справа №640/38836/21
про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог та продовження розгляду справи
21 травня 2025 рокум. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., перевіривши виконання позивачем вимог ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2018-2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2021 роки, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум, а саме 7354,00 грн.
Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/38826/21 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
До суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишено без руху; позивачу встановлено в п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за 2018-2020 роки та докази поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали суду від 24.03.2025 позивач подав клопотання, у якому вказує, що про порушення своїх прав дізнався лише з листа відповідача від 04.08.2021. Також зазначає, що про заниження розміру спірної виплати дізнався лише після широкого висвітлення практики Верховного Суду та рішення Конституційного Суду України №4-р/2018 від 27.02.2020. Покликається на те, що на цей період припадає пандемія COVID-19 та карантинні обмеження, які ускладнювали позивачу доступ до юридичних послуг і державних установ. Крім того, вказує, що протягом 2018-2021 років приймав участь в антитерористичній операції на сході України та в операції Об'єднаних сил, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій. Враховуючи наведене, просить поновити строк звернення до суду в частині позовних вимог за 2018-2020 роки.
Вирішуючи щодо поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.
За приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас за змістом ст. 17-1 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Тобто, саме 30 вересня відповідного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року. Триває такий строк протягом 6 місяців, тобто до 31 березня наступного за спірним року.
Таку ж правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду в аналогічних справах неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, в постановах від 10.05.2018 року у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17.
Предметом позову є зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2021 роки, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Втім, як встановлено судом, строк звернення до суду в частині позовних вимог за 2018-2020 роки позивачем пропущено.
На виконання вимог ухвали суду від 24.03.2025 позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому, серед іншого, покликається на те, що дізнався про порушення свого права лише після отримання листа відповідача від 04.08.2021.
З цього приводу суд зазначає, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру спірної допомоги.
Щодо покликання позивача на те, що про заниження розміру допомоги він дізнався лише після широкого висвітлення судової практики, то слід зазначити, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Враховуючи викладене, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Натомість необізнаність позивача носить суб'єктний характер. Суд зауважує, що необізнаність позивача з нормами законодавства не може свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки вказана обставина не є незалежною від його волі та не пов'язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами, а також не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення її прав та інтересів, позаяк вказують лише на час, коли вона почала вчиняти дії щодо захисту таких прав та інтересів. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.02.2021 по справі №540/2097/18, відповідно до якої юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Також позивач покликається на те, що на цей період припадає пандемія COVID-19 та карантинні обмеження, які ускладнювали позивачу доступ до юридичних послуг і державних установ.
Втім, суд зазначає, що саме лише покликання на запровадження карантину, без наведення конкретних обставин та обмежень, які перешкодили позивачу своєчасно звернутись до суду із цим позовом, не може слугувати підставою для поновлення строку звернення до суду.
Також позивач вказує про те, що протягом 2018-2021 років приймав участь в антитерористичній операції на сході України та в операції Об'єднаних сил.
Втім, наведені обставини позивач не підтверджує доказами. Щодо покликання на посвідчення учасника бойових дій від 12.10.2016, то таке підтверджує відповідний статус позивача, втім жодним чином не підтверджує участь позивача в антитерористичній операції на сході України та в операції Об'єднаних сил протягом 2018-2021 років.
Отже, з поданого клопотання не встановлено обставин, які б непереборно перешкоджали позивачу вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, якщо позивач вважає їх порушеними. Підстави для поновлення строку звернення до суду, наведені позивачем у поданій заяві, на переконання суду, є неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог за 2018-2020 роки.
Відтак, подане відповідачем клопотання підлягає частковому задоволенню.
Натомість, щодо вимог в частині перерахунку щомісячної разової грошової допомоги за 2021 рік позивач звернувся до суду в межах встановленого шестимісячного строку, у зв'язку з чим розгляд справи в цій частині належить продовжити.
Керуючись статтями 171, 240,248, 256 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду в частині позовних вимог за період 2018-2020 років.
Продовжити розгляд справи №3640/38836/21 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за 2021 рік.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.
Суддя Сидор Н.Т.