Справа № 420/9457/25
21 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить:
-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДПС в Одеській області від 10.03.2021 №Ф-10667-51.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога була сформована податковим органом у зв'язку із тим, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем і зобов'язаний сплачувати мінімальний страховий внесок. Позивач вважає сформовану податковим органом вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не здійснював підприємницьку діяльність та по теперішній час був найманим працівником і його роботодавці сплачували ЄСВ замість нього.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів на суму боргу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 09.02.2007.
Відповідно до довідки форми ОК-5 № 6140 1310 0279 2142 від 10.01.2025, позивач у період з 2017 по 2019 рік був найманим працівником та його роботодавцями були ТОВ «ЛЕРУА МЕРЛЕН Україна», ТОВ «ТУРИСТ», ТОВ «ІКСОРА», Приватне підприємство «ТЕРНВОЯЖ». Вказані відомості також підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_1 .
У 2020-2023 роках позивач також був застрахованою особою за трудовим договором від 07.09.2020, укладеним між ОСОБА_1 та REFABUS s.r.o., що підтверджено листами обліку страхового пенсійного стажу за 2020-2023 роки, складеними Управлінням соціального захисту населення Праги.
ГУ ДПС в Одеській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2021 №Ф-10667-51 на суму 37788,74 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом України від 06.12.2016 №1774-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст.7 Закону №2464).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформульовано висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 2017-2023 роки страхові внески за позивача сплачувались роботодавцями, як за найманого працівника, що підтверджено витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за весь період Форми ОК-5, тому з метою уникнення подвійної сплати страхового внеску, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, враховуючи правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнати протиправною та скасувати вимогу від 10.03.2021 №Ф-10667-51 про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до ч. 1,3 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, що пов'язані з перекладом письмових документів з іноземної мови на державну мову, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
В якості доказів на оплату послуг перекладача позивач надав копію платіжної інструкції № 1.103907541.1 від 10.03.2025 на суму 2600 грн. Крім того, здійснення вказаних послуг підтверджується матеріалами справи.
З огляду на зазначене, з матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем здійснено для належного розгляду справи судом та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Аналогічного висновку з приводу необхідності стягнення на користь особи судових витрат пов'язаних з перекладом дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 по справі № 160/7049/19.
Враховуючи предмет спору, суд вважає витрати на оплату послуг перекладача необхідними та неминучими, оскільки професійний переклад на українську мову документів, пов'язаних із оскаржуваним рішенням є необхідним для забезпечення повного та всебічного розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 2600 грн.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2021 №Ф-10667-51.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 2600 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.05.2025.
Суддя Олександр ХУРСА