Справа № 420/11696/25
21 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами окремого позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 18.04.2025 через систему «Електронний суд» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.04.2025 ВП №73250353 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.04.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.04.2025 ВП №73250353 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Позивач не погоджується із даною постановою, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Вказує, що станом на квітень 2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2018 по 31.10.2023 склала 91472,15 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Відповідач з поданим позовом не погодився. У поданому до суду відзиві вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом повідомило, що сума нарахованої доплати в розмірі 91472,15 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що рішення суду виконано частково, а саме в частині проведення перерахунку пенсії. В обґрунтування неможливості виконати рішення суду в частині виплати нарахованої доплати пенсії боржник посилається на відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, проте не надає ані виписок з рахунків, ані жодних інших доказів, які б підтверджували дійсну відсутність коштів. Таким чином, боржник належним чином повідомлений про свій обов'язок щодо здійснення дій, направлених на виконання рішення суду не виконує його без поважних на те причин. Зазначає, що невиплата коштів за рішенням суду триває, нарахування боржником суми доплати за рішенням неможливо вважати виконанням рішення, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням. Вказує, що постанова про накладення штрафу є своєрідним захистом прав стягувача та стимулюванням виконання рішення суду боржником. Зазначає, що організаційна правова форма Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не змінюється у випадку пред'явлення позову до іншого суб'єкта владних повноважень, а тому за приписами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для стягнення судового збору.
Третя особа своїм правом на подання пояснення щодо позову не скористалась.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 судом визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду: платіжного документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
28.04.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача, з метою усунення вказаних в ухвалі від 23.04.2025 недоліків позовної заяви, до Одеського окружного адміністративного суду було подано заяву про усунення недоліків (зареєстровану канцелярією суду 29.04.2025), до якої долучено платіжну інструкцію №3526 від 25 квітня 2025 року, що підтверджує оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови. Визначено, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Призначено судове засідання по справі на 11 год. 00 хв. 21.05.2025.
21.05.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
У судове засідання призначене на 21.05.2025 представник відповідача не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, у поданому до суду відзиві просив справу розглядати без його участі.
У судове засідання призначене на 21.05.2025 третя особа не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. 13.05.2025 (зареєстроване канцелярією суду 16.05.2025) від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі.
На підставі положень ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 по справі №420/9461/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно із довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2021 р. № 11/6332 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум, у тому числі з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року згідно із довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2021 р. № 11/6332 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням вже виплачених сум, у тому числі з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
07.11.2023 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа №420/9461/23, виданого 11.09.2023 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року згідно із довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2021 р. № 11/6332 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням вже виплачених сум, у тому числі з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 14.11.2023 № 1500-0505-5/161198 зокрема повідомило, що ним на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 по справі № 420/9461/23, яке набрало законної сили 03.08.2023, ОСОБА_1 11.10.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року згідно із довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2021 р. № 11/6332 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у тому числі з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2023 становитиме 7637,03 грн.
Сума доплати за період з 01.01.2018 по 31.10.2023 з урахуванням фактично виплачених сум 91472,15 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Станом на 14.11.2023 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 включно. На теперішній час бюджет Головного управління, передбачений на 2023 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано.
Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.01.2018 по 31.10.2023 в сумі 91472,15 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Як свідчать матеріали справи сума 91472,15 грн. обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації з 19.07.2023.
11.04.2025 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII), винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання вимог виконавчого документа.
Вказана постанова мотивована тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання виділення коштів або ж їх перерозподілу для виплати стягувачу нарахованої доплати за рішенням суду.
Будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду, зокрема щодо відсутності фінансування, боржником до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надавалось.
З огляду на це, аргументи боржника стосовно відсутності фінансування з бюджету для виконання рішення суду взагалі є доречними, адже фінансування з бюджету проводиться після внесення даних про заборгованість до Реєстру рішень та визначення відповідної черги на виплату.
Невиплата коштів за рішенням суду триває, нарахування боржником суми доплати за рішенням неможливо вважати виконанням рішення, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням.
Доказів звернення відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відповідною вимогою чи запитом про надання відповідних доказів щодо поважності причин невиконання судового рішення матеріали справи не містять.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 6 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн.
Згідно зі змістом ст. 75 Закону №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно із пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.
Пунктом 3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 року у справі №360/940/20.
Як встановлено судом, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.11.2023 №1500-0505-5/161198 повідомлено виконавчу службу, що головним управлінням на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 по справі №420/9461/23, яке набрало законної сили 03.08.2023, 11.10.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року згідно із довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2021 р. Nє 11/6332 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року Nє 704, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у тому числі з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2023 становитиме 7637,03 грн.
Сума доплати за період з 01.01.2018 по 31.10.2023 з урахуванням фактично виплачених сум 91472,15 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Згідно з вимогами п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
За наслідками офіційного з'ясування фактичних обставин справи судом встановлено, що приймаючи акт індивідуальної дії суб'єктом владних повноважень не досліджено питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.
Державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо одержання належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України стосовно відсутності фінансування для виконання рішення суду. Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів направлення на адресу відповідача відповідної вимоги або листа державного виконавця з пропозицією надавати пояснення за фактами невиконання рішення, а відразу було винесено оскаржувану постанову.
Натомість позивачем до матеріалів справи додано тимчасовий розпис доходів та видатків головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ІІ квартал 2025 року, відповідно до якого доходи у вигляді коштів Державного бюджету України для забезпечення виконання рішень суду в травні 2025 складають 30,5 тис. грн. та затверджено витрати для забезпечення виконання рішень суду в травні 2025 в сумі 30,5 тис. грн.
Суд також відхиляє наведені у відзиві доводи відповідача, що відсутність грошових коштів у Бюджеті не є підставою невиконання рішення суду, виконання чого є обов'язковим, що передбачено статтею 129-1 Конституції України. Аналогічна позиція викладена у рішення Європейського суду з прав люди у справі «Сук проти України», «Бурдов проти Росії».
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів осіб, передбачені ст. 8 Закону України від 12.05.2015 № 389 «Про правовий режим воєнного стану».
Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
У той же час, частиною 1 та 3 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За вказаних обставин, діючою Конституцією України в умовах воєнного стану передбачена можливість обмеження прав громадян на соціальний захист, в тому числі у разі колапсу пенсійної системи можливі виплати пенсії на рівні нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Схожі норми містяться в ратифікованій Україною Європейській соціальній хартії, стаття 23 якої зокрема передбачає, що з надання особам похилого вiку можливостi якомога довше залишатися повноцiнними членами суспiльства, шляхом: a) забезпечення достатнiх ресурсiв, якi дозволяли б їм жити на задовiльному рiвнi i брати активну участь у суспiльному, соцiальному i культурному життi.
У той же час, стаття F частини V вказаного міжнародного договору визначає, що пiд час вiйни або iншого надзвичайного стану в державi, який загрожує життю нацiї, будь-яка Сторона може вжити заходiв, якi відступають від її зобов'язань за цiєю Хартiєю, виключно в тих межах, якi зумовленi гостротою становища, якщо такi заходи не суперечать її iншим зобов'язанням за мiжнародним правом.
На переконання суду вказані положення Конституції та Європейської соціальної хартії щодо можливості держави відступати від своїх зобов'язань в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці щодо наслідків настання обставин непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Висока Договірна Сторона під час війни може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, і у випадку використання цього права має інформувати Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи.
Таке повідомлення здійснюється шляхом написання листа і прикріплення копій правових документів, згідно з якими будуть запроваджуватися надзвичайні заходи.
Як вбачається з даних офіційного сайту Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 15 Конвенції, Раду Європи було поінформовано про запровадження в Україні воєнного стану, норми законодавства, які діють під час цього режиму, заходи, які можуть бути застосовані уповноваженими органами під час дії режиму воєнного стану, а також наведено перелік статей Конвенції та Додатків до неї, від яких, у зв'язку із можливим застосуванням вищевказаних заходів, допускається відповідний відступ, а саме: ст.ст. 3, 8(3), 9, 12, 13, 17, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27 Пакту, а також ст.ст. 4 (3), 8, 9, 10, 11, 13, 14, 16 Конвенції, ст.ст. 1, 2, 3 Додаткового протоколу до Конвенції, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
З огляду на вимогу щодо повідомлення про такі заходи без затримки, вищезазначена інформація про запровадження воєнного стану та відповідний відступ була підготовлена та направлена Раді Європи у найкоротший термін одразу після запровадження режиму воєнного стану. На сайті Ради Європи вона була розміщена 01.03.2022. (https://www.kmu.gov.ua/news/shchodo-vidstupu-vid-zoboviazan-za-konventsiieiu-pro-zakhyst-prav-liudyny-i-osnovopolozhnykh-svobod).
Таким чином, на переконання суду, в умовах режиму воєнного стану України може відступати від статей 1 «Захист власності» Додаткового протоколу до Конвенції, в тому числі в контексті зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги.
Про можливість обмеження соціальних прав в умовах воєнного стану також свідчить Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(I)/2024, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні“ від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
У мотивувальній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України зокрема зазначено, що установивши, що частина третя статті 54 Закону № 796 суперечить Конституції України, та зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію, спричинену умовами воєнного стану, посяганням на територіальну цілісність та державний суверенітет України, ураховуючи першочергову потребу забезпечення національної безпеки України для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства й уникнення надмірного навантаження на державний бюджет України, Конституційний Суд України вважає за потрібне відтермінувати втрату чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 15.04.2020 у справі № 811/1324/18, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18 дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що державний виконавець достеменно не пересвідчився у наявності/відсутності поважних причин, які перешкоджали органу Пенсійного фонду виконати рішення суду, та, як наслідок, передчасно прийняв спірну постанову про накладення штрафу від 11.04.2025 ВП №73250353 в розмірі 5100 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні від 11.04.2025 ВП №73250353 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зауважує, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже з системного аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним для визначення сторони в якості суб'єкта владних повноважень є здійснення ним у спірних правовідносинах публічно-владно управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень та факти виникнення спору у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час звернення до суду захищало свої порушені права як боржника у виконавчому провадженні № 73250353, не здійснювало у спірних правовідносинах жодних публічно-владно управлінських функцій та спір не пов'язаний із виконанням або невиконанням управлінням таких функцій.
Натомість лише відповідач у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції та спір виник саме у зв'язку із виконанням ним зазначених функцій відповідно до приписів Закону №1404-VIII.
За вказаних обставин суд відхиляє наведені у відзиві на позов доводи відповідача, що організаційна правова форма Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не змінюється у випадку пред'явлення позову до іншого суб'єкта владних повноважень, а тому за приписами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для стягнення судового збору.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.04.2025 ВП №73250353 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовського, 37; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43315529.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Суддя Роман КАРАВАН