справа№380/8013/25
19 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 після її індексації з 01.03.2025 з обмеженням максимального розміру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2025 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що є пенсіонером МВС України та ветераном органів внутрішніх справ з 01.09.2005, перебуває на обліку у Відповідача та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова №209) було передбачено індексацію пенсій з 01.03.2025.
Позивач зазначає, що Відповідач нарахував йому індексацію пенсії у розмірі 1500,00 грн, внаслідок чого загальний розмір його пенсії з надбавками з 01.03.2025 склав 35886,69 грн.
Однак, до виплати було призначено лише 27787,41 грн, із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії.
Позивач вважає такі дії протиправними, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано неконституційним обмеження максимального розміру пенсії для осіб, які отримують пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Також посилається на численну практику Верховного Суду та попередні судові рішення на його користь щодо неправомірності обмеження пенсії максимальним розміром.
Ухвалою від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у справі № 380/8013/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав відзив на позовну заяву, в якому, заперечив проти задоволення позову, стверджуючи, що діяв правомірно на виконання чинного законодавства, зокрема статті 43 Закону №2262-ХІІ (щодо максимального розміру), положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, які встановлюють порядок виплати пенсій та можливі обмеження в умовах воєнного стану та економічних труднощів.
Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на неї додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, всебічно, повно та об'єктивно встановивши обставини справи, надав їм правову оцінку та виходив з наступного.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є пенсіонером, ветераном органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ.
З 01 березня 2025 року Відповідач здійснив Позивачу перерахунок пенсії у зв'язку з індексацією, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209. Згідно з розпорядженням (протоколом) про перерахунок пенсії, долученим до листа Відповідача від 11.03.2025 №1300-5203-8/35718, сума індексації пенсії Позивача з 01.03.2025 становить 1500,00 грн, а загальний підсумок пенсії з надбавками - 35886,69 грн.
Однак, до виплати Позивачу з 01.03.2025 призначено пенсію у розмірі 27787,41 грн, із застосуванням обмеження максимальним розміром.
Позивач звертався до Відповідача 06.03.2025 із запитом щодо причин невиплати індексації в повному обсязі.
Листом від 11.03.2025 №1300-5203-8/35718 Відповідач повідомив, що розмір пенсійної виплати Позивача, обрахованої на виконання рішення суду в сумі 34386,69 грн, перевищує визначений законом максимальний розмір пенсії (10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) і тому перегляду не підлягає, а виплата здійснюється з урахуванням максимального розміру.
Вважаючи дії Відповідача щодо обмеження розміру пенсії при виплаті індексації з 01.03.2025 протиправними, Позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 КАС України).
Цей принцип, закріплений у статті 8 Конституції України, означає, що держава та її органи діють на основі права, яке не обмежується лише законодавством як однією з його форм.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це фундаментальний принцип діяльності публічної адміністрації, який вимагає від неї суворого дотримання правових приписів.
Право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України.
Частина п'ята статті 17 Конституції України встановлює, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Ця норма підкреслює особливий статус військовослужбовців та осіб, прирівняних до них, та покладає на державу підвищені обов'язки щодо їх соціального забезпечення, що зумовлено специфікою їхньої служби, пов'язаною з ризиком для життя та здоров'я, та необхідністю компенсації за ці особливі умови.
Спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби (та деяких інших осіб, прирівняних до них, зокрема, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ), є Закон № 2262. Цей Закон має на меті реалізацію конституційного права на державне пенсійне забезпечення та встановлює єдність умов і норм для цієї категорії осіб.
Принципово важливим є положення частини третьої статті 1-1 Закону № 2262, яке імперативно вказує: "Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»."
Це означає, що будь-які зміни, які погіршують або змінюють встановлені Законом № 2262 умови та норми пенсійного забезпечення (включаючи порядок обчислення, розмір, обмеження виплати), мають бути внесені лише через прийняття відповідного закону, що вносить зміни саме до Закону № 2262 або Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 64 Закону №2262-XII (в редакції Закону №2040-ІХ від 15.02.2022), у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою №209, зокрема її підпунктом 1 пункту 2, встановлено, що з 1 березня 2025 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262, підвищуються на коефіцієнт збільшення 1,115. Пунктом 3 цієї ж Постанови визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень, а також, що пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Відповідач, обмежуючи виплату нарахованої та проіндексованої пенсії Позивача, посилається на частину сьому статті 43 Закону №2262 (в редакції Закону №3668-VI), яка встановлювала, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також на відповідні норми Закону про Держбюджет на 2025 рік та Постанови КМУ №1.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які обмежували максимальний розмір пенсії, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення. Конституційний Суд України наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України. Спроби законодавця відновити таке обмеження, зокрема через норми Закону про Державний бюджет, суперечать принципу правової визначеності та обов'язковості рішень Конституційного Суду України (стаття 152 Конституції України).
Більше того, Конституційний Суд України неодноразово вказував (Рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 та ін.), що Закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання (доходи та видатки держави на рік) і не може змінювати, зупиняти чи скасовувати норми інших законів, зокрема тих, що встановлюють соціальні гарантії. Такі зміни мають вноситися окремими законами безпосередньо до спеціальних законів.
Частина третя статті 7 КАС України зобов'язує суд у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу. Закон №2262-XII, як спеціальний закон, що регулює пенсійне забезпечення Позивача, має перевагу над загальними нормами Закону про Держбюджет та підзаконними актами Уряду в частині встановлення умов та розміру пенсійного забезпечення.
Верховний Суд у своїй послідовній практиці (зокрема, постанови від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 04.12.2024 у справі №380/24300/23, ухвала від 06.02.2025 у справі №520/909/25 та інші) неодноразово наголошував на протиправності обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії осіб, право на пенсійне забезпечення яких встановлене Законом №2262-XII, вказуючи, що норми Закону №2262-ХІІ підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень (частина п'ята статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина п'ята статті 242 КАС України).
Положення пункту 2 Постанови №209 щодо підвищення пенсій "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", та пункту 3 цієї ж Постанови щодо виплати перерахованих пенсій "з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. №1", не можуть застосовуватися до Позивача, оскільки вони суперечать нормам Закону №2262-ХІІ, витлумаченим з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016.
Звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод є неприпустимим при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних (стаття 22 Конституції України). Отримання пенсії у розмірі, обчисленому відповідно до спеціального Закону №2262, є набутим правом Позивача, а індексація пенсії є механізмом підтримання її купівельної спроможності та невід'ємною складовою цього права.
Посилання Відповідача на складну економічну ситуацію в країні та необхідність оптимізації видатків не можуть бути визнані правовою підставою для невиконання прямих норм спеціального закону та рішень Конституційного Суду України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо обмеження пенсії Позивача максимальним розміром при виплаті індексації, передбаченої Постановою №209.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії Відповідача щодо нарахування та виплати пенсії Позивачу після її індексації з 01.03.2025 з обмеженням максимальним розміром є протиправними.
Позивач має право на отримання пенсії з урахуванням індексації, встановленої Постановою №209, без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром.
Щодо способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне, відповідно до статті 245 КАС України, визнати дії Відповідача протиправними та зобов'язати Відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії Позивачу з 01.03.2025 з урахуванням індексації, встановленої Постановою №209, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивачем при подані позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 7-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 після її індексації з 01.03.2025 з обмеженням максимального розміру.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.03.2025 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням індексації, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично виплачених сум
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосереднь о до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19 травня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.