Справа № 420/39947/24
21 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС України в Одеській області , в якому просить:
- Визнати протиправну відмову Білгород-Дністровського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
- Зобов'язати Білгород-Дністровський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з непридатністю паспорту громадянина України для користування він звернувся до відповідача (повідомлення № 193/5118.1-24 від 21 листопада 2024 р.) щодо отримання нового «Паспорта громадянина України» у вигляді книжечки зразка 1994 року в усній та письмовій формі. Білгород-Дністровським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надано відповідь за № 5118-2089/5118.1-24 від 12.12.2024 про відмову в оформленні та видачі паспорту.
Позивач вважає, що такою відмовою відповідач грубо і безпідставно порушує його законні права та інтереси.
Ухвалою від 30.12.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
09.01.2025 року через канцелярію суду ГУ ДМС України в Одеській області, структурним підрозділом якого є Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС України в Одеській області, подало письмовий відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованим, зазначивши таке.
21.11.2024 до Білгород-Дністровського відділу надійшла заява ОСОБА_1 про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР), у зв'язку з непридатністю до користування паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 .
Білгород-Дністровський відділ у межах строку, визначеного Законом України "Про звернення громадян" надав позивачу письмову відповідь від 12.12.2024 №5118- 2089/5118.1-24 на його заяву з відповідними роз'ясненнями щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.
03.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян м. Одеси ДП «Документ» із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 18.01.2018 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 18.01.2018, орган видачі 5101.
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19871005-05613.
Звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулось 21.11.2024, вже після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 та внесення інформації до ЄДДР і присвоєння УНЗР.
При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо ОСОБА_1 обробляються з порушенням законодавства України.
Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на те, що враховуючи його релігійні переконання та існуючу позицію щодо цього православної церкви він не може приймати номери, оскільки даний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19871005-05613 є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.
Отже, використання позивачем раніше паспорту громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 03.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян м. Одеси ДП «Документ» із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
18.01.2018 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , дата видачі 18.01.2018, орган видачі 5101.
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19871005-05613.
21.11.2024 до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР), у зв'язку з непридатністю до користування паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 .
Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС України в Одеській області надав позивачу письмову відповідь від 12.12.2024 №5118-2089/5118.1-24 на його заяву з відповідними роз'ясненнями щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, зазначивши, зокрема, що позивачу вже було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19871005-05613 під час видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , дата видачі 18.01.2018. Цей номер є єдиним і повторно присвоюватись не буде.
За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі також - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Визначення Єдиного державного демографічного реєстру міститься у частині першій статті 4 Закону № 5492-VI та означає електронну інформаційно-телекомунікаційну систему, яка призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина четверта статті 21 Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас за змістом пункту 3 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
В силу пунктів 1 - 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку - на кожні 10 років.
Пунктом 5 Порядку № 302 передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України “Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі також Закон - № 2297-VI) мета обробки персональних даних мас бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону № 2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Приписами частин п'ятої-шостої статті 6 Закону № 2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Наведене вище правове регулювання свідчить, що Положенням № 2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.
Як встановлено судом, 03.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян м. Одеси ДП «Документ» із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
18.01.2018 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 дата видачі 18.01.2018, орган видачі 5101.
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19871005-05613.
Суд зазначає, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
У зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Водночас, у цій справі відповідачі не приймали рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом»), не було “необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Відтак, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до обставин цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких справа не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.
Судом було встановлено, що 18.01.2018 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 дата видачі 18.01.2018, орган видачі 5101.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Отже, безпідставним є посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме: при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Водночас суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, від 28 листопада 2024 року у справі № 420/6552/24, відповідно до яких використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) в контексті правовідносин, що склались у цій справі.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, і в позові йому слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС України в Одеській області (адреса: вул. Військової слави, 25, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів