Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 травня 2025 р. №520/3739/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісті про виключення ОСОБА_1 із військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було знято з військового обліку з виключенням на підставі пп. "г" п.5 ст.37 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". однак відповідно до військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 21.01.2025, наявні примітки, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 07.03.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали особової справи ОСОБА_1 , що стосуються військового обліку.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом установлено наступне.
Позивач 06 лютого 1998 року був засуджений за ч. 1 ст. 101 КК України та отримав покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 45 КК України було постановлено двохрічний випробувальний строк зі стягненням 170 р. у дохід держави, що підтверджується Вироком Харківського районного суду від 06.02.1998, який набрав законної сили 14.02.1998 року (а.с.23-25).
Відповідно до довідки №1/742 від 23.03.2000 року, яка була видана ІНФОРМАЦІЯ_4 замість військового квитка, позивач був знятий з військового обліку, військового зобов'язання з виключенням на підставі ст. 37 п. 5 пп. «г» Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовною комісією при Харківському райвійськкоматі Харківської області від 15.12.1999 року (а.с.20-21).
Відповідно до військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 21.01.2025, наявні примітки, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (категорія обліку - військовозобов'язаний) (а.с.22).
Представником позивача 16.12.2024 року було подано адвокатський запит до відповідача з метою отримання інформації, чи було виключено позивача з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст. 37 ЗУ «Про військову службу та військовий обов'язок», якщо так, надати належним чином завірені документи; належним чином завірену копію особової справи; інформації, чи були внесені відомості до єдиного державного реєстру військовозобов'язаних відомості щодо виключення з військового обліку (а.с.26-27).
Вказаний запит було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 16.12.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, квитанцією АТ "Укрпошта" та трекінгом відправлення за №6100408043898 (а.с.30-31).
Позивач зазначає, що станом на 10.02.2025 року відповіді від відповідача не було надано, а спроби зв'язку адвоката із черговим ІНФОРМАЦІЯ_5 не призвели до позитивних наслідків, оскільки черговий не висловлював бажання щодо діалогу та клав слухавку.
Позивачем 21.01.2025 було подано скаргу до Міністерства оборони України. Підставою подання скарги слугувало те, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було порушено терміни надання відповіді на адвокатський запит, а також було здійснено перешкоджання діяльності адвоката (а.с.32-34).
Зазначену скаргу було направлено до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується фіскальними чеками №0101911614872 від 21.01.2025 року та №0101911614902 від 21.01.2025 (а.с.35,39).
Відповідачем було надано відповідь на скаргу №653/ВОБ від 01.02.2025 року, в якій зазначено, що відповідно до п.5 ст.1 глави І Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом; виключний перелік підстав для виключення з військового обліку у відповідних ІНФОРМАЦІЯ_3 викладений у пункту 6 статті 37 глави VI Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу». В зазначеній статті відсутня норма, яка дозволяє виключати з військового обліку громадян, які були раніше засуджені. Разом з тим повідомляємо, що якщо у Вас, у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є підстави для надання Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, Ви можете подати необхідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_6 , для розгляду їх на комісії по наданню відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.40,41).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-ХІІ.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ (у редакції від 29.11.2024) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до частин 2, 4 статті 2 Закону № 2232-ХІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487, в редакції від 29.10.2024), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (пункту 3 Порядку №1487).
Згідно з пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, що була чинною до 18.05.2024, встановлено, що, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які зокрема: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Верховною Радою України 11.04.2023 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, у редакції, чинній з 18.05.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, який виключений з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як установлено судом, представником позивача 16.12.2024 року було подано адвокатський запит щодо виключення позивача з військового обліку, на який відповідачем було надано відповідь на скаргу №653/ВОБ від 01.02.2025 року, в якій зазначено, що виключний перелік підстав для виключення з військового обліку у відповідних ІНФОРМАЦІЯ_3 викладений у пункту 6 статті 37 глави VI Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», проте в зазначеній статті відсутня норма, яка дозволяє виключати з військового обліку громадян, які були раніше засуджені.
Отже, станом на момент звернення представника позивача із адвокатським запитом від 16.12.2024, частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не містила такої підстави для виключення з військового обліку осіб, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Окрім того, згідно із пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції від 04.10.2024), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону №2232-ХІІ та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, зобов'язані перебувати на військовому обліку та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Щодо посилання позивача на ч.1 ст. 58 Конституції України, суд зазначає наступне.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов'язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов'язаних.
Окрім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що повторне взяття на військовий облік на підставі нових законів є обмеженням його конституційних прав і свобод, оскільки позивач не наводить посилання на конкретне, передбачене Конституцією України право та/або свободу, яке б було обмежено внаслідок взяття позивача на військовий облік у зв'язку із необхідністю виконання конституційного обов'язку позивача, як громадянина України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який встановлено статтею 65 Конституції України.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.
Також, у позовній заяві позивачем не наведені обґрунтовані аргументи, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Так, відповідно до пунктів 8 та 9 частини 1 статті 89 Кримінального кодексу України (в редакції від 21.11.2024), такими, що не мають судимості, визнаються:
особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;
особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (частина 1 статті 90 КК України).
Таким чином, станом на 16.12.2024 (день подання адвокатського запиту) позивач вважається таким, що не має судимості, за умови відсутності нових кримінальних правопорушень. Протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено.
З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з мотивів та обґрунтувань, викладених у рішенні суду.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН