Справа № 420/12129/25
21 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у листі від 25.03.2025 року №7800-7338/В-02/8-1500/25 у перерахунку пенсії позивачу з 07.07.2021 року, як особі з інвалідністю ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком, зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 07.07.2021 року як особі з інвалідністю ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік щомісячно з урахуванням всіх доплат, підвищень та надбавок.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску у 10-денний строк з дня отримання ухвали.
На виконання ухвали суду від 28.04.2025 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що відповідач дуже спритно проводив розрахунки пенсії позивача в найменшому розмірі, який тільки можливий прикриваючи неправомірність своїх дій власним трактуванням та застосуванням норм права у сфері пенсійного забезпечення. Тобто фактично про порушення своїх прав дізналась із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.03.2025 року №7800-7338/В-02/8-1500/25. В цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку. Отже, вчинена відповідачем бездіяльність фактично є триваючим правопорушенням, оскільки відсутність дій щодо розгляду відповідного подання ВРП триває з 2021 року. На підставі вказаних обставин представник позивача просить вважати поважними причини пропуску строку на звернення до суду із вказаним адміністративним позовом та поновити строк звернення до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, позивач в позовній заяві оскаржує протиправність дій відповідача щодо відмови у листі від 25.03.2025 року №7800-7338/В-02/8-1500/25 у перерахунку пенсії позивачу з 07.07.2021 року, як особі з інвалідністю ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та просить зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 07.07.2021 року як особі з інвалідністю ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно з урахуванням всіх доплат, підвищень та надбавок.
Звертаючись до суду позивач зазначає, рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 року у справі №3-333/2018(4498/18) встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-III.
Так, Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 4 вказаного рішення визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.
Таким чином, з 08.07.2021 року виникли підстави для звернення до суду щодо перерахунку пенсії, як особі з інвалідністю ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком, тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, дану позовну заяву подано до Одеського окружного адміністративного суду 22.04.2025 року, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
Посилання позивача в позовній заяві на те, що він отримав відмову ГУ ПФУ в Одеській області 25.03.2025 року, а тому позов подано в межах строку позовної давності, суд не приймає до уваги, оскільки отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.03.2025 року №7800-7338/В-02/8-1500/25 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2024 року у справі №240/27663/23 наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин подання позивачем в квітні 2025 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу з 07.07.2021 року, як особі з інвалідністю ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у листі від 25.03.2025 року №7800-7338/В-02/8-1500/25 у перерахунку пенсії позивачу з 07.07.2021 року, як особі з інвалідністю ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком, а з цим позовом звернувся до суду лише 22.04.2025 року, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення з цим адміністративним позовом до суду і не надала належного обґрунтування та доказів щодо його поновлення строку для звернення до суду.
Суддя зазначає, що інших підстав поважності пропуску позивачем строку звернення до суду не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку та не надавши належним чином обґрунтованої заяви про його поновлення.
Відповідно до п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст. 122, 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА