Справа № 420/13217/25
21 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 № 942 «Про результати службового розслідування по факту нестачі НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності відповідно до відомостей залишкової вартості майна в розмірі - 23 912, 00 грн.; визнання протиправним та скасування пункту 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 № 942 «Про результати службового розслідування по факту нестачі НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частині передачі дебіторської заборгованості відносно ОСОБА_1 за втрату майна, залишкова вартість якого складає - 23 912, 00 грн.
Ухвалою суду від 05 травня 2025 року зазначену позовну заяву було залишено без руху та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160, 161 КАС України, а саме надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
16 травня 2025 року на виконання ухвали суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує, що позивач військовослужбовець, командир відділення, знаходиться постійно в зоні бойових дій. Після подачі численних запитів до військової частини, починаючи з початку 2024 року, відповідь надійшла лише в кінці року. В той час коли позивач був на численних навчаннях, а після них на злагодженні. На зв'язку довгий час був відсутній. Також, відповідь надійшла лише на електронну пошту, оригіналу відповіді не надходило. Також представником позивача надано сертифікати та зазначає, що до кінця року позивач проходив навчання. Після навчання відбув в іншу частину для проходження служби в тому числі перебуваючи в зоні бойових дій.
Згідно ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В позовній заяві позивач оскаржує пункти 3 та 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 № 942 «Про результати службового розслідування по факту нестачі НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності відповідно до відомостей залишкової вартості майна в розмірі - 23 912, 00 грн. та в частині передачі дебіторської заборгованості відносно ОСОБА_1 за втрату майна, залишкова вартість якого складає - 23 912, 00 грн.
Тобто, заявлені позивачем позовні вимоги стосуються проходження публічної служби, а тому строк звернення до суду, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, становить 1 місяць, який обчислюються з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, позивач зазначає, що перебіг строку звернення до суду обраховується з 17 грудня 2024 року з моменту отримання відповіді на адвокатський запит (копія листа відповідача від 17.12.2024 № 182/13291, додається).
Отже , з даною позовною заявою позивач повинен був звернутися до суду у строк до 17 січня 2025 року включно.
Разом з тим, позовну заяву подано до суду лише 28.04.2025 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Тобто, позовну заяву подано більше ніж 10 місяців з дня винесення оскаржуваного наказу від 24.06.2024 № 942 та більше ніж через чотири місяців після того, як позивачем отримано копію наказу від 24.06.2024 № 942 та достовірно стало відомо про його прийняття.
Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В той же час, ані в позовній заяві, ані в заяві про поновлення строку звернення до суду, наданої на виконання ухвали суду від 05 травня 2025 року, не наведено об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений процесуальним законом строк та які були пов'язані з дійсно об'єктивними перешкодами реалізувати своє право на звернення до суду, передбачене ст. 5 КАС України.
Суд вважає неспроможними посилання представника позивача про те, що позивач проходив навчання, оскільки з наданих до суду представником позивача сертифікатів вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив навчання в період з 02.12.2024 року по 14.12.2024 року, 05.09.2024 року, з 23.09.2024 року по 11.10.2024 року. При цьому належних доказів того, що протягом всього іншого часу існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду, в позовній заяві позивач не зазначає та до суду не надає.
Верховний Суд в постанові від 29.11.2024 року у справі № 120/359/24 дійшов висновку, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: 1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду. 2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори. 3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. 4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку. 5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Тобто, проходження позивачем військової служби, не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Крім того, посилання позивача, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, на те, що відповідь від 17.12.2024 № 182/13291 надійшла лише на електронну пошту, оригіналу відповіді не надходило, суд вважає неспроможними, оскільки вказані обставини жодним чином не свідчать про неможливість звернення до суду та про існування непереборних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений процесуальним законом строк.
Загальним правилом обчислення строків є їх обчислення з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, - слід повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 № 942 «Про результати службового розслідування по факту нестачі НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності відповідно до відомостей залишкової вартості майна в розмірі - 23 912, 00 грн.; визнання протиправним та скасування пункту 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 № 942 «Про результати службового розслідування по факту нестачі НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частині передачі дебіторської заборгованості відносно ОСОБА_1 за втрату майна, залишкова вартість якого складає - 23 912, 00 грн., повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук