про залишення позовної заяви без руху
21 травня 2025 року Київ № 320/39876/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У якості підстави позову позивач зазначив, що має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, проте відповідачем безпідставно відмовлено в реалізації вказаного права.
Відповідно до ухвали суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позову, а також заява про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Позивач оскаржує дії відповідача щодо ненарахування та невиплати, на його думку, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, ураховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2018.
Зі змісту позовної заяви слідує, що у період із серпня 1996 року по теперішній час позивач проходить дійсну військову службу в ЗСУ. Зазначає, що у період із червня 2011 року по теперішній час службу проходить в Генеральному штабі ЗСУ на посаді начальника відділу аналізу форм і способів застосування управління воєнно-стратегічного аналізу Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ, яке перебуває на фінансовому забезпеченні у відповідача.
Позивач звернувся до відповідача зі зверненням від 04.06.2024, відповідь на яке отримав листом від 12.07.2024.
До позовної заяви було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позивач не міг передбачити, що органи держави в особі відповідача можуть порушувати його права на спірну індексацію. Просив звернути увагу, що спірні правовідносини у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 виникли до набрання чинності нової редакції статті 233 КЗпП України, тому до них не підлягає застосуванню строк звернення до суду, який на думку позивача є необмеженим.
У заяві про залишення позову без розгляду, що надійшла через підсистему «Електронний суд» 20.09.2024 (зареєстрована 10.10.2024) відповідач посилався на пропуск строку звернення до суду, оскільки позивачу про виплачені суми грошового забезпечення було відомо ще в 2018 році, а звернувся до суду із цим позовом у 2024 року, що становить близько 6 років, що свідчить про беззаперечне пропущення строку звернення до адміністративного суду у відповідності до норм частини п'ятої статті 122 Кодексу.
Від позивача не надходило пояснень на спростування доводів відповідача із приводу заяви про залишення позову без розгляду.
Приписами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою, другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і, відповідно, до частин першої, другої статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Як установлено судом, із цим позовом позивач звернувся до суду 22.08.2024, а спірні правовідносини виникли у період із 01.01.2016 по 28.02.2018.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду із цим позовом, виникли з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Із метою забезпечення рівності учасників справи перед законом і судом, за відсутності пояснень (заперечень) позивача з приводу заяви про залишення позову без розгляду, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин пропуску строку, або обґрунтування на спростування наведених відповідачем доводів щодо підстав для залишення позову без розгляду.
У силу вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин пропуску строку із обґрунтуванням на спростування наведених відповідачем доводів щодо підстав для залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 з урахуванням частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала позов разом із копією заяви