Рішення від 21.05.2025 по справі 380/24216/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 рокусправа № 380/24216/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД "САДА" до Львівської митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД "САДА" (адреса: вул. Нафтовиків, 15А, м. Херсон, 73009; код ЄДРПОУ - 24962494) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ - 43971343) (далі - відповідач) в якому просить суд:

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № UA209000/2024/100518/2 від 09.10.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 09.10.2024 року № UA209230/2024/003244.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 24UA209230094225U4 від 09.10.2024. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

19.12.2024 за вх. № 93462 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено наступне:

- відповідно до інформації яка наведена у пакувальному листі від 29.09.2023 №DEL0047985 по даній зовнішньоекономічній операції визначені умови поставки як ЕХW, проте у інвойсі від 29.09.2023 № INV0047985 а також у митній декларації визначені як FCA м. Ліверпуль;

- відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 також визначено умови поставки ЕXW, проте декларантом не надано ніякого доповнення до контракту яким би вносились відповідні зміни;

- відповідно до вимог п. 6.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 «Продавець» разом з вантажем надає «Покупцю» у тому числі: сертифікат походження товару а також сертифікат переміщення форми EUR 1, проте даний документ Декларантом не надано, що являється порушенням зовнішньоекономічної угоди;

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2274 км, а вартість 95000 грн. - що становить 41,78 грн/км відстань по території України 70 км, а вартість 28110 грн. становить 401,57 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання та інших собівартості перевезень "Вартість пально-мастильних визначено: експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних рекомендацій аналогічний відрахувань. Отже, очевидним є факт, що рахунок від 12.10.2023 № 9483 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 04.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

02.01.2020 між компанією Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» (Покупець) було укладено контракт № 02/01 від 02.01.2020, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець придбати акумуляторні батареї в асортименті.

Згідно з пунктом 2.2 контракту № 02/01 від 02.01.2020, ціни на товар визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до пункту 2.3 контракту № 02/01 від 02.01.2020, до вартості товару включено пакування, маркування та навантаження товару.

Відповідно до додатку № 4 від 18.10.2023 до контракту № 02/01 від 02.01.2020, пункт 3.1 контракту викладено в новій редакції, згідно з якою поставка товару здійснюється на умовах FCA Ліверпуль, Велика Британія, якщо інші умови не зазначено в специфікації.

Згідно з пунктом 4.2 контракту № 02/01 від 02.01.2020, Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару відповідно до умов, зазначених у інвойсі для кожної поставки.

01.10.2024 Продавець відвантажив на адресу Покупця акумуляторні батареї в кількості та асортименті на загальну суму 68 166,00 дол. США відповідно до комерційного інвойсу №INV0048947 від 01.10.2024.

09.10.2024 декларант позивача з метою митного оформлення зазначеного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230094225U4, у якій було заявлено до митного оформлення імпортний товар із найменуванням, описом та характеристиками, зазначеними в графі 31 митної декларації (акумуляторні батареї в асортименті).

Одночасно з митною декларацією № 24UA209230094225U4 декларант подав до митного контролю наступні документи, зазначені в графі 44 митної декларації: контракт № 02/01 від 02.01.2020 з додатками № 4, 6; комерційний інвойс № INV0048947 від 01.10.2024; пакувальний лист № DEL0048947 від 01.10.2024; CMR № A№703209 від 03.10.2024; довідку про транспортні витрати № 2024-08282 від 08.10.2024; заявку № 2024-08282 від 03.10.2024; рахунок на оплату № 431 від 08.10.2024; договір транспортного експедирування № 2799 від 01.08.2024.

Львівська митниця 09.10.2024 надіслала декларанту повідомлення такого змісту: «Необхідно подати додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, що його замінює, та додатки до нього за їх наявності; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо здійснювалося страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включено до вартості товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа може за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару».

Декларант Позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу митниці надав додаткові документи: проформу-інвойс №PFAKB08.2024 від 28.08.2024; транзитну декларацію № 24GBBОВОРО219M9AA0 від 04.10.2024; свіфт від 17.09.2024; договір перевезення вантажів № 17312 від 03.10.2024; висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 3-3/996 від 08.10.2024; витяги з інтернет-джерел щодо ціни товару; видаткові накладні № 6490 від 04.06.2024, № 18363 від 12.12.2024; листування з виробником щодо ціни товару (комерційна пропозиція).

