 року / ставиться квадратна печатка( ТОБТО ЧЕРЕЗ 39 РОКІВ! / ЩО НЕ БАЧИТЬ СУД ! ) про НІБИТО ! взяття мене на військовий облік 09.06.1988 року /- ІНВАЛІДА АРМІЇ 2 ГРУПИ / БЕЗСТРОКОВЕ ! САМЕ ІНФОРМАЦІЯ_4 / який станом на 1988 рік - НЕ ІСНУВАВ!!!!, а був на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 .
4. Винести окрему ухвалу та направити до правоохоронного органу , в порядку ст.214 КПК Украпїни внесення відомостей в ЄРДР щодо можливих неправомірних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в діях ьяких вбачаються ознаки кримінального правопорушення , якими на протязі 12,5 років- / відмовлено у ЗНЯТТІ !/ В ПОДАЛЬШОМУ ВИКЛЮЧЕННЮ ! з військового обліку , здійснюється підробка офіційних документів , перевищення своїх службових повноважень, якими до мого військового квитку № НОМЕР_1 від 01.08.1985 року в вересні 2024 року / ставиться квадратна печатка про НІБИТО ! взяття мене на військовий облік 09.06.1988 року /- САМЕ Салтівським ТЦК / який станом на 1988 рік - НЕ ІСНУВАВ!!!!, а був на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 , якими до мого військового квитку № НОМЕР_1 від 01.08.1985 року в вересні 2024 року / ставиться квадратна печатка ( ТОБТО ЧЕРЕЗ 39 РОКІВ! / ЩО НЕ БАЧИТЬ СУД !) про НІБИТО ! взяття мене на військовий облік 09.06.1988 року / - ІНВАЛІДА АРМІЇ 2 ГРУПИ /БЕЗСТРОКОВЕ ! САМЕ ІНФОРМАЦІЯ_4 / який станом на 1988 рік - НЕ ІСНУВАВ!!!!, а був на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 .
2)Ухвалити нове рішення по справі № 520/31300/24 , а саме:
1 Визнати дії - ПРОТИПРАВНИМИ ІНФОРМАЦІЯ_1 які не виконали рішення ВЛК , вимоги Закону України , які усунулися від виконання своїх службових обов'язків , якими протягом з 29.03.2012 року по 12.11.2024 року грудня ( тобто 12,5 років !), не ЗНЯЛИ !/ НЕ ВИКЛЮЧИЛИ ! З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ! ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) від про хворобу № 55 від 29.03.2012 року Військово-Лікарська комісія госпіталю ГУМВС України в Харківській області за распорядженням ВКПС ПМДПА в Харківській області / наказ № 85 МВС України від 06.02.2001 року ---/ за сукупністю захворювань військової служби із ЗНЯТТЯМ! з військового обліку наказу № 1100-0 від 22 травня 2012 року Державної податкової служби ( ЧЕРЕЗ ХВОРОБУ!)--- / що було підтверджено рішенням та постановою вищестоящої ВЛК за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із ЗНЯТТЯМ з військового обліку за Постановою Військово Лікарської комісії / Протокол № 8 від 11.04.2012 року ).
2. 3обов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 ЗНЯТИ !/ ВИКЛЮЧИТИ ! З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ !, ВНЕСТИ В РЕЄСТР «Оберіг», ВНЕСТИ відомості про ЗНЯТТЯ !/ ВИКЛЮЧЕННЯ ! з військового обліку в воєнний киток № 9666170 від 01.08.1985 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на підставі про хворобу № 55 від 29.03.2012 року Військово-Лікарська комісія госпіталю ГУМВС України в Харківській області за распорядженням : ВКПС ПМДПА в Харківській області / наказ № 85 МВС України від 06.02.2001 року ---/ за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із ЗНЯТТЯМ!_ з військового обліку, наказу №1100-0 від 27 травня 2012 року Державної податкової служби ( ЧЕРЕЗ ХВОРОБУ !) --- / що було підтверджено рішенням та постановою вищестоящої ВЛК за сукупністю захворювань непридатний до військової служби із ЗНЯТТЯМ_ ! з військового обліку за Постановою Військово Лікарської комісії / Протокол № 8 від 11.04.2012 року ).
3. Визнати дії - ПРОТИПРАВНИМИ ІНФОРМАЦІЯ_1 якими здійснюється підробка офіційних документів, перевищення своїх службових повноважень, якими до мого військового квитку № НОМЕР_1 від 01.08.1985 року в вересні 2024 року/ ставиться квадратна печатка про НІБИТО ! взяття мене на військовий облік 09.06.1988 САМЕ ІНФОРМАЦІЯ_4 /який станом на 1988 рік - НЕ ІСНУВАВ!!!!,а був на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 .
4.Винести окрему ухвалу та направити до правоохоронного органу , в порядку ст.214 КПК Украпїни внесення відомостей в ЄРДР щодо можливих неправомірних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, якими на протязі 12,5 років - / відмовлено у ЗНЯТТІ!/В ПОДАЛЬШОМУ ВИКЛЮЧЕННЮ ! з військового обліку здійснюється підробка офіційних документів перевищення своїх службових повноважень, якими до мого військового квитку № НОМЕР_1 від 01.08.1985 року в вересні 2024 року / ставиться квадратна печатка про НІБИТО ! взяття мене на військовий облік 09.06.1988 року /- САМЕ Салтівським ТЦК/ який станом на 1988рік-НЕ ІСНУВАВ!!!!, а був на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 .»
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що він є інвалідом армії 2 групи та був звільнений зі служби у податковій міліції на підставі наказу №1100-0 від 27 травня 2012 року Державної податкової служби через хворобу, що було підтверджено свідоцтвом про хворобу №55 від 29.03.2012 Військово-лікарської комісії госпіталю ГУМВС України в Харківській області. Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , правонаступником якої є відповідач, мав зняти або виключити позивача з військового обліку, проте не зробив цього, а відповідач не ухвалив відповідного рішення на неодноразові звернення позивача. Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав права брати позивача на облік з 09.06.1988, оскільки його на той момент не існувало, чим можливо допустив неправомірні дії. Вказав, що відповідач також не відреагував на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року по цій справі.
Стверджує, що суд першої інстанції мав задовольнити його клопотання про визнання відповідачем позову з огляду на ненаданням останнім відзиву на позов.
Вважає що у суду були наявні підстави для встановлення судового контролю та постановлення окремої ухвали щодо відповідача.
Також стверджував про недотримання судом першої інстанції строків розгляду справи.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Згідно з Витягом інформаційної системи мобільний застосунок призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» Міністерства Оборони України, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , ВОС: радіотехнік систем і станцій посадки літаків, оператор - 525543, звання - рядовий, номер в реєстрі Оберіг : 270620231455449100068, дата уточнення даних: 02.07.2024.
У травні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.05.2024, згідно з якою просив завершити процедуру виключення з військового обліку та вжити заходи щодо вклейки штрих-коду, проставлення відмітки у військовому квитку.
Після цього позивач звернувся з заявою (№2) від 04.07.2024, згідно з якою просив надати йому відстрочку від призову на військову службу, як особі з інвалідністю (інвалід армії 2 групи), оформити відстрочку та видати про це відповідний документ, а також завершити процедуру щодо зняття з військового обліку.
Так само позивач склав заяву (№3) аналогічного змісту від 04.07.2024 та заяву (№ 4) від 15.08.2024 аналогічного змісту.
У жовтні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.10.2024 (№5) про виключення за станом здоров'я за рішенням Постанови ВЛК / Протокол № 8 від 11.04.2012, Свідоцтво про хворобу № 55 від 29.03.2012, згідно з якою просив завершити процедуру зняття (виключення за станом здоров'я за рішенням Постанови ВЛК / Протокол № 8 від 11.04.2012, Свідоцтво про хворобу № 55 від 29.03.2012) з військового обліку, а також просив надати відстрочку від призову з 11.11.2024 на військову службу (до вирішення та завершення процедури зняття з військового обліку), з посиланням на непридатність позивача до військової служби за сукупністю захворювань, оформити відстрочку з 11.11.2024 у встановленому порядку та видати позивачу документ, що підтверджує надання відстрочки, завершити процедуру в стислі терміни.
У листопаді 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.11.2024, згідно з якою просив оформити в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач, лист від 11.11.2024 № 013/15601, надав відповідь на заяву позивача від 16.05.2024, у якій повідомив, що до компетенції відповідача не входить вирішення питання щодо придатності до військової служби військовозобов'язаних. Це питання відноситься до компетенції позаштатної військово-лікарської комісії Салтівського району м. Харкова, яка не підпорядкована ІНФОРМАЦІЯ_9 . Запропоновано звернутись до голови ВЛК Салтівського району м. Харкова для встановлення відповідності статей, за якими позивач був звільнений з лав МВС України та наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не розглянув звернення позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зняття або виключення позивача з військового обліку, суд першої інстанції виходив з того, що він не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що поставлене позивачем питання не було вирішено по суті відповідачем, тобто фактично звернення позивача до суду з позовом у цій частині є передчасним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій, якими, як стверджував позивач, здійснюється підробка документів, судом таких фактів в ході розгляду справи не встановлено, у зв'язку з чим не встановлено і підстав для винесення окремої ухвали.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов'язаних:
які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
які зараховані до військового оперативного резерву;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» зазначеної статті, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Підпунктом 2.4.4 п. 2.4 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов'язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно з п. 2.4.5 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
Відповідно до пп. 2.3.5 та 2.4.10 розділу І Положення №402 постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення №402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з п. 1.4 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Щодо проходження медичного огляду військовослужбовців під час дії воєнного стану відповідними ВЛК.
Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Згідно з п. 3.8 розділу ІІ Положення №402, за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)»; «Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)»; «Придатний до військової служби».
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
«Придатний до військової служби»;
«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Відповідно до п. 20.1-20.2 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) «Придатний» до військової служби; «Непридатний» до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби»).
У цій справі в обсязі наданих до суду першої інстанції доказів встановлено лише наявність висновку відомчої ВЛК при госпіталі МВС від 29.03.2012, яка ухвалена, зокрема, на підставі розкладу хвороб і фізичних вад, затверджених наказом МВС України від 06.02.2001 № 85.
Судом першої інстанції, в частині що не оскаржується встановлено, що на численні звернення позивача ОСОБА_1 з приводу виключення з військового обліку та надання відстрочки від призову на військову службу, відповідачем було надано лише одну відповідь листом від 11.11.2024 № 013/15601 на заяву позивача від 16.05.2024, відповідно до якої відповідач зазначав, що до компетенції відповідача не входить вирішення питання щодо придатності до військової служби військовозобов'язаних. Відповідач вказував, що це питання відноситься до компетенції позаштатної військово-лікарської комісії Салтівського району м. Харкова, яка не підпорядкована ІНФОРМАЦІЯ_9 та запропонував звернутись до голови ВЛК Салтівського району м. Харкова для встановлення відповідності статей, за якими позивач був звільнений з лав МВС України та наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
Отже, у наданій відповіді не забезпечено поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень, відповідь належним чином не вмотивована та не роз'яснює порядок її оскарження, відповідь надано з порушенням строку розгляду заяви.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання зняти позивача ОСОБА_1 з військового обліку та вчинення в зв'язку з цим дій, про які просить позивач, колегія суддів зазначає таке.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень ухвалити певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом не ухвалено жодного рішення на звернення особи, то при зобов'язанні в судовому порядку таке звернення розглянути відповідний суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд, що в межах цієї справи є неможливим з огляду на не розгляд відповідачем відповідних звернень позивача.
Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог в цій частині, з огляду на те, що їх віднесено до дискреційних повноважень відповідача як суб'єкта владних повноважень, а судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не було встановлено, що для прийняття такого рішення, про яке просить позивач виконано всі умови, визначені законом.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність з приводу не зняття або не виключення позивача з військового обліку у період з 29.03.2012 з боку відповідача не виявлена, оскільки позивач почав звертатися з цього питання, як свідчать його доводи та докази, наявні у справі, лише з травня 2024 року.
При цьому, законодавством, яке регулює порядок військового обліку військовозобов'язаних не передбачене автоматичне зняття або виключення з військового обліку військовозобов'язаного за наслідками отримання рішення відомчої ВЛК при госпіталі МВС. Натомість, позивач не надав жодних доказів звернення до відповідача з цього питання до 2024 року.
Також апелянт не довів відповідність вимогам цитованого вище Положення №402 рішення ВЛК госпіталю ГУ МВС в Харківській області від 29.03.2012 (свідоцтво про хворобу № 55), яке у свою чергу ухвалено на підставі приписів Розкладу хвороб і фізичних вад, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 № 85, про невиконання якого він вказував.
Посилання апелянта на підробку документів ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді проставлення штампу про взяття його на облік з 09.06.1988 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який станом на 1988 рік не існував, а був на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_10 , а штамп саме ІНФОРМАЦІЯ_10 , оскільки останнє було ліквідовано шляхом реорганізації у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.
Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч.3 ст. 249 КАС України).
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
Враховуючи вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що винесення окремої ухвали це право суду, а не обов'язок.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, незважаючи на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина четверта статті 159 КАС України) як і доводити правомірність свого рішення. Суд не наділений процесуальними важелями впливу на учасників процесу, щоб змусити їх, в тому числі суб'єкта владних повноважень, вчиняти вказані дії.
Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма, не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб'єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.
Отже, пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень під час розгляду справи в даному випадку не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Окрім того колегія суддів зазначає, що суд оцінює докази за внутрішнім переконанням та не зобов'язаний приймати те чи інше рішення залежно від процесуальних дій учасників сторін. З цих мотивів неподання відзиву не є безумовною підставою для задоволення позову.
Аналогічна позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 826/13340/17, від 25 травня 2023 року по справі №640/4421/19 тощо.
Стосовно посилання позивача на допущення судом порушення норм процесуального права, що виявилося у несвоєчасному розгляді справи, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно, судом першої інстанції ця справа розглянута поза межами шістдесятиденного строку, встановленого статтею 258 КАС України.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Отже, проаналізувавши наведені приписи частин 2 та 3 статті 317 КАС України та обставини цієї справи, колегія дійшла висновку, що порушення судом першої інстанції строків розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення, яке переглядається.
Підсумовуючись наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року по справі №520/31300/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін