21 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2445/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26964-17 від 08.02.2019.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 позов задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 по справі № 440/2445/19 залишено без змін.
13.05.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №440/2445/19, шляхом зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області подати у встановлений судом строк, звіт про виконання цього судового рішення.
В обгрунтування заяви зазначено, що 01.05.2025 на електронну адресу надійшла постанова Глобинського відділу ДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області про відкриття виконавчого провадження ВП №77932943 на підставі заяви ГУ ДПС у Полтавській області про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26964-17-У від 06 січня 2025 року про стягнення боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9828,72 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Проить суд взяти до уваги, що відповідно до витягу з ЄДРЮО, я ще 29.03.2019 року знятий з обліку як фізична особа-підприємець. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження у Глобинському ДВС, встановлено, що дана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26964-17-У тільки датована 08 лютого 2019 року мною була оскаржена до Полтавського окружного адміністративного суду, рішенням якого цю вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26964-17 від 08 лютого 2019 року визнано протиправною та скасовано. Рішення по справі 440/2445/19 вступило в законну силу, але не виконано посадовими особами ГУ ДПС в Полтавській області, більше того ця вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26964-17-У з ідентичною сумою 9828,72 грн., тільки датована 08 лютого 2019 року направлена для примусового виконання в орган ДВС.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 заяву позивача про зобов'язання Головного управління ДФС у Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 по справі № 440/2445/19, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтями 382, 382-3 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу.
Так, згідно з положеннями частин 1, 3, 4 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Частинами 1, 2 статті 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).
Згідно з частинами 3, 4 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Таким чином, судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26964-17 від 08.02.2019.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26964-17 від 08 лютого 2019 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 по справі № 440/2445/19 залишено без змін.
Отже, в силу статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 по справі № 440/2445/19 набрало законної сили 21.10.2021.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 60 Податкового кодексу України регулює питання відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимог
Відповідно до п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Суд зазначає, що наведений вище перелік підстав для відкликання ППР та податкової вимоги є вичерпним.
Розділом VI наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 24.07.2017 за №902/30770 «Про затвердження Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків» передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття податковим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену податковим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі (далі - Порядок №610).
Якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана (вручена) податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Таким чином, відкликаною податкова вимога вважається за наявності підстав передбачених підпунктами 60.1.1-60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України та пунктом 1 розділу VI Порядку №610.
Враховуючи те, що рішенням суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду, вимога визнана протиправною і скасована у контролюючого органу в розрізі прийнятих судових рішень, не має обов'язку вчиняти будь-які додаткові дії на виконання цього судового рішення, так як з набранням законної сили рішенням суду, в силу вимог Податкового кодексу України, вимога вважається відкликаною.
Отже, за приписами ст. 60 ПК України вимога, про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26964-17 від 08.02.2019 вважається скасованою/відкликаною з моменту набрання судовим рішенням №440/2445/19 законної сили і рішення суду не підлягає примусовому чи будь-якому іншому додатковому виконанню.
Рішенням у справі №440/2445/19 суд не зобов'язував відповідача здійснювати будь-яке коригування в інтегрованій картці позивача, тому перевірка інформації в ІКП виходить за межі справи №440/2445/19.
Наявність на примусовому виконанні у межах ВП №77932943 вимоги про сплату боргу ГУ ДПС у Полтавській області від 06.01.2025 №Ф-26964-17-У не свідчить про невиконання відповідачем судового рішення у справі №440/2445/19, оскільки вимога від 06.01.2025 №Ф-26964-17-У не була предметом розгляду справи та судом не скасовувалась.
Правовідносини між позивачем та Головним управлінням ДПС в Полтавській області щодо винесення нової податкової вимоги від 06.01.2025 №Ф-26964-17-У, про яку у своїй заяві зазначає позивач, виникли між сторонами вже після набрання законної сили рішенням суду у справі №440/2445/19. Тобто протиправність відповідача, про яку у своїй заяві зазначає позивач, вчинена у зв'язку з виникненням між сторонами нових правовідносин.
Також, оскільки судом не скасовувалась вимога від 06.01.2025 №Ф-26964-17-У, то у суду відсутні підстави перевіряти наявність у позивача заборгованості за цією вимогою.
При цьому, у разі незгоди з новою податковою вимогою, позивач наділений правом оскаржити її до суду.
А тому, суд вважає, що заявником у поданій заяві не наведено належного обґрунтування про необхідність застосування судом заходів судового контролю, передбачених статтею 382 КАС України.
За таких обставин, у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю належить відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Cуддя Н.Ю. Алєксєєва