Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 травня 2025 р. справа № 520/3114/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши у спрощеному провадженні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №1098 від 04.11.2024 ГУНП в Харківській області в частині звільнення ОСОБА_1 за служби в поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора-кінолога з пошуку вибухових речовин і зброї групи кінологічного забезпечення діяльності територіальних підрозділів поліцій кінологічного центру ГУНП в Харківській області; стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.11.2024 року по день ухвалення судового рішення.
24.02.2025 року представник позивача через функціонал "Електронний суд" звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, яке обґрунтоване тим, що неможливість ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування, які стали підставою для видання оскаржуваного наказу, позбавило його можливості своєчасного звернення до суду з метою захисту своїх прав. Також, посилаючись на висновки ВСУкраїни, які викладені в постанові від 29.11.2024 року по справі № 120/359/24, представник позивача звернув увагу суду на те, що суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 520/3114/25, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Сторін поставлено до відома, що питання щодо строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом буде вирішуватись судом після отримання витребуваних доказів у сторін.
Так, з метою вирішення питання щодо строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, вказаною ухвалою суду було витребувано у позивача докази, на які посилається позивач, як в адміністративному позові, так і в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а саме щодо безпосередньої участі у бойових діях на Запорізькому напрямку або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій за період з 20.11.2024 до моменту звернення позивача до суду з позовом.
Відповідача було зобов'язано надати докази ознайомлення під особистий підпис чи направлення оскаржуваного наказу позивачу з відміткою про їх отримання; матеріали службового розслідування за фактом порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
19.03.2025 року представник відповідача через функціонал "Електронний суд" звернувся до суду із клопотанням про залишення без розгляду даного адміністративного позову зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Представник відповідача вважає, що строк на оскарження спірного наказу №1098 від 04.11.2024 починається з 14.11.2024 року, а кінцевим терміном для звернення з позовною заявою є 28.11.2024 року, в той час як із даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 23.12.2024 року.
У період з 19.03.2025 по 16.04.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала на лікарняному, з 17.04.2025 по 02.05.2025 - у відпустці, відтак розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.
Надаючи оцінку доводам позивача стосовно причин пропуску строку для звернення до суду з даним позовом, викладених в заявах, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Так, проходження служби в поліції врегульоване спеціальними законами - Законом України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII) та Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Статут, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частина 2 статті 77 Закону № 580-VIII).
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, частиною 4 статті 31 Статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.
При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Статут, яким передбачено порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Статуту визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби мають бути реалізовані шляхом видання наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, як це передбачено частиною третьою статті 22 Статуту.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку підлягає застосуванню абзац 2 частини 4 статті 31 Статуту, яким передбачено 15-денний строк звернення до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, який відраховується з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом п'ятнадцяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зазначити, що особистий підпис ОСОБА_1 , поставлений 05.11.2024 року на листку-ознайомлення з оскаржуваним наказом ГУНП в Харківській області від 04.11.2024 року № 198, є свідченням обізнаності позивача про факт його звільнення. Також, судом приймається до уваги, що позивач висловив свою незгоду з вказаним наказом та зазначив, що висновок службового розслідування № 2124 від 02.10.2024року та матеріали службового розслідування йому не надавалися. Наявна в матеріалах справи розписка від 13.11.20205 року, підписані позивачем, підтверджують обставини, що ОСОБА_1 в день звільнення отримав у відділі кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Харківській області трудову книжку, військово - обліковий документ, обхідний лист, копію наказу про звільнення, довідку військовозобов'язаного, довідку про отриманні поліцейським предметів особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не скінчився.
В той же час, з наданих представником позивача пояснень, вбачається, що оскарження до суду наказів відповідача було неможливим без отримання матеріалів службового розслідування, оскільки для визначення правової позиції позивача необхідним було попереднє дослідження встановлених під час проведення службового розслідування обставин.
Отже, враховуючи надані пояснення та докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку, що оскільки із даним позовом до суду позивач звернувся 10.02.2024 року, то позовну заяву було подано до суду із пропуском визначеного законодавством строку, але такий пропуск відбувся за наявності поважних причин.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 та від 28 жовтня 2024 року №740/2024 неодноразово продовжувався.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_1 № 341ДСК від 20.11.2024 року, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.11.2024 року № 139ЗСдск на посаду співробітником військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.11.2024 року зараховано до списків особового складу частини.
Проаналізувавши вищевказані обставини, можна дійти висновку, що позивач після звільнення проходить військову службу в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
Протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Крім того, в постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
"Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду».
При вирішенні вказаного питання, судом враховується позиція відповідача по справі, яка викладена в запереченнях проти поданого клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, однак одночасно суд звертає увагу на специфічні умови військової служби та реалії, пов'язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Зважаючи на те, що наразі позивач проходить військову службу, а також враховуючи, що позивач не продемонстрував умисного зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист, з метою забезпечення права на звернення до суду, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та його поновлення.
Згідно частин 1 та 6 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнавши поважними причини пропуску строку звернення, та поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Натомість клопотання представника відповідача суд залишає без задоволення.
Керуючись ст.ст.10, 122, 243, 248 КАС України, суд
Заяву представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ольга ГОРШКОВА