19 травня 2025 р. Справа № 480/1173/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2025, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 26.02.25 по справі № 480/1173/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які полягають у застосуванні з 01.03.2024 при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який визначений станом на 01 жовтня 2017 року та бездіяльність, яка полягає у непроведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплат позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позову зазначила про протиправність дій відповідача в частині застосування пенсійним органом при проведенні індексації пенсії з 01.03.2024 для розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн за 2014-2016 роки, а не за 2017-2019 у розмірі 7763,17 грн, який було враховано при призначенні пенсії, а також нездійснення індексації пенсії позивача у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі по тексту - Постанова № 127), постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі по тексту - Постанова № 118), від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі по тексту - Постанова № 168), від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі по тексту - Постанова № 185), як таких, що порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.
З огляду на те, що положення постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексацій у 2019 році" (далі по тексту - Постанова № 124) № 127, № 118, № 168 та № 185, суперечать акту вищої юридичної сили - частині другій статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV), за приписами яких для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, наполягала, що такі нормативно правові акти застосуванню при вирішенні спірних правовідносин не підлягають.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 по справі № 480/1173/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду першої інстанції, 21.02.2025 позивач подала заяву про усунення недоліків, в якій просила поновити строк звернення до суду з цим позовом та відкрити провадження у справі.
В обґрунтування заяви зазначила, що з метою поновлення своїх порушених прав, позивач почала вчиняти дії ще у березні 2024 року, шляхом звернення до відповідача із заявами про проведення індексації пенсії, проте ані на особисті звернення ОСОБА_1 , ані на запит адвоката, відповідач не надав зрозумілої та достовірної відповіді, з якої можливо було достеменно встановити порушення прав позивача.
Крім того, зазначила, що з січня 2023 року позивач хворіє, що підтверджується копією виписного епікризу № 182, а у січні 2025 року їй проведено хірургічну операцію, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 449, що є окремою підставою для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2023 по справі № 420/8355/22, стверджувала, що зі змісту приписів статті 46 Закону № 1058-IV вбачається відсутність жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством та безспірному розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 480/1173/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які полягають у застосуванні з 01.03.2024 при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який визначений станом на 01 жовтня 2017 року та бездіяльність, яка полягає у не проведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про інде Yu Gothic UI Light Regular турецьке ?? >"? i ! 3 O I ' ' ? ?? @$? ? и ???? ? ?? G U ? 3 I ???Yu Gothic UI Light Yu Gothic UI Light Regular балтійське ?? >"? i ! 3 O I ' ' ? ?? @$? ? и ???? ? ?? G U ? 3 I ???Yu Gothic UI Light Yu Gothic UI Light Regular
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, та неправильне застосування норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 по справі № 480/1173/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду у вказаній частині позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в силу приписів статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо яких постановлено ухвалу про повернення позовної заяви.
Посилаючись на висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 27.11.2024 по справі № 520/26991/24, стверджувала, що повертаючи позивачу позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, не з'ясувавши належним чином всі суттєві обставини у справі та не надавши їм належної правової оцінки, що в свою чергу призвело до помилкового висновку про наявність передбаченої частиною 2 статті 123 КАС України підстави для повернення позовної заяви у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
В іншій частині зміст апеляційної скарги дублює зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, поданої до суду першої інстанції.
Відповідач, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2025 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій пенсійного органу в частині неправильного обрахунку розміру її пенсії з 01.03.2024 після проведення індексації без застосування відповідного коефіцієнта станом на 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та зобов'язання відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 Постанови № 127, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 Постанови № 118, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 Постанови № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 Постанови № 185 та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.
Отже, спірні правовідносини виникли з 01.03.2021, 01.01.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024, однак із вказаною позовною заявою позивач звернулася до суду лише 13.02.2025, тобто після закінчення встановленого законом шестимісячного строку.
Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які полягають у застосуванні з 01.03.2024 при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який визначений станом на 01 жовтня 2017 року та бездіяльності, яка полягає у не проведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшенн Yu Gothic UI Light Regular турецьке ?? >"? i ! 3 O I ' ' ? ?? @$? ? и ???? ? ?? G U ? 3 I ???Yu Gothic UI Light Yu Gothic UI Light Regular балтійське ?? >"? i ! 3 O I ' ' ? ?? @$? ? и ???? ? ?? G U ? 3 I ???Yu Gothic UI Light Yu Gothic UI Light Regular ентральноєвропейське ?? >"? i ! 3 O I '
При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на обставини щодо її звернень до пенсійного органу у березні та квітні 2024 року з метою з'ясування умов її пенсійного забезпечення, оскільки після вищезазначеного звернення у квітні 2024 року позивач повторно звернулась до пенсійного органу лише у січні 2025 року, тобто після спливу значного проміжку часу, що не можна вважати поважною причиною пропуску встановленого частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду за вищевказаний період.
Також, суд відхилив посилання ОСОБА_1 на хворобу у зв'язку з проведенням їй хірургічної операції, так як з наданих медичних документів вбачається проходження позивачем лікування у стаціонарі лікарні в період: з 06.01.2023 по 18.01.2023, а також з 13.01.2025 по 27.01.2025, що не пояснює поважності причин пропуску строку з позовними вимогами за період з 01.03.2021 по 12.08.2024.
Судом не взято до уваги посилання представника позивача на висновки Другого апеляційного адміністративного суду, які викладені у постанові від 27.11.2024 року по справі № 520/26991/24, та на висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 липня 2023 року по справі № 420/8355/22, оскільки у даній справі і вищезазначених справах досліджені різні обставини.
Таким чином, оскільки представник позивача не навів обставин, які виникли внаслідок збройної агресії рф проти України та запровадження воєнного стану, що унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку, що сам факт збройної агресії рф проти України у цьому разі не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.
З огляду на те, що жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, позивачем до суду не надано, а судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду, доводи, викладені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду з даною позовною заявою, визнано судом безпідставними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першої статті 118 КАС України регламентовано, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Колегія суддів враховує, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2024 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціальних законів є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація протягом 2021-2024 років позивачу не нараховувалася, а тому відсутні підстави для не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв закріплено Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема, згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Разом з цим, враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був проведений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Так, позивач з адміністративним позовом, що розглядається та стосується регулярних (щомісячних) виплат (пенсії), звернулась до суду 13.02.2025 та заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01 березня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (7763,17 грн), та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024.
Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
З наявного в матеріалах справи листа ГУ ПФУ в Харківській області вбачається, що пенсія позивача підлягала перерахунку у зв'язку зі щорічною індексацією 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024.
Позивачем дані обставини не заперечуються, відтак про зміну розміру пенсійних виплат позивач мала можливість дізнатися після отримання перерахованої вперше пенсії, тобто з 25.03.2021, з 25.03.2022, з 25.03.2023 та з 25.03.2024 та щомісяця протягом отримання подальших виплат.
Однак, до суду звернувся лише 13.02.2025, про що свідчить відмітка про формування документа в системі «Електронний суд», отже, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду із позовними вимогами, які охоплюють період з 01.03.2021 по 12.08.2024 включно.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд апеляційної інстанції вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує серед іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
За визначенням, наведеним у частині 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За приписами пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд апеляційної інстанції вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Колегія суддів наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно з частиною другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
ОСОБА_1 у позовній заяві вказувала, що дізналася про порушення своїх прав лише з моменту отримання письмової відповіді ГУ ПФУ в Сумській області від 29.01.2025 на подану нею заяву, а тому нею не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Разом з цим, як вбачається зі змісту долученого до матеріалів справи листа відповідача № 1624-1761/Г-02/8-1800/21 від 22.03.2021 надісланого у відповідь на звернення позивача № ВЕБ-18001-Ф-С-21-021625 від 07.03.2021, оскільки пенсія позивача розрахована, виходячи з середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2017-2019 роки) у розмірі 7763,17 грн, як це передбачено законодавством для призначення пенсій у 2020 році, то відповідно, пенсія ОСОБА_1 з 01.03.2021 перерахунку, шляхом підвищення на коефіцієнт 1,11 середньомісячного заробітку, з якого вона обчислюється, не підлягала (а.с. 51), позивач ще задовго до отримання вказаної відповіді пенсійного органу була проінформована про те, що їй не здійснювалась індексація пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, пунктів 1-4, 7 Порядку № 124, пункту 1 Постанови № 127, пункту 1 Постанови № 118, пункту 1 Постанови № 168, пункту 1 Постанови № 185, що спростовує доводи про зворотне.
Матеріалами справи також підтверджено, що листом від 17.04.2024 № 1800-0202-8/18924 ГУ ПФУ в Сумській області надало відповідь на звернення ОСОБА_1 № ВЕБ-18001-Ф-С-24-050479 від 19.03.2024 та № ВЕБ-18001-Ф-С-24-050900 від 19.03.2024, якою повідомило, що з 01.03.2022 на виконання пункту 1 Постанови 118 проведено перерахунки пенсій у зв'язку з їх індексацією, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії з 01.03.2021, 5426,60 грн, на коефіцієнт 1,14. Збільшений її показник з 01.03.2022 склав 6186,32 гри. (5426,60 гри. х 1,14).
З 01.03.2023 згідно з пунктом 1 Постанови № 168 проведені перерахунки пенсій згідно з Постановою № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022, 6186,32 грн (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,14), на коефіцієнт 1,197. Збільшений її показник з 01.03.2023 склав 7405,03 грн (6186,32 грн х 1,197).
Отже підвищенню на 14% з 01.03.2022 та на 19,7% з 01.03.2023 підлягав не розмір пенсії, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій.
Оскільки пенсія позивача розрахована, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначення пенсії за віком (за 2017 - 2019 роки) у розмірі 7763, 17 грн, як це передбачено законодавством для призначення пенсій за зверненнями у 2020 році, то, відповідно, пенсія ОСОБА_1 з 01.03.2022 та з 01.03.2023 перерахункам у зв'язку з індексацією не підлягала.
Разом з тим, на виконання Постанов № 127, № 118 та № 168, до пенсії позивача були встановлені доплати у сумі 92,00 грн, 135,00 грн, та 100,00 грн, відповідно, які враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Тобто, суми вказаних доплат при наступних перерахунках зменшуються на суму збільшення пенсії до повного їх поглинання.
Також повідомлено, що з 01.03.2024 згідно з пунктом 1 Постанови № 185 проведені перерахунки пенсій згідно з Постановою № 124, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2023. 7405,03 грн. (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197), на коефіцієнт 1.0796. Збільшений її показник з 01.03.2024 складає 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796). При цьому, також визначено, що у разі, коли розмір підвищення за результатами перерахунку пенсії, проведеного з 01.03.2024, не досягає 100,00 грн, встановлюється доплата у сумі, що не вистачає до 100,00 грн, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Таким чином, загальний розмір пенсійної виплати до 01.03.2024 становив 5870,70 грн (5543,70 грн + 92,00 грн + 135,00 грн + 100,00 грн), водночас, з 01.03.2024 проведений перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За його результатами у складі пенсійної виплати позивача перерахована доплата за 10 років понаднормативного стажу, розмір якої склав 236,10 грн (2361,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 10%), відповідно загальний розмір пенсійної виплати з 01.03.2024 склав 5897,50 грн (4484,35 грн + 236.10 грн + 1008,98 грн + 76,07 грн + 92,00 грн).
Разом з тим, за результатами розгляду звернення позивача встановлено, що підвищення за результатами перерахунку пенсії, проведеного з 01.03.2024, не досягає 100,00 грн, к зв'язку з чим, розмір пенсії з 01.03.2024 буде переглянутий.
Посилання позивача на її звернення до пенсійного органу у березні та квітні 2024 року, січні 2025 року з метою з'ясування умов її пенсійного забезпечення, жодним чином не пояснюють невжиття ОСОБА_1 жодних заходів, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, зокрема, шляхом звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами безпосередньо після отримання відповідей ГУ ПФУ в Сумській області № 1624-1761/Г-02/8-1800/21 від 22.03.2021, № 1800-0202-8/18924 ГУ ПФУ від 17.04.2024, з дотриманням встановленого законом строку звернення до суду.
Наявність у ОСОБА_1 хвороби з 2023 року та перенесення у січні 2025 року хірургічної операції не є доказом поважності причин неможливості звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами у період з 25.03.2021 по 05.01.2023, з 19.01.2023 по 12.08.2024, оскільки з наданих до матеріалів справи медичних документів, а саме, виписним епікризом № 182 (а.с. 45) та випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 449 (а.с. 44), виданими КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» підтверджено проходження позивачем лікування у стаціонарі лікарні лише у період з 06.01.2023 по 18.01.2023, а також з 13.01.2025 по 27.01.2025. Доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у інші періоди, матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне подання позовної заяви, а тому колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених позивачем причин та відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, у тому числі процесуальних строків її подачі.
За вищенаведених обставин, оскільки ОСОБА_1 пропущено встановлений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які полягають у застосуванні з 01.03.2024 при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який визначений станом на 01 жовтня 2017 року та бездіяльності, яка полягає у не проведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021 за період з 01.03.2021 по 12.08.2024, при цьому не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позовної заяви ОСОБА_1 у вищенаведеній частині положень частини 2 статті 123 КАС України та відповідно повернення такої позовної заяви.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 480/1173/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко