Справа № 560/6814/25
іменем України
21 травня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Гнап Д.Д., розглянувши позовну заяву військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання,
Військова академія (м.Одеса) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової академії (м. Одеса) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 50665 (п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 30 коп.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки можуть бути усунені шляхом подання:
- позовної заяви із зазначенням власного письмового підтвердження, визначеного пунктом 11 частини 5 статті 160 КАС України;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами.
Позивач надіслав суду заяву про поновлення строку, в якій вказав, що у відповідності до частини сьомої Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти затвердженої постановою КМУ від 12.07.2006 року №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
У відповідності до довідки розрахунку від 16.02.2018 року №1/55/180 ОСОБА_1 згоден з розрахунком та взяв на себе зобов'язання добровільно відшкодувати витрати пов'язання з утриманням курсантів у ВВНЗ. Однак з 16.02.2018 року по теперішній час не здійснив жодних заходів щодо відшкодування заборгованості. У зв'язку з вищезазначеним військова академія здійснила заходи досудового порядку вирішення спору шляхом направлення 09.04.2025 року вимоги пропозиції від 09.04.2025 року №26/5/458.
Оскільки відповідач не здійснив жодних заходів що були запропоновані у вимозі пропозиції, його бездіяльність було кваліфіковано як відмову від добровільного відшкодування витрат.
Враховуючи що відповідач з довідкою розрахунком при звільненні погодився та забов'язався відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням, особисто отримав вимогу пропозицію від 09.04.2025 року №26/5/458 12.04.2025 року та у визначений строк не здійснив відшкодування витрат пов'язаних з його утриманням у ВВНЗ та не повідомляв про відстрочення або розстрочення заборгованості та можливі щомісячні платежі, наявні безумовні підстави вважати триваючу бездіяльність відповідача, відмовою від добровільного відшкодування витрат, а строк звернення до суду слід відраховувати зі спливу строку визначеного у вимозі- пропозиції тобто з 22.04.2025 року.
Оцінюючи вказані доводи, суд вказує, що згідно п.7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок №964) у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Однак відповідач ознайомився із сумою про відшкодування витрат на навчання саме з довідки-розрахунку від 16.02.2018. Зокрема, з довідки-розрахунку від 16.02.2018 №1/55/180 вбачається, що ОСОБА_1 16.02.2018 ознайомився з довідкою-розрахунком щодо визначення суми витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, та був згоден з такою сумою, що підтверджується підписом відповідача та відповідною позначкою "згоден" на такій довідці-розрахунку.
Тобто позивач протягом семи повних років з лютого 2018 року (дати ознайомлення відповідача із довідкою-розрахунком) був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання, про що також свідчить повторне направлення вимоги-пропозиції про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 09.04.2025 року №26/5/458, в якій вже визначено порядок та строки відшкодування.
Незазначення у довідці-розрахунку від 16.02.2018 порядку та строку, в якій відповідач має сплатити відшкодування витрат на навчання, свідчить про пасивну поведінку позивача у здійсненні захисту прав, невжиття ним жодних активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
Звернення позивача до відповідача із вимогою про відшкодування витрат на навчання 09.04.2025 не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав та інтересів, він має довести, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду у встановлений законом строк.
Своєю чергою, відрахування позивача з навчання у військовій академії (м. Одеса) 16.02.2018 та в подальшому направлення йому вимоги про відшкодування витрат на навчання 09.04.2025, більше ніж через сім повних років, свідчить про надмірне зволікання та зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №420/20386/23, від 15 серпня 2024 року у справі №160/20365/23, від 18 жовтня 2024 року у справі № 160/19633/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи, та яка відповідно до статті 242 КАС України враховується судом.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Проте позивачем вкотре не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
З урахуванням наведеного, вказані представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій у порядку усунення недоліків позовної заяви, причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, а тому в цьому випадку зазначені у заяві підстави не можуть бути розцінені поважними.
Відтак, з урахуванням вказаних вище висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 квітня 2024 року у справі №420/20386/23, від 15 серпня 2024 року у справі №160/20365/23, від 18 жовтня 2024 року у справі № 160/19633/23, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.
Будь-яких інших заяв у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачем станом на сьогодні, не подано.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві про поновлення процесуального строку від 12.05.2025.
Позовну заяву військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуюча суддяД.Д. Гнап