21 травня 2025 р. справа № 400/191/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 30.09.24 р. № 19012/03-16 та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідача 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.09.24 р. № 19012/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 р.р., з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 16.08.24 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 р.р., з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 16.08.24 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII (далі - Закон № 796). Досягнувши 60-річного віку, 16.08.24 р. позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто відповідачем 2 та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 30.09.24 р. № 19012/03-16. У рішенні відповідач 2 зазначив, що позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону № 796-XII, яку обчислено згідно Закону № 1058-ІV. Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Від відповідача 1 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачу з 01.10.14 р. було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 796-XII. Позивач звернувся із заявою від 16.08.24 р. щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 796-XII на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 р.р. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії позивачу провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Рішенням від 30.09.24 р. № 19012/03-16 відповідачем 2 було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення відповідно до Закону, оскільки право на призначення пенсії за віком вже використано з більш раннього періоду, що передбачено статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підстави для перерахунку пенсії з врахуванням нової середньої заробітної плати відсутні. Відповідач 1 вважає рішення правомірним, оскільки пенсію за віком позивачу було обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, в подальшому проводилися перерахунки передбачені пунктом 2 статті 42 Закону № 1058-IV. Отже, позивач на момент звернення вже отримує пенсію за віком та повторно призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 р.р. законних підстав не має.
Від відповідача 2 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно Закону № 1058. Відповідно до ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Отже, право вибору виду пенсійного забезпечення надається громадянину саме під час її призначення. Відтак, оскільки право на призначення пенсії вже було реалізоване позивачем , то відсутні підстави для повторного призначення одного і того ж виду пенсії, в межах одного і того ж закону із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 р.р.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 28.06.12 р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII.
Позивач звернувся із заявою від 16.08.24 р., яка надійшла засобами поштового відділення, щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 796-XII на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 р.р.
Заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення від 30.09.24 р. № 19012/03-16, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення відповідно до Закону, оскільки право на призначення пенсії за віком вже використано з більш раннього періоду, що передбачено статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, для працівників, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.04 р. набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 1 січня 2004 р. Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності;
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 р. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 р. незалежно від перерв.
Частиною другою ст. 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Суд зауважує, що порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано ст. 45 Закону № 1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.
Аналізуючи аналогічні до тих, що виникли у цій справі, правовідносини, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.24 р. у справі № 300/5450/23, відступивши від висновку, що викладений у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.06.21 р. у справі № 336/7438/16-а, від 13.02.19 р. у справі № 334/917/17, від 23.10.20 р. у справі № 528/196/17 та інших про наявність у осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону № 1788-XII, вказала, що призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
Суд у цій справі виходив з того, що ст.13 Закону № 1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV.
У зв'язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала такі висновки:
« 1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону № 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку».
Подібні висновки були викладені також у постановах Верховного Суду від 23.10.18 р. у справі № 334/2653/17, від 13.12.18 р. у справі № 185/860/17 та від 27.03.20 р. у справі № 335/8983/17, де зазначено, що у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до ст.13 Закону № 1788-ХІІ є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058-IV.
Як вбачається із обставин справи, позивачу з 01.10.14 р. було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач звернувся із заявою про перерахунок його пенсії із застосуванням показника середньомісячного заробітку по Україні за попередні три роки (2021-2023 р.р.).
З урахуванням наведених вище правових висновків, суд вважає, що позивач , як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених ст. 13 Закону № 1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Відтак, суд дійшов висновку, що особа, якій призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, не має права на повторне призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV після досягнення нею загального пенсійного віку, з огляду на те, що ст. 13 Закону № 1788-ХІІ передбачає не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку.
Тобто, пенсія за віком на пільгових умовах і пенсія за віком, що призначається на загальних підставах, є різновидами одного виду пенсійного забезпечення - пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на обчислення його пенсії за віком, призначеної на підставі норм Закону № 1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, тобто, за 2021-2023 р.р. Тому, оскаржуване рішення є правомірним, а вимоги позивача необґрунтованими.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз