19 травня 2025 р.Справа № 643/1543/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Афанасьєв В.О., пр-т Ювілейний, 38Є, м. Харків, 61005, по справі №643/1543/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління патрульної поліції в Харківській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просив суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 390079 від 20.01.2025, складену сержантом поліції Левченком Дмитром Віталійовичем Ізюмського районного управління поліції, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.04.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що обставини правопорушення, описані в постанові та підстави для накладення стягнення не збігаються. Стверджує, що перед виїздом перевірив справність світлових приборів та не знав, що лампочки перегоріли. Вважає, що в постанові неправильно вказано місце складання, у зв'язку з чим позивача притягнуто в місці, в якому його не було на момент складання спірної постанови. Звертає увагу на те, що відзив він не отримав у зв'язку з чим порушено його право надання відповіді на відзив.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.04.2025 без змін..
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Постановою серії ЕНА № 390079 від 20.01.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. Підставою винесення постанови стало те, що водій ОСОБА_1 , 20.01.2025 о 17:51:08 у м. Балаклія, вулиця Жовтнева, керував транспортним засобом DAEWOO Lanos днз НОМЕР_1 в якого не працює підсвітка заднього державного номерного знаку та ближнє світло правої фари, чим порушив п.п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (надалі - ПДР України) керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закріпленим у не встановленому місці.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови з огляду на підтвердження у судовому порядку факту керування транспортним засобом позивачем із неосвітленим заднім номерним знаком.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.
Відповідно до п.п. 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з п. 30.2 ПДР України, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Таким, чином, нормами чинного законодавства встановлено заборону на користування транспортними засобами з номерними знаками, які закриті іншими предметами.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (в редакції чинній на час вчинення адміністративного правопорушення) керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Як вбачається із оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 , 20.01.2025 о 17:51:08 у м. Балаклія, вулиця Жовтнева, керував транспортним засобом DAEWOO Lanos днз НОМЕР_1 в якого не працює підсвітка заднього державного номерного знаку та ближнє світло правої фари, чим порушив п.п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (надалі - ПДР України) керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закріпленим у не встановленому місці.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Під час судового розгляду була досліджена постанова серії ЕНА № 390079 від 20.01.2025, яка не містить жодних посилань на наявність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказів, які досліджувалися в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції. Вказані обставини підтверджуються незаповненою графою 8 спірної постанови «До постанови додаються», зокрема, відеозапис з місця події.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Посилання відповідача та суду першої інстанції на наявність відеозапису, яким підтверджено інкриміноване позивачеві правопорушення, колегія суддів вважає помилковими, оскільки такий відеозапис не були покладений в основу спірної постанови, про що вказано вище.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Як наслідок постанова серії ЕНА № 390079 від 20.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 390079 від 20.01.2025, та як наслідок, наявні підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням викладеного та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.
Розподіл судових витрат (в частині сплати судового збору) здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Позивачем сплачено судовий збір усього у сумі 1514,00 грн, у тому числі за подання позову у розмірі 605,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року по справі №643/1543/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 3900791 від 20.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, Харківська область, 61002).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст виготовлено 19.05.2025