За результатами розгляду електронної митної декларації № 24UA209230094225U4 та доданих документів митний орган 09.10.2024 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100518/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003053 від 09.10.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100518/2 від 09.10.2024 у графі 33 зазначено: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджувальних документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься в наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено такі розбіжності:

- у CMR № A№703209 від 03.10.2024 перевізником зазначено LLC Kovtrans, але документів, що підтверджують взаємовідносини сторін, не надано;

- договір на перевезення № 2799 від 01.08.2024 укладено між ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» та ПП «Девік Транс»;

- у CMR № A№703209 від 03.10.2024 не зазначено документів, що стосуються поставки цієї партії товару, що унеможливлює зіставлення з цією поставкою;

- у графі 3 CMR дата завантаження заявлена 03.10.2024, а в заявці на перевезення № 2024-08282 дата завантаження і час 04.10.2024;

- у графі 22 відсутній штамп відправника;

- відповідно до п. 3.1 Договору на перевезення № 2799 від 01.08.2024, вартість перевезення обумовлюється сторонами для кожного рейсу в Заявці. Заявка на перевезення № 2024-08282 містить графу «Додаткові умови», але інформація в ній відсутня. Згідно з п. 3.2 Договору на перевезення № 2799 від 01.08.2024, замовник оплачує всі додаткові непередбачувані витрати, понесені при перевезенні вантажу не з вини експедитора і не включені до ставки, за умови надання квитанцій чи інших підтверджувальних документів. Таким чином, експедитор залишає за собою право змінювати вартість перевезення, що безпосередньо впливає на формування митної вартості. За цих обставин рахунок на перевезення № 431 від 08.10.2024 не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів або відомості про ціну, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці послуги. Наявність таких обставин унеможливлює здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за послуги, через відсутність остаточних відомостей щодо вартості транспортування;

- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 431 від 08.10.2024 містить пункт витрат «Експедиційні послуги по території України» (13 714,17 грн). Однак витрати на транспортно-експедиційні послуги за межами території України в рахунку відсутні, з чого можна зробити висновок, що зазначена сума охоплює послуги на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не враховано частину витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг, що впливає на митну вартість товару;

- поставка товарів здійснювалася на підставі договору № 02/01 від 02.01.2020, укладеного між Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» (Покупець), який, відповідно до графи 44 електронної митної декларації, визначено декларантом під кодом 4104 як зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей. Також відсутні відомості про торговельну марку. Для підтвердження виробника товарів могли бути надані такі документи: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифіката на систему якості товару; копія сертифіката продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні в графі 44 митної декларації;

- у Специфікації № 45 від 16.09.2024 зазначено умову оплати « 100% передоплата», проте платіжні документи до митного оформлення не надано;

- у контракті, його реквізитах, додаткових угодах і специфікаціях відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладання та підписання контракту. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до його укладення відповідно до законодавства України та/або закону місця укладення договору. Однак перевірити здатність сторони Продавця до укладення договору на основі наданих документів неможливо. Необхідність наявності уповноваженої особи підтверджується п. 10.5 Контракту, який передбачає, що будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови їх оформлення в письмовій формі та підписання уповноваженими представниками сторін;

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2266 км, а вартість 120000 грн. - що становить 52,96 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 29467,00 грн. - що становить 420,96 грн/км).Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. В даному рахунку відсутні відомості, щодо всіх числових значень транспортних витрат (відсутні відомості, щодо водних вид транспорту).

Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості та проведеного розрахунку митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару..

Додатково на вимогу митного органу було надано Договір 17312 від 03.10.2024, як випливає із п. 2. Загальні умови надання послуг Договору на перевезення 2799 від 01.08.24 2.1. Експедитор організовує перевезення вантажів згідно замовлень Замовника, які подаються у формі "Заявки". Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Заявка надається Експедитору не пізніше, ніж за 48 годин до дати перевезення. Оскільки Договір між експедитором та перевізником було укладено в день перевезення вантажу. Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. Видаткові накладні щодо вартості продажу аналогічного товару, які містять посилання на Договори купівлі-продажу, проте такі договори не надано до митного оформлення, а тому не можливо перевірити виконання усіх умов договору. Також надано експертний висновок, який містить посилання на електронні сайти, копії таких зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні посилань не надано. Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440 засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1; надано також платіжне доручення, що не стосуються даної поставки, у графі 70: Призначення платежу міститься посилання на фактуру РЕАКВ08.2024, проте сума у проформі становить 136332.00 дол США, а у платіжному документі 68166.00 дол США.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-V1 розділ ІІІ.. Джерелом інформації для коригування митної вартості Товару №1 слугувала МД 24UA100350725483U9 від 10.07.2024 де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг, Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п'ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт № 02/01 від 02.01.2020 з додатками № 4, 6; комерційний інвойс № INV0048947 від 01.10.2024; пакувальний лист № DEL0048947 від 01.10.2024; CMR № A№703209 від 03.10.2024; довідку про транспортні витрати № 2024-08282 від 08.10.2024; заявку № 2024-08282 від 03.10.2024; рахунок на оплату № 431 від 08.10.2024; договір транспортного експедирування № 2799 від 01.08.2024.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Стосовно твердження відповідача у спірному Рішенні, що: у CMR № A№703209 від 03.10.2024 перевізником зазначено LLC Kovtrans, але документів, що підтверджують взаємовідносини сторін, не надано, водночас - договір на перевезення № 2799 від 01.08.2024 укладено між ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» та ПП «Девік Транс», а також твердження щодо того, що відповідно до п. 3.1 Договору на перевезення № 2799 від 01.08.2024, вартість перевезення обумовлюється сторонами для кожного рейсу в Заявці. Заявка на перевезення № 2024-08282 містить графу «Додаткові умови», але інформація в ній відсутня. Згідно з п. 3.2 Договору на перевезення № 2799 від 01.08.2024, замовник оплачує всі додаткові непередбачувані витрати, понесені при перевезенні вантажу не з вини експедитора і не включені до ставки, за умови надання квитанцій чи інших підтверджувальних документів. Таким чином, експедитор залишає за собою право змінювати вартість перевезення, що безпосередньо впливає на формування митної вартості. За цих обставин рахунок на перевезення № 431 від 08.10.2024 не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів або відомості про ціну, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці послуги. Наявність таких обставин унеможливлює здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за послуги, через відсутність остаточних відомостей щодо вартості транспортування, суд зазначає наступне.

До митного оформлення декларантом було долучено наступні документи щодо підтвердження ціни перевезення вантажу: CMR A№703209 від 03.10.2024; довідку про транспортні витрати вих. №2024-08282 від 08.10.2024; заявку № 2024-08282 від 03.10.2024; рахунок на оплату №431 від 08.10.2024; договір транспортного експедирування №2799 від 01.08.2024; договір перевезення вантажів №17312 від 03/10/2024.

01.08.2024 між ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» та ТОВ «Девік Консалтинг» було укладено Договір транспортного експедирування №2799. Вказаний договір подавався до митного контролю і його предметом є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг, інформація про надання такого договору міститься як у графі 44 МД 24UA209230094225U4 від 09.10.2024 та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.10.2024 №UA 209230/2024/003244.

Відповідно до умов зазначеного договору, зокрема п. 1.1, на умовах даного договору, Замовник замовляє, а Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Замовника протягом строку дії даного Договору організувати виконання визначених даним Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовника автомобільним транспортом по території України та інших держав. Відповідно до п.3.5 Договору Замовник оплачує надані Експедитором послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR), податкової накладної. Відповідно до п.4.2.3. Експедитор має право залучати до виконання до перевезення третіх осіб (Перевізників).

Згідно п. 4.3.7. договору експедитор надає замовнику після здійснення перевезення акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки та інші документи, що супроводжують конкретне перевезення.

В процесі митних консультацій на вимогу митного органу декларантом було додатково було долучено договір перевезення вантажів №17312 від 03/10/2024, укладений між експедитором ПП «Девік Консалтинг» та перевізником ТОВ «Ковтранс». Відтак твердження митного органу, що неможливість перевірки нарахування транспортних витрат є неправомірним.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що ПП «Девік Консалтинг» є експедитором, і має право залучати перевізників для виконання своїх господарських зобов'язань.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 року у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної .

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на числові значення митної вартості.

Окрім того, суд зазначає, що твердження митного органу щодо заповнення заявки №2024-08282 від 03.10.2024, а саме відсутність інформації у графі «Додаткові умови» є безпідставними, оскільки позивач не мав жодних додаткових умов щодо перевезення вантажу експедитором. Наявність таких умов теж не доведена митним органом.

Суд висновує про те, що наявність графи «Додаткові умови» не може свідчити про наявність додаткових умов у кожній з перевезених партій товару.

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч.2 cт.53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.

Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, відтак, це не може бути підставою для коригування митної вартості.

Суд також критично оцінює твердження відповідача щодо недоліків під час заповнення CMR, зазначених у оскарженому рішенні, зокрема, у CMR № A№703209 від 03.10.2024 не зазначено документів, що стосуються поставки цієї партії товару, що унеможливлює зіставлення з цією поставкою; у графі 3 CMR дата завантаження заявлена 03.10.2024, а в заявці на перевезення № 2024-08282 дата завантаження і час 04.10.2024; у графі 22 відсутній штамп відправника.

У CMR міститься інформація про вантаж, його вагу та про транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення. Усі вказані відомості до CMR внесені, що вказує на належність її заповнення.

Додатково суд вказує на те, що перевезення вказаної поставки підтверджується довідкою про транспортні витрати № 2024-08282 від 08.10.2024; заявкою № 2024-08282 від 03.10.2024; рахунком на оплату № 431 від 08.10.2024; договором транспортного експедирування № 2799 від 01.08.2024, що підтверджує можливість ідентифікації вказаної партії митним органом.

Як вже зазначав суд, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч.2 cт.53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.

Окрім цього, суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

Суд вказує на те, що заявка є попереднім зверненням з метою укладення договору, а відтак зміна дати завантаження у CMR є можливим результатом подальшого оформлення перевезення.

Окрім того, згідно ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Суд вказує на те, що у графах 22,23 CMR № 703209 від 03.10.2024 міститься інформація щодо перевізника та відправника.

Решта розбіжностей з приводу недоліків оформлення CMR не є такими, що прямо впливають на визначення митної вартості товарів.

За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Стосовно твердження відповідача у спірному Рішенні, що рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 431 від 08.10.2024 містить пункт витрат «Експедиційні послуги по території України» (13 714,17 грн). Однак витрати на транспортно-експедиційні послуги за межами території України в рахунку відсутні, з чого можна зробити висновок, що зазначена сума охоплює послуги на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не враховано частину витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг, що впливає на митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу відповідача на те, що у на рахунку оплату транспортно-експедиційних послуг № 431 від 08.10.2024 є також пункти «Міжнародні транспортні послуги по маршруту Ліверпуль, Великобританія (Сполучене королівство) - м/п Краківець» - 120 000,00 грн, а також Міжнародні транспортні послуги по маршруту м/п Краківець - Львів, Україна» - 29467,00 грн.

Окрім цього, перевезення вказаної поставки підтверджується довідкою про транспортні витрати № 2024-08282 від 08.10.2024; заявкою № 2024-08282 від 03.10.2024; рахунком на оплату № 431 від 08.10.2024; договором транспортного експедирування № 2799 від 01.08.2024

Суд встановив, що позивач надав митному органу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, що впливають на розмір митної вартості товарів. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14.

Суд також критично оцінює твердження відповідача щодо виробника товару, зазначені у оскарженому рішенні, зокрема, Поставка товарів здійснювалася на підставі договору № 02/01 від 02.01.2020, укладеного між Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» (Покупець), який, відповідно до графи 44 електронної митної декларації, визначено декларантом під кодом 4104 як зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей. Також відсутні відомості про торговельну марку. Для підтвердження виробника товарів могли бути надані такі документи: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифіката на систему якості товару; копія сертифіката продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні в графі 44 митної декларації.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.

Тож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Суд також критично оцінює твердження відповідача щодо здійснення розрахунків між сторонами, зазначені у оскарженому рішенні, зокрема, у Специфікації № 45 від 16.09.2024 зазначено умову оплати « 100% передоплата», проте платіжні документи до митного оформлення не надано.

Суд висновує про те, що нездійснення передоплати може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Стосовно твердження відповідача у спірному Рішенні, що у контракті, його реквізитах, додаткових угодах і специфікаціях відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладання та підписання контракту. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до його укладення відповідно до законодавства України та/або закону місця укладення договору. Однак перевірити здатність сторони Продавця до укладення договору на основі наданих документів неможливо. Необхідність наявності уповноваженої особи підтверджується п. 10.5 Контракту, який передбачає, що будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови їх оформлення в письмовій формі та підписання уповноваженими представниками сторін, суд зазначає наступне.

З цього приводу суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим.

Окрім того, документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 МК України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд також критично оцінює твердження відповідача щодо пропорційності транспортних витрат, зазначені у оскарженому рішенні, зокрема, розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2266 км, а вартість 120000 грн. - що становить 52,96 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 29467,00 грн. - що становить 420,96 грн/км).Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. В даному рахунку відсутні відомості, щодо всіх числових значень транспортних витрат (відсутні відомості, щодо водних вид транспорту).

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб'єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України, не є предметом державного цінового регулювання.

Суд не враховує доводи відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов'язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на положення п.49 (витрати по пальному) та п.51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення, а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не спростовують правильність формування перевізниками вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Стосовно твердження відповідача у спірному Рішенні, що у додатково на вимогу митного органу було надано Договір 17312 від 03.10.2024, як випливає із п. 2. Загальні умови надання послуг Договору на перевезення 2799 від 01.08.24 2.1. Експедитор організовує перевезення вантажів згідно замовлень Замовника, які подаються у формі "Заявки". Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Заявка надається Експедитору не пізніше, ніж за 48 годин до дати перевезення. Оскільки Договір між експедитором та перевізником було укладено в день перевезення вантажу. Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа, суд зазначає наступне.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України заявка на перевезення не є документом, що підтверджує митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна перевезення не поставлена в залежність від часу отримання заявки.

Тож надання заявки у порушені терміни може свідчити про невиконання замовником умов контракту, в частині створення заявки, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як замовником та експедитором.

Суд також критично оцінює твердження відповідача щодо видаткових накладних, зазначені у оскарженому рішенні, зокрема, видаткові накладні щодо вартості продажу аналогічного товару, які містять посилання на Договори купівлі-продажу, проте такі договори не надано до митного оформлення, а тому не можливо перевірити виконання усіх умов договору.

Суд висновує про те, що надані позивачем видаткові накладні щодо вартості продажу аналогічного товару є не визначені частиною 2 та 3 статті 53 МК України документами, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Такі були надані позивачем до митного контролю з довідковою метою, водночас у відповідача була відсутня потреба у витребуванні Договорів купівлі-продажу, оскільки такі відсутні у позивача та, відповідно, не могли бути надані до митного контролю.

Стосовно твердження відповідача у спірному Рішенні, що у також надано експертний висновок, який містить посилання на електронні сайти, копії таких зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні посилань не надано. Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440 засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що на вимогу митного органу було надано експертний висновок ДП Держзовнішінформу від 08.10.2024 № 3-3/996, який був зроблений підставі копій наданих документів наданих до митного оформлення, інформація про що міститься на 1 першій сторінці висновку.

Окрім того, зазначений документ містить підпис експерта, печатку та гриф затвердження його заступником директора. Таким чином, експертний висновок ДП Держзовнішінформу від 08.10.2024 № 3-3/996 складений у відповідності до п. 56 ПКМУ від 10.09.2003 № 1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", підтвердженням чому, є зазначення про використану і наявну інформацію під час здійснення розрахунків та числових значень та має враховуватись митним органом у процесі розгляду документів, оскільки такий висновок є документом, що підтверджує митну вартість товарів у відповідності до пп.8 ч.3 ст.53 МК України, а саме висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, суд висновує про те, що вказаний висновок підготовано відповідно до Національного стандарту № 1.

Суд також критично оцінює твердження відповідача щодо платіжного доручення, зазначені у оскарженому рішенні, зокрема, також платіжне доручення, що не стосуються даної поставки, у графі 70: Призначення платежу міститься посилання на фактуру РЕАКВ08.2024, проте сума у проформі становить 136332.00 дол США, а у платіжному документі 68166.00 дол США.

Суд зазначає, що проформа-інвойс - це попередній інвойс, який існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. У проформі інвойсі зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у проформі-інвойсі не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

01.10.2024 постачальником товару було виставлено позивачу комерційний інвойс №INV0048947 від 01.10.2024, яким сторони остаточно погодили поставку товару (поставку узгоджено проформою інвойс проформу інвойс РFАKB 08.2024 від 28.08.2024) на суму 68166,00 дол. США.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16, касаційне провадження № К/9901/64047/18, зазначено, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження № К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Отже, вказане платіжне доручення безпосередньо стосується вказаної поставки.

Стосовно тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, Приватне акціонерне товариство "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД "САДА" для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії»[ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/100518/2 від 09.10.2024, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Окрім цього, у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від №UA209230/2024/003244 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД "САДА" (адреса: вул. Нафтовиків, 15А, м. Херсон, 73009; код ЄДРПОУ - 24962494) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100518/2 від 09.10.2024.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003244.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД "САДА" судовий збір в сумі 9341,94 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп'як Оксана Орестівна

Попередній документ

127513188

Наступний документ

127513190

Інформація про рішення:

№ рішення:	127513189
№ справи:	380/24216/24
Дата рішення:	21.05.2025
Дата публікації:	23.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (03.06.2025)
Дата надходження:	23.05.2025
Предмет позову:	заява про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу