21 травня 2025 року справа №200/7905/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В. , розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 р. у справі № 200/7905/24 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 057250003754 від 31.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи та період перебування на інвалідності з 02.08.2016 по 24.10.2024 до підземного стажу, та до страхового стажу період з 01.04.2021 по 24.10.2024 з дня подання заяви про перерахунок пенсії 24.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», та абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.10.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №057250003754 від 31.10.2024 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах, час перебування на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 30.12.2021 по 24.05.2022 та з 28.05.2022 по 24.10.2024 (день подачі заяви про перерахунок пенсії), зарахувавши періоди його роботи з 01.04.2021 по 24.10.2024 до страхового стажу, та періоди роботи з 02.08.2016 по 29.12.2021, з 25.05.2022 по 27.05.2022 на шахтах №1-3 “Новогродівська», “Котляревська» ДП “Селидіввугілля» до пільгового стажу за Списком №1 - шахтарі Постанова КМУ №202 від 31.03.1994, та здійснити перерахунок призначеної пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком обчисленої відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. ст. 1, 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з 24.10.2024.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов'язковою умовою для перерахунку та переведення виплати пенсії по інвалідності на виплату пенсії відповідно відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є дотримання сукупності вимог, а саме щодо страхового стажу, та встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списах №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Однією з умов особливостей застосування Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» є наявність 15 років роботи на роботах за списком №1.
Крім того, відповідно до абз.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача станом на день подання заяви до органів Пенсійного фонду про переведення перерахунку “зміна виду розрахунку», а саме розрахувати розмір пенсії відповідно до абз.3 частини 1 ст.28 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» (24.10.2024), стажу роботи за Списком №1 більш ніж 15 років, який дає право на обчислення пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Так, записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , у спірний період та інші докази надані ним до суду, не містять інформацію про роботу в шахті повний робочий день, тобто відповідно до Порядку № 637 для підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, позивачем не подано до суду у якості доказів довідки про пільговий стаж роботи, в тому числі, про спуски - виїзди в шахту.
При цьому, зарахування позивачу рішенням суду періодів роботи з 02.08.2016 по 29.12.2021, з 25.05.2022 по 27.05.2022 на шахтах №1-3 “Новогродівська», “Котляревська» ДП “Селидіввугілля» до пільгового стажу за Списком №1 - шахтарі Постанова КМУ №202 від 31.03.1994, за відсутності наданих до суду доказів про роботу позивача в шахті повний робочий день, відповідно до Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тому числі, про спуски - виїзди в шахту, є таким що ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , у спірний період: з 23.02.2010 переведений заступником головного інженера по виробництву на ділянку “Управління» Державного підприємства “Селидіввугілля» Відокремленого підрозділу Шахта 1/3 “Новогродівська», наказ № 337 від 22.02.2010; з 02.05.2018 переведений головним інженером шахти, Державного підприємства “Селидіввугілля» Відокремленого підрозділу Шахта 1/3 “Новогродівська», наказ № 50к від 02.05.2018; з 29.12.2021 звільнений з посади, наказ № 139к від 29.12.2021; з 25.05.2022 прийнятий виконуючим обов'язки директора ВП “Шахта “Котляревська», наказ №50к від 24.05.2022; з 27.05.2022 звільнений за власним бажанням, наказ №53-К від 27.05.2022.
З виписки до акта-огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 222784, вбачається, що ОСОБА_1 , встановлена ІІІ група інвалідності з 09.07.2021 в зв'язку із професійним захворюванням до 13.07.2024. Згідно виписки до акта-огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААА № 150078 ОСОБА_1 , встановлена ІІІ група інвалідності з 01.08.2024 в зв'язку із професійним захворюванням до 01.10.2027.
Позивач отримує пенсію по інвалідності III групи внаслідок професійного захворювання з 09.07.2021 по 31.07.2024.
Відповідно до рішення 057250003754 від 31.10.2024 про перерахунок пенсії по інвалідності вказано, що період встановлення інвалідності з 01.08.2024 по 31.10.2027 у розмірі 50%, виходячи з розрахунку згідно з ст. ст. 27, 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.10.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо розрахунку (перерахунку) призначеної пенсії по інвалідності, просив зарахувати до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за даними реєстру застрахованих осіб та довідок МСЕК, періоди роботи та період перебування на інвалідності з 02.08.2016 по 24.10.2024, до страхового стажу період з 01.04.2021 по 24.10.2024, та розрахувати розмір пенсії відповідно до ст.8 Закону України “Про підвищення шахтарської праці», та абз.3 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Розгляд заяви позивача про здійснення перерахунку пенсії, розрахувавши її розмір відповідно до ст.8 Закону України “Про підвищення шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону №1058 та сканування копій доданих до неї документів, здійснювався за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
При розгляді поданої позивачем заяви про проведення перерахунку та перегляду його електронної пенсійної справи відповідачем встановлено, що стаж позивача на підземних роботах становить 10 років 0 місяців 25 днів, при необхідних не менше 15 років, у зв'язку з чим, рішенням №057250003754 від 31.10.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у проведенні перерахунку пенсії відмовлено за відсутності необхідного пільгового стажу.
З наданої позивачем форми РС-Право вбачається, що позивачу враховано до страхового та пільгового стажу період роботи з 19.07.2004 по 18.08.2004 та з 07.08.2006 по 01.08.2016 з приміткою “Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в»; інший період з 02.08.2016 по 31.03.2021 враховано тільки до страхового стажу позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац 1 частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 30 Закону № 1058-ІV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією...
Суд зазначає, що право на пенсію по інвалідності нерозривно пов'язано із наявністю в особи, якій призначається пенсія, статусу "особа з інвалідністю" та наявністю відповідного стажу.
Матеріали справи свідчать, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування до загального та пільгового стажу спірних періодів роботи та розрахунку пенсії без застосування Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до статті 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
За положенням частини 1 та 2 статті 10 зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком N 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці", визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах за Списком №1, чоловіки - не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок встановлюється у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача та Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5)» містить дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу.
Так, довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, який є додатком 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 “Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що з 05 листопада 1991 року застосовуються такі коди підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб (в частині, що стосується даної справи в розрізі працівників шахт по видобутку вугілля): ЗПЗ014А4 - інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
За інформацією, яка міститься в “Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5)» спеціальний стаж позивача періоди роботи з 02.08.2016 по 29.12.2021 та з 25.05.2022 по 27.05.2022 обліковані за кодом ЗПЗ014А4, тобто у вказані періоди часу позивач був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних роботах.
Щодо посилання скаржника на не зарахування до пільгового стажу періоду знаходження позивача на ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13, 14).
Відповідна гарантія встановлена і положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про охорону праці», згідно з якими час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Пунктом 6 частини четвертої статті 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зокрема, внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом доповнення частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» абзацом 4 такого змісту: «Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
Тобто, законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, що до пільгового стажу позивача зараховується період до того часу, коли позивач вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №185/8991/16-а, від 18.04.2019 у справі № 392/17/17, від 26 травня 2020 року у справі №205/8712/16-а.
Таким чином, період перебування позивача на інвалідності внаслідок професійного захворювання, підлягає зараховуванню до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, відповідачем без додаткового звернення позивача.
Таким чином, матеріали справи містять усі належні та передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу (пільгового та загального) позивача.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу (пільгового та загального) роботи та стажу, який дає право на врахування цього стажу при перерахунку пенсії відповідно статей 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та у проведенні розрахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону Україні “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Отже, з урахуванням спірного періоду роботи, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до приписів статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 р. у справі № 200/7905/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 21 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко