21 травня 2025 р. № 400/974/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2025 №143050005805 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасувати рішення від 21 січня 2025 року за № 143050005805;
- зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 14 січня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2025 р. позивач зверталась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Відповідач 2 у призначенні пенсії відмовив, посилаючись на недосягнення пільгового пенсійного віку (55 років), встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058). Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 визнана неконституційною ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), яка з дня ухвалення рішення має застосовуватися в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 р. № 213. Отже, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла необхідного віку.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що 21.01.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області розглянуто заяву від 14.01.2025 та додані до неї документи та прийнято рішення № 143050005805 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, з урахуванням наступних правових норм.
На підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 29 років 01 день. Пільговий стаж за Списком № 1 склав 02 місяці 22 дні. Пільговий стаж за Списком № 2 склав 11 років 11 місяців 05 днів. До страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності згідно наданих документів. На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 50 років.
За наслідками розгляду заяви позивача від 14.01.2025 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийнято рішення від 21.01.2025 № 143050005805 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач досягне необхідного пенсійного віку лише 27.11.2029, і лише з настанням необхідного віку у позивача виникне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, тому вимога про призначення зазначеного виду пенсії з 14.01.2025 є необґрунтованою та безпідставною.
Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву вказавши, на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача склав 29 років 01 день (враховано по 30.09.2024 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу). Пільговий стаж за Списком № 1 склав 02 місяці 22 дні. Пільговий стаж за Списком № 2 склав 11 років 11 місяців 05 днів. Разом з тим, на день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 50 років. Тобто, на день розгляду заяви позивача про призначення пенсії, остання не досягла пенсійного віку встановленого п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-lV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 55 років. З огляду на викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не досягненням необхідного пенсійного віку (55 років).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
14.01.2025 р. позивач звернулася до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2. Заява за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем 2.
21.01.2025 р. прийнято рішення № 143050005805 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Рішення було обґрунтоване тим, що до страхового стажу зараховані усі періоди роботи Позивача, і відповідно страховий стаж позивача склав 29 років 01 день (враховано по 30.09.2024 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу).
Пільговий стаж за Списком № 1 склав 02 місяці 22 дні. Пільговий стаж за Списком № 2 склав 11 років 11 місяців 05 днів. Разом з тим, на день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 50 років.
Позиція відповідачів зводиться до того, що позивач набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 після досягнення 55 років.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
03.10.2017 р. Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 40 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 р. у справі № 360/3611/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. по справі № 360/3611/20.
Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 до Закону України № 1788 внесено Законом № 213-VІІІ від 02.03.2015 р.
Так, п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону № 213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно
від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. по справі № 360/3611/20.
Отже, на дату звернення до пенсійного органу позивач досягла 50 років, мала більше 20 років загального стажу та більше 10 років стажу за Списком № 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Позивач із заявою про призначення пенсії за віком звернулася 14.01.2025 р., тому відповідач 1 (у якого на обліку перебуває позивач за місцем проживання) повинен призначити позивачу пенсію з 14.01.2025 р.
Частина 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладає саме на суб'єкта владних повноважень.
Відповідачі не спростували доводи позивача, що в сукупності зі встановленими судом обставинами є підставою для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Так, сплачений позивачем судовий збір в сумі 968,96 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки саме ним прийнято оскаржуване рішення. Доказів понесення інших витрат сторонами до суду не надано.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.01.2025 р. № 143050005805 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ13844159) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 14.01.2025 р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ідентифікаційний код 13322403 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник