20 травня 2025 рокусправа № 380/11647/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (далі - позивач, ТОВ МІНЕРФІН-ТРАНС») з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/000156/1 від 29.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані таким. Під час здійснення господарської діяльності, у зв'язку з поставкою товару, МІНЕРФІН-ТРАНС» з метою митного оформлення товарів подало до Львівської митниці електрону митну декларацію, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.
Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» є АТ «МІНЕРФІН» (MINERFIN a.s. Словаччина).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (покупець) та «MINERFIN, a.s.» (Словацька Республіка) (постачальник) 25.07.2023 укладено зовнішньоекономічний контракт на придбання матеріально-технічних ресурсів R2023083/1, а також додаткові угоди №1-№5 від 08.12.2023 до контракту R2023083/1 від 25.07.2023.
Предметом його є зобов'язання продавця передати, а покупця - прийняти та оплатити матеріально-технічні ресурси (далі - «Ресурси») на умовах, передбачених контрактом.
Відповідно до істотних умов контракту кількість, номенклатура, Ресурсів вказується в Специфікації до цього контракту, які є його невід'ємною частиною. Партія Ресурсів означає Ресурси, передані на умовах цього контракту за єдиним транспортним документом, якщо інше не визначено в Специфікації. Поставка Ресурсів здійснюється партіями видами транспорту, зазначеними в Специфікації. Постачальник зобов'язується постачати Ресурси на умовах поставки, визначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року.
Поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначених в Специфікаціях, і включають усі податки, збори та інші витрати постачальника, пов'язані із поставкою Ресурсів. Оплата покупцем Ресурсів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому контракті. Оплата Ресурсів, що поставляються відповідно до цього контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати.
Місцем приймання Ресурсів за якістю та кількістю є склад покупця, якщо інше не визначене у Специфікації. Строк поставки Ресурсів вказуються у Специфікаціях.
У розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року сторони цього контракту є пов'язаними між собою.
Також, ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» з АТ «Укрзалізниця» уклали договір поставки №ЦЗВ-05-05223-01 від 06.12.2023 про поставку залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s. вартістю 1400 євро за тону.
На виконання умов контакту №R2023083/1 від 25.07.2023 ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» поставило в Україну дев'яту партію залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої склала 976,444 тон (далі - товар) за ціною 1300,00 євро за 1 тону.
Для митного оформлення імпортованого товару позивачем 29.03.2024 подана митна декларація №24UA209050000358U4, у якій митна вартість товару задекларована за основним методом склала 1318555,40 Євро, що включає в себе вартість партії рейок у сумі 1269377,20 Євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 49178,20 Євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.03.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) №R2023083/1 від 18.03.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №22249054 від 19.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595322 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595330 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595348 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595355 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595363 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595371 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595389 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595397 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595405 від 21.03.2024; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №22249054 від 19.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №21 від 19.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №38218128 від 25.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №R2023083/1 від 25.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 08.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №10 від 18.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №11/12-2023 від 11.12.2023; договір (контракт) про перевезення №01/2023 від 20.12.2023; акт приймання №9 від 21.03.2024; Прайс лист №2 Додаток №1 від 14.02.2024; копію митної декларації країни відправлення 24CZ570000026QEYA5 від 22.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA209050000358U4 від 29.03.2024.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимоги митного органу, позивачем додатково документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000156/1 від 29.03.2024.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000156/1 обґрунтовує тим, що за результатами проведеного контролю встановлено: «у поданій митній декларації країни відправлення №24CZ570000026QEYA5 від 22.03.2024 зазначено статистичну вартість товару - 32298758 CZK. Також, графі 31 декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81954 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000358U4 (49178,20 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (25,380), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3229,08 Євро. Таким чином, митницею встановлено відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов'язаності між продавцем та покупцем зазначена у декларації митної вартості (гр.9 Чи пов'язані між собою продавець та покупець, зазначено - "так"). У зв'язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта».
Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала «МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023 за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s.» за митною вартістю 1,54 Євро/кг.». Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209050/2024/000015. З метою випущення товару у вільний обіг 29.03.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію №24UA209050000361U5, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як зазначено в позовній заяві та в картках відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митних деклараціях позивачем надано до митної декларації: пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.03.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) №R2023083/1 від 18.03.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №22249054 від 19.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595322 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595330 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595348 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595355 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595363 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595371 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595389 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595397 від 21.03.2024; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №595405 від 21.03.2024; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №22249054 від 19.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №21 від 19.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №38218128 від 25.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №R2023083/1 від 25.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 08.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №10 від 18.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №11/12-2023 від 11.12.2023; договір (контракт) про перевезення №01/2023 від 20.12.2023; акт приймання №9 від 21.03.2024; Прайс лист №2 Додаток №1 від 14.02.2024; копію митної декларації країни відправлення 24CZ570000026QEYA5 від 22.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA209050000358U4 від 29.03.2024.
З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Втім, як встановлено зі змісту оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.
У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
З огляду на викладене суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України висновується, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, при встановленні відсутності достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.07.2020 у справі №804/5445/17, від 31.03.2020 у справі №809/1858/16, від 15.02.2022 у справі №826/12901/17.
Таким чином, суд висновує, що приписами Митного кодексу України обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Водночас митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Однак суд звертає увагу, що відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржене рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.
Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.
Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митної декларації документах зазначає таке:
«у поданій митній декларації країни відправлення №24CZ570000026QEYA5 від 22.03.2024 зазначено статистичну вартість товару - 32298758 CZK. Також, графі 31 декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81954 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000358U4 (49178,20 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (25,380), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3229,08 Євро».
Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа №813/1350/14.
Крім цього, слід зазначити, що пунктами 3 та 4 частини 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Позивачем для підтвердження здійснення оплати за товар надано відповідачу банківський платіжний документ, який підтверджує факт здійснення оплати по контракту яка була заявлена у митній декларації, зокрема, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №21 від 19.03.2024 на суму 1269377,20 Євро.
Суд звертає увагу, що заповнення митної декларації країни відправлення здійснюється за законодавством такої країни та знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.
Крім того, відповідно до митної декларації поставка товару здійснювалась на умовах FСА. Згідно з умова контракту №R2023083/1 умови поставки визначаються відповідно до правил Інкотермс 2020.
Умови поставки FCA згідно правил Інкотермс 2020 означають - (Free Carrier - Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. В такому випадку, при розрахунку митної вартості товару, до фактурної вартості товару додаються виключно тільки ті витрати які покупець поніс до кордону України, як це і випливає з поняття визначення митної вартості товару.
Таким чином, в митній декларації країни відправлення не могли бути враховані витрати на доставку та митне оформлення для імпорту, оскільки за правилами Інкотермс 2020 такі залишають за покупцем.
Окрім того, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
При цьому позивачем, на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані: накладні УМВС (SMGS consignment note (rail)); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №38218128 від 25.03.2024; договір про перевезення №01/2023 від 20.12.2023.
Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем документи містять необхідну інформацію стосовно числових значень складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, та витрат на перевезення вантажу, а тому висновку митного органу у цій частині є необґрунтованими.
Щодо доводів відповідача про вплив пов'язаності позивача з постачальником на митну вартість і неможливості товариства застосувати перший метод визначення митної вартості, суд зазначає таке.
Пункт 4 частини 1 статті 58 МК України встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частина 12 цієї ж статті визначає, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до частин 13, 14 статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Суд зауважує, що позивач не заперечує, що продавець і покупець пов'язані між собою особи. Однак відповідно до положень частини 12 статті 58 МК України така обставина сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. Митний орган повинен мати достатні підстави вважати, що така обставина вплинула на ціну оцінюваних товарів і письмово обґрунтувати її декларанту.
Письмових обґрунтувань митним органом позивачу не надано, як і не викладено в оскарженому рішенні достатніх підстав вважати пов'язаність продавця і покупця такою, що вплинула на митну вартість.
Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка фактично сплачена за товари.
Отже, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Крім того суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за методом коригування товару за статтею 60 МК України (метод « 2б» за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023 за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s.» за митною вартістю 1,54 Євро/кг.»
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 при заповненні графи 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/17; від 21.08.2018 у справі №804/1755/17; від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; від 31.10.2019 у справі №820/9301/15.
Відповідно до частин 1-4 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Суд з'ясував, що оскарженому рішенні відповідач зазначив лише інформацію про дату та номер митної декларації-джерела коригування, вартість 1 кг. товару згідно з цією декларацією, а також вказівку на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Однак оскаржене рішення не містить пояснення про те, чи є товар у вказаних митних деклараціях-джерелах коригування подібним (аналогічним) тому, який ввозив позивач. Зокрема, митний орган не вказав інформації про умови поставки аналогічного (подібного) товару, про комерційний рівень.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосовуючи другорядний метод коригування митної вартості товарів згідно зі статтею 60 МК України, відповідач діяв не в межах повноважень, визначених законодавством, оскільки не навів у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товару усіх необхідних реквізитів щодо проведених коригувань та митних декларацій-джерел коригування.
Враховуючи викладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000156/1 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000156/1 від 29.03.2024.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г, корп. «С»; ЄДРПОУ 38218128) судовий збір в сумі 23535 (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 08 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович