21 травня 2025 р.Справа № 520/23090/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 (суддя: Кухар М.Д., м. Харків) по справі № 520/23090/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДПС у Харківській області від 29.07.2024 № 2-дс “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», винесений на підставі подання про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 296/20-40-01-03-05, яким застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 частини другої ст. 65 Закону № 889-VIII (порушення правил етичної поведінки державних службовців).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі № 520/23090/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі № 520/23090/24 скасувати та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що спірний наказ є протиправним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки такий містить лише загальне посилання, не містить конкретизації, у чому саме полягає порушення позивачем посадових обов'язків не зазначено.
Вказує на порушення строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, вказує на повторність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме правопорушення.
Зазначає про порушення порядку проведення дисциплінарного провадження, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 та Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Зокрема, вказує, що на час проведення дисциплінарного провадження порушено право позивача на участь у розгляді дисциплінарного провадження та ознайомлення з поданням, ознайомлення з матеріалами справи та інші права.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.10.2012 проходить службу в системі органів Державної податкової служби України.
Наказом в.о. начальника ГУ ДПС від 19.06.2023 № 784-о «Про переведення ОСОБА_1 » з 20.06.2023 позивач призначена на посаду начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС.
Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Харківській області Гражевським С.В. від 29.07.2024 № 2-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», винесеним на підставі подання про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 296/20-40-01-03-05 застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 частини другої ст. 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» (далі - Закон 889-УШ) (порушення правил етичної поведінки державних службовців).
01.08.2024 позивачем отримано зазначений наказ від 29.07.2024 № 2-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості останнього.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вказує, що суспільні відносини з приводу проходження публічної служби в органах системи Державної податкової служби України унормовані, насамперед, приписами Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі за текстом - Закон № 889-VIII).
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби в органах державної виконавчої влади.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом № 889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За наведеним у ст. 1 Закону № 889-VIII визначенням, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ст. 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Як визначено ч.1 ст.8 названого Закону, державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Судом встановлено, що відповідно до Положення про управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом ГУ ДПС від 25.11.2022 № 236 (у редакції наказу ГУ ДПС від 03.05.2023 № 235) далі по тексту - Положення про управління), управлінням під керівництвом начальника управління забезпечується, зокрема:
очолювання структурного підрозділу, здійснення керівництва діяльністю та організація роботи структурного підрозділу ГУ ДПС відповідно до Регламенту ГУ ДПС та положення про структурний підрозділ, представлення структурного підрозділу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями (підпункт 4.3.1. пункту 4.3. розділу 4);
організація, забезпечення контролю у межах компетенції за виконанням структурним підрозділом законів України, указів Президента України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра України, доручень Міністра фінансів України та доручень керівництва Міністерства фінансів України, наказів Мінфіну з питань, що належать до компетенції ДПС, рішень (протоколів) Колегії ДПС, листів-доручень Голови ДПС, доручень керівництва ДПС, ГУ ДПС (визначених наказами і розпорядженнями ДПС, ГУ ДПС, протокольними дорученнями апаратних та інших нарад за участі керівництва ДПС/ГУ ДПС, планами роботи тощо), за наданням відповіді на запити і звернень народних депутатів України, запити територіальних підрозділів ЦОВВ, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, громадян та платників податків (підпункт 4.3.3. пункту 4.3. розділу 4);
вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією (підпункт 4.3.25. пункту 4.3. розділу 4).
Згідно з пунктом 4.9 розділу 4 Положення про управління, начальник управління несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на управління основних завдань та функцій згідно з цим Положенням, у порядку встановленому законодавством.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до посадової інструкції начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС, затвердженої в.о. начальника ГУ ДПС 03.07.2023 (далі по тексту - посадова інструкція від 03.07.2023), з якою ОСОБА_1 ознайомлена 03.07.2023, що підтверджується підписом останньої, до основних посадових обов'язків начальника управління належить, зокрема:
організація роботи щодо погашення боргу з податків і зборів платників податків, заборгованості з інших платежів. Організація та контроль облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, сервісне обслуговування платників. Організація планування роботи самостійного структурного підрозділу; підготування пропозицій та (або) прийняття рішень щодо: кадрових питань; розгляду вхідної кореспонденції; участь у нарадах, які проводять місцеві органи виконавчої влади; участь у роботі Колегії ДПС, ГУ ДПС, заслуховуваннях, нарадах, що проводить керівництво ДПС та ГУ ДПС (пункт 1 розділу 3);
забезпечення належного виконання структурним підрозділом вимог Законів України;
організація економічного (професійного) навчання у структурному підрозділі; вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції, контроль за їх реалізацією, у разі виявлення чи одержання інформації про вчинення підлеглими корупційного, пов'язаного з корупцією або іншого правопорушення у сфері службової діяльності, вжиття у межах компетенції заходів щодо його припинення та негайне повідомлення про такі факти підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції;
розгляд у межах компетенції звернень (заяв, скарг, пропозицій) у т.ч. повторних, ЦОВВ та їх територіальних органів, судової гілки влади, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, платників податків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок), установ, організацій усіх форм власності, об'єднань громадян, по суті поставлених питань, у т. ч. на правомірність дій посадових осіб;
організація, забезпечення контролю в межах компетенції виконання структурним підрозділом Конституції України, законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, рішень Колегії ДПС, ГУ ДПС, доручень керівництва ГУ ДПС (визначених наказами і розпорядженнями ГУ ДПС, протокольними дорученнями щотижневих апаратних нарад керівного складу, планами роботи тощо), запитів і звернень народних депутатів України, запитів територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, громадян та платників податків (пункт 9 розділу 3);
дотримання вимог Конституції України, Законів України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» та від 01 червня 2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних», Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11 2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», наказу ДПС від 02.09.2019 № 52 «Про затвердження Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби», Положення про управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області (пункт 10 розділу 3).
Отже, відповідно до посадової інструкції від 03.07.2023, одним з основних обов'язків начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС Лук'яненко Тетяни Віталіївни є дотримання вимог, зокрема, але не виключно, Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (зі змінами); Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС від 02.09.2019 № 52 (зі змінами).
Так, на виконання розпорядження ГУ ДПС від 16.02.2023 № 8-р «Про проведення перевірки з окремих питань», управлінням з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС (далі - Управління) проведена перевірка з окремих питань щодо дотримання вимог спеціального та антикорупційного законодавства під час відпрацювання боргу ВПП «Укренергомеханізація» (код ЄДРПОУ 24284137), TOB «Енергія Литво» (код ЄДРПОУ 36988620) і організації виявлення, обліку, зберігання та реалізації безхазяйного майна, визначеного доповідними записками управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС від 27.01.2023 № 454/20-40-13-03-18 та від 14.02.2023 №762/20-40-13-01-18.
За результатами перевірки управлінням складено акт перевірки управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС з окремих питань від 20.03.2023 № 3/20-40-14-06, яким встановлено порушення в діях посадових осіб управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС під час виконання ними своїх повноважень.
У подальшому, управлінням листом ГУ ДПС від 27.03.2023 №4386/5/20-40-14-12 направлено акт перевірки до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава (далі по тексту - ТУ ДБР), для надання правової оцінки дій посадових осіб ГУ ДПС та вжиття заходів згідно з вимогами чинного законодавства.
07 березня 2024 року працівниками ТУ ДБР на підставі ухвал слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова, наданих у межах кримінального провадження № 62023170020001576 від 03.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368 КК України, проведено слідчі (розшукові) дії, а саме обшуки, зокрема, але не виключно, у робочому кабінеті та за адресою проживання начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 .
За результатами проведених слідчих (розшукових) дій начальнику управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС Лук'яненко Тетяні Віталіївні працівниками ТУ ДБР повідомлено про підозру.
Надалі слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова (справа № 642/1022/24, кримінальне провадження № 62023170020001576 від 03.08.2023), у постановленій від 09.04.2024 ухвалі застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» (№ 27) строком на 60 (шістдесят) днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 07 червня 2024 року включно, взявши її під варту у залі суду негайно. Встановлено строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 09 квітня 2024 року.
Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 30.04.2024 у справі № 642/1022/24, ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано та постановлено нову, якою, зокрема, застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, починаючи з 30 квітня 2024 року строком на 60 днів, тобто до 07 червня 2024 року включно, але виключно у межах строку досудового розслідування.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.04.2024 на позивача покладено, зокрема, наступні обов'язки:
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, крім випадків забезпечення особистої безпеки під час повітряної тривоги;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними особами у даному кримінальному провадженні без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Листом від 17.06.2024 № 24368-24/15-03-2 (вх. ГУ ДПС від 20.06.2024 № 58410/5) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, повідомило ГУ ДПС про те, що в межах кримінального провадження № 62023170020001576 від 03.08.2023, проведено зміну раніше повідомлених підозр, та 14.06.2024 вручено нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 368 КК України, зокрема, але не виключно, начальнику управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС Лук'яненко Тетяні Віталіївні.
24.06.2024 начальником управління з питань запобігання та виявлення корупції письмово ініційовано питання з приводу прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 шляхом складання доповідної записки №694/20-40-14-19 з підстав порушення останньою пункту 2 частини другої статті 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», а саме порушення вимог пункту 1 статті 38 Закону України від 10.14.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції», пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 4 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, пунктів 1, 3, 4, 5 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС від 02.09.2019 № 52.
25.06.2024 ГУ ДПС видано наказ №33-дп про порушення відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження.
Матеріали дисциплінарного провадження сформовані у дисциплінарну справу Головного управління ДПС у Харківській області.
Листом ГУ ДПС від 01.07.2024 № 204/20-40-01-03-04 ОСОБА_1 сповіщено про необхідність надання пояснень по суті викладених у доповідній записці фактів.
Письмові пояснення надані позивачем 04.07.2024 (вх. ГУ ДПС 44203/6/ЕП від 05.07.2024).
У поясненнях від 10.07.2024 (вх. ГУ ДПС № 45905/6 від 15.07.2024), які за змістом є аналогічними поясненням від 04.07.2024, позивач повідомила про відсутність в її діях дисциплінарного проступку, вважала передчасним і безпідставним ініціювання дисциплінарного провадження щодо неї, зазначила, що інших пояснень до дисциплінарної комісії не має та просила залишити без задоволення подання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за порушення етичних норм поведінки державного службовця.
Так, матеріалами справи підтверджено, що дисциплінарною комісією (протокол засідання комісії від 22.07.2024 № 95) зроблено висновок, що в діях начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, що полягає у порушенні правил етичної поведінки державних службовців, а саме: вимог статті 8 Закону № 889-УІІІ, частини першої статті 38 Закону № 1700-VII, пункту 2 розділу III, пункту 1 розділу IV Правил № 158, розділів 1, 3, 4, 5 Правил № 52, пункту 10 розділу 3 Посадової інструкції від 03.07.2023.
Враховуючи наведене, дисциплінарною комісією у поданні про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 240/20-40-01-03-05 вирішено на підставі пункту 3 частини першої та частини 4 статті 66 Закону № 889-УІІІ рекомендувати застосувати до начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 65 Закону № 889-УІІІ (порушення правил етичної поведінки державних службовців).
Також, судовим розглядом встановлено, що листом ГУ ДПС від 22.07.2024 №297/20-40-01-03-04 позивача сповіщено про необхідність надання пояснень по суті викладених у поданні від 22.07.2024 № 240/20-40-01-03-05 фактів.
Письмові пояснення надані 26.07.2024 (вх. ГУ ДПС 48610/6/ЕП від 26.07.2024)
29.07.2024, посилаючись на подання дисциплінарної комісії від 22.07.2024, в.о. начальника ГУ ДПС було видано наказ №2-дс, яким застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.2 частини другої ст. 65 Закону № 889-VIII (порушення правил етичної поведінки державних службовців).
При цьому, у тексті наказу від 29.07.2024 №2-дс зазначено, що дисциплінарне стягнення застосовується у межах дисциплінарного провадження, порушеного на підставі наказу від 25.06.2024 №33-дп.
Колегія суддів вказує, що Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», зі змінами (далі по тексту - Закон № 1700-VII) встановлені основні правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах (стаття 22 Закону № 1700-VII).
Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими (частина перша статті 38 Закону № 1700-VII).
Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158 (далі - Правила № 158), визначають узагальнені стандарти етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов'язані керуватися під час виконання своїх посадових обов'язків.
Згідно з пунктом 1 розділу III Правил № 158, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані виконувати свої посадові обов'язки якнайкраще, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських, політичних, релігійних організацій, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії (бездіяльність) та рішення.
Абзацом другим пункту 2 розділу III Правил № 158 визначено, що державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування зобов'язані діяти доброчесно, не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Також, відповідно до пункту 1 розділу IV Правил № 158, державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Судовим розглядом встановлено, що в органах Державної податкової служби встановлені загальні вимоги до правил етичної поведінки, які затверджені наказом ДПС від 02.09.2019 № 52.
Правила № 52 розроблені з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2020 № 950 «Про затвердження порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, і Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, з метою впровадження високих етичних стандартів поведінки працівників, добросовісного, чесного та професійного виконання ними посадових обов'язків, недопущення вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних з корупцією, формування у них «нульової» толерантності (нетерпимості) до корупції та сприяння зміцненню суспільної довіри (абзац третій пункту 1.1 розділу 1 Правил № 52).
Для забезпечення повної впевненості громадян України у неприйнятному ставленні до корупції та порушень загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки кожен працівник зобов'язаний знати та дотримуватись вимог Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», цих Правил та розпорядчих документів ДПС з питань запобігання корупції.
Під час прийняття рішень у ситуаціях, які потенційно можуть призвести до скоєння корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, покладатися виключно на офіційні роз'яснення з питань застосування положень відповідних нормативно-правових .
Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 Правил № 52, працівники зобов'язані у своїй поведінці не допускати зокрема, але не виключно, впливу приватних, сімейних, суспільних або інших стосунків чи інтересів на його (її) поведінку та прийняття рішень під час виконання своїх посадових обов'язків.
Відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Правил № 52, працівники зобов'язані вживати заходів щодо запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, запобігати та врегульовувати конфлікт інтересів, дотримуватись вимог фінансового контролю.
Абзац другий пункту 4.2 розділу 4 Правил № 52 вказує, що працівники зобов'язані діяти доброчесно, та зокрема, але не виключно, не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Працівники не повинні допускати, у тому числі у позаробочий час, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам ДПС чи негативно вплинути на репутацію працівника (пункт 4.3 розділу 4 Правил № 52).
Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Правил №52, працівники повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальні громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до розділу 7 Правил № 52, персональна відповідальність щодо дотримання Правил покладається на кожного працівника ДПС, а також за порушення Правил працівники притягуються до відповідальності у порядку, встановленому законодавством.
Колегія суддів вказує, що частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Приписами ст. 65 Закону № 889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 2 частини другої зазначеної статті, дисциплінарним проступком є порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Статтею 66 Закону № 889-VIII обумовлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Отже, з наведених положень Закону № 889-VIII убачається, що за порушення правил етичної поведінки державних службовців, державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням суб'єктом призначення або керівником державної служби на такого державного службовця дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Згідно з ч.1 ст. 68 Закону № 889-VIII, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (частини перша, десята, одинадцята статті 69 Закону №889-VІІІ).
Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців встановлена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039), пунктом 4 якого визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1039, а також частини другої статті 73 Закону №889-VІІІ, дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно з пунктом 27 Порядку №1039, дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС. Тривалість формування дисциплінарної справи не може перевищувати 20 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 30 календарних днів.
Формує дисциплінарну справу та здійснює її підготовку до розгляду дисциплінарною комісією - секретар. Секретарем може бути обраний будь-який член дисциплінарної комісії. Секретар дисциплінарної комісії здійснює організаційне забезпечення роботи дисциплінарної комісії, формує порядок денний засідань дисциплінарної комісії, забезпечує ведення, формування та зберігання протоколів засідань дисциплінарної комісії, формування матеріалів дисциплінарної справи, їх зберігання, ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи членів дисциплінарної комісії та державного службовця та здійснює інші повноваження, які пов'язані із забезпеченням діяльності дисциплінарної комісії (пункти 16, 29 Порядку №1039).
Після завершення формування дисциплінарної справи комітет з дисциплінарних проваджень або секретар дисциплінарної комісії передають її відповідно Комісії або дисциплінарній комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду (пункт 30 Порядку №1039).
Зі змісту положень вищевказаних положень законодавства слідує, що дисциплінарне провадження складається із таких стадій: 1) прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; 2) формування дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи дисциплінарною комісією із наданням пропозицій керівнику; 4) прийняття керівником на підставі пропозиції комісії рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття провадження.
На виконання частини другої статті 73 Закону №889-VІІІ та пункту 25 Порядку №1039, на стадії формування дисциплінарної справи секретар дисциплінарної комісії повинен отримати від державного службовця, щодо якого порушене дисциплінарне провадження пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та підготувати подання з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 ч.2 ст. 68 Закону № 889-VIII, дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Частиною 1 статті 74 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Згідно з ч.1 ст. 77 Закону № 889-VIII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час дисциплінарного провадження та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи. Такий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №822/46/18.
При цьому, об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб'єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків (висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №822/46/18).
Застосування вимог ст. 66 Закону України «Про державну службу» має бути здійснене із обов'язковим врахуванням принципу індивідуалізації покарання, що випливає із норм ст.ст. 67, 74 цього Закону.
Колегія суддів вважає за необхідне при розгляді даної адміністративної справи врахувати усталений підхід, який застосовується Великою Палатою Верховного Суду та колегіями суддів Верховного Суду в деяких спорах щодо накладення дисциплінарних стягнень.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку.
Колегія суддів вказує, що у справі № П/811/1439/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого поступку, так як у межах кримінального провадження надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Тому відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку в його діях. Відтак, Верховний Суд відхилив доводи позивача про те, що без обвинувального вироку за порушеним стосовно нього кримінальним провадженням особа не може бути звільнена зі служби, оскільки відсутність в діях позивача складу злочину, а, отже, й підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватись з відсутністю фактів порушення ним службової дисципліни.
Також, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 990SCGC/15/24 урахувала, що, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).
У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
Також, у наведеній постанові зазначено, що встановлення дисциплінарним органом у діяннях особи складу дисциплінарного проступку не порушує презумпцію невинуватості, оскільки правові наслідки такого висновку обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на хід і результати інших проваджень щодо скаржника.
Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі №818/235/17, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13.06.2018 у справі № 800/395/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18) тощо.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у поданні дисциплінарної комісії від 22.07.2024 про те, що дії позивача, наслідком яких стало обвинувачення її у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища), є такими, що кваліфікуються, як порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 808/991/17.
На переконання колегії суддів, така поведінка позивача як працівника податкового органу суперечить загальним принципам, встановленим для останніх. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо податкових органів, які, відповідно до своїх службових обов'язків, повинні дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.
Судовим розглядом встановлено обізнаність позивача з вимогами та правилами етичної поведінки державних службовців, антикорупційного законодавства (міститься в протоколах зборів працівників управління по роботі з податковим боргом, на яких, зокрема, позивачем доводилась відповідальність за порушення спеціального (правил етичної поведінки державних службовців) та антикорупційного законодавства: від 27.09.2023 № 76/П/20-40-13-04; від 09.10.2023 № 82/П/20-40-13-04; від 07.11.2023 № 94/П/20-40-13-04; від 06.12.2023 № 107/П/20-40-13-04; від 26.12.2023 № 109/П № 109/ П/20-40-13-04; від 13.03.2024 № 10/П № 10/ П/20-40-13-04; від 15.02.2024 № 12/П/20-40-13-04).
З приводу доводів ОСОБА_1 щодо порушення процедурних питань під час проведення дисциплінарного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Верховний Суду у постанові від 22.05.2020 по справі №825/2328/16 дійшов висновку, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
В межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не допущено порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке може бути наслідком скасування прийнятих за результатами проведення дисциплінарного провадження рішень.
Доводи позивача про те, що спірний наказ є протиправним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки такий містить лише загальне посилання, не містить конкретизації, у чому саме полягає порушення позивачем посадових обов'язків не зазначено, колегія суддів відхиляє, оскільки наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Харківській області Гражевським С.В. від 29.07.2024 № 2-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», винесеним на підставі подання про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 296/20-40-01-03-05, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 частини другої ст. 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» (порушення правил етичної поведінки державних службовців), що відповідає ч. 2 ст. 77 Закону № 889 -VIII, згідно з якою у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Доводи позивача про порушення строків притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів відхиляє, оскільки саме ОСОБА_1 08 квітня 2024 року працівниками ТУ ДБР у межах кримінального провадження № 62023170020001576 від 03.08.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368 КК України, а саме: в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди та вчинення вказаних дій повторно (ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 03 травня 2024 року у справі № 642/1022/24 провадження №1-кс/642/1440/24). При цьому, слід зазначити, що акт перевірки управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області з окремих питань від 20.03.2023 № 3/20-40-14- 06 містить посилання на порушення з боку інших посадових осіб управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС, а не особисто позивача. Лист ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві (вх. ГУ ДПС від 30.08.2023 №35313/5), також не містить відомостей щодо ОСОБА_1 ..
Отже, посилання ОСОБА_1 на обізнаність ГУ ДПС щодо вчинення саме нею дисциплінарного проступку (проступків) із наведенням початків перебігу строку такої (на її думку) обізнаності - 20.03.2023 та 03.08.2023, є необґрунтованим.
Доводи позивача щодо повторності притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме правопорушення, колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи. Так, колегія суддів вказує, що, відповідно до частин першої, другої статті 77 Закону № 889-VІІІ, наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2024 №23-дп «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани на підставі пункту 5 частини другої статті 65 Закону №889-VІІІ (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень), доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень). Разом з тим, наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Харківській області Гражевським С.В. від 29.07.2024 № 2-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», винесеним на підставі подання про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 296/20-40-01-03-05, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 частини другої ст. 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» (порушення правил етичної поведінки державних службовців), що не є тотожним вищевказаному.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Колегія суддів зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного наказу.
В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
У даному судовому провадженні відповідач обґрунтував правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані необґрунтованими.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи наказ від 29.07.2024 № 2-дс “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», винесений на підставі подання про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 296/20-40-01-03-05, яким застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 частини другої ст. 65 Закону № 889-VIII (порушення правил етичної поведінки державних службовців), діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі № 520/23090/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.А. Спаскін