21 травня 2025 р. № 400/3159/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДепартаменту патрульної поліції Національної поліції України, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048,
провизнання протиправним та скасування наказу від 21.03.2025 № 503 о/с; поновлення на посаді з 21.03.2025,
02 квітня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач) про:
визнання протиправним і скасування наказа відповідача від 21.03.2025 № 503 о/с «По особовому складу» (далі - Наказ № 503 о/с), яким позивача з 21.03.2025 звільнено зі служби за пунктом 8 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
поновлення позивача на посаді поліцейського інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області 21.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу відповідача 14.04.2023 № 425 о/с він був звільнений зі служби в поліції і в подальшому призваний до лав Збройних Сил України. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.101.2023 позивач був поновлений на відповідній посаді в органах Національної поліції з 15.04.2023. Також він звернувся із позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 і Департаменту патрульної поліції про його звільнення з військової служби для подальшого проходження служби в Департаменті патрульної поліції, однак рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у задоволенні цього позову було відмовлено. Позивач вважає своє звільнення зі служби поліції відповідно до Наказа № 503 о/с незаконним, оскільки його перебування у Збройних Силах України пов'язане не з переходом на роботу в інше міністерство чи відомство, а у зв'язку із мобілізацією на час дії особливого періоду. Такі дії відповідача порушили, зокрема, його право на працю та гарантії збереження за ним місця роботи і посади на час військової служби, що закріплено частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Призов на військову службу під час мобілізації не є тотожним з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), на яку посилається відповідач, як на підставу звільнення.
05.05.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 02.05.2025, в якому він заперечив проти позову і просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив умотивовано тим, що служба позивача в поліції припинена у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Вказане рішення базується на витягу з наказа командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2023 № 493, згідно з яким позивача було зараховано до особового складу військової частини як мобілізованого. Відповідач стверджує, що оскільки служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, статус поліцейського відрізняється від правового статусу працівника, визначеного КЗпП України. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а не КЗпП України. Тобто на поліцейських не поширюються гарантії, встановлені статтею 119 КЗпП України.
Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.
03.04.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 400/3159/24, про проведення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяви сторін по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 в адміністративній справі № 400/15597/23, яке набрало законної сили 30.04.2024, за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України (на стороні відповідача), Департаменту патрульної поліції (на стороні позивача) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, встановлено, що:
«…позивач проходив службу в Національній поліції України та був звільнений 14.04.2023 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 29.05.2023 № 147 (арк. 19-20), ОСОБА_1 був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації на курси перепідготовки та підвищення кваліфікації Військової академії міста Одеса з 29.05.2023.
Відповідно до наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 04.07.2023 № 224 (арк. 26), молодший лейтенант ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Військової академії (м. Одеса) для подальшого проходження військової служби у В/ч НОМЕР_1 .
З 05.07.2023 позивач проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2023 № 493 (арк. 54), довідкою (арк. 29); з 11.11.2023 - у В/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідками (арк. 30, 86).
Постановою від 18.10.2023 у справі № 400/4332/23 (арк. 7-18) П'ятий апеляційний адміністративний суд поновив з 15.04.2023 ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або на рівнозначній посаді.
…
30.10.2023 начальник Департаменту патрульної поліції, на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду, видав наказ № 1459 о/с «По особовому складу» (арк. 54). Цим наказом ОСОБА_1 було поновлено на посаді з 15.04.2023 та, з посиланням на частину другу статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтю 1 Закону України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частину третю статті 119 Кодексу законів про працю України, Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», з 05.07.2023 до дня фактичного звільнення з військової служби, звільнено від виконання обов'язків із збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби.»
Згідно з довідки військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2025 № 198 позивач перебуває на військовій службу у військовій частині НОМЕР_2 з 11.11.2023 по теперішній час.
Відповідно до наказа відповідача від 21.03.2025 № 503 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з 21.03.2025 зі служби в поліції відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Підставою наказа вказано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2023 № 493.
Вважаючи Наказ № 503 о/с протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580-VIII національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою, другою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 60 Закону № 580-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
У силі пункту 8 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).
У постановах від 31.10.2019 у справі № 825/598/17, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18, від 12.06.2023 у справі № 560/10571/21 Верховний Суд сформував правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.
Нормами Закону № 580-VIIІ не врегульовано порядок переходу на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації.
Оскільки нормами Закону № 580-VIIІ не врегульовано порядок переходу на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації, тому на спірні правовідносини поширюють свою дії норми КЗпП України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною третьою статті 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 1 Закону України від «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною другою статті 39 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
Таким чином, з моменту призову (прийняття) на військову службу, за громадянами України, які були призвані (прийняті) на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення поширюються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зокрема, зберігаються місце роботи та посада на підприємстві, установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову.
Водночас призов (прийняття) на військову службу під час мобілізації не є тотожним з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), на яку посилається відповідач, як на підставу звільнення позивача зі служби в поліції.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 в адміністративній справі № 440/4057/23.
Суд встановив, що згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 29.05.2023 № 147 позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 400/4332/23 відповідач прийняв наказ від 30.10.2023 № 1459 о/с «По особовому складу», відповідно до якого позивача було поновлено на посаді з 15.04.2023.
У довідці військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2025 № 198 зазначено, що позивач перебуває на військовій службу у військовій частині НОМЕР_2 з 11.11.2023 по теперішній час.
Отже, на період проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період з 29.05.2023 до дня фактичного звільнення з військової служби на нього поширюються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зокрема щодо збереження місця роботи і посади в Національній поліції України.
За таких обставин, відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону № 580-VII, а тому Наказ № 503 о/с є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на відповідній посаді з дня його звільнення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.03.2025 № 503 о/с «По особовому складу» в частині щодо звільнення з 21.03.2025 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0174402) зі служби в поліції.
3. Поновити з 21.03.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 21 травня 2025 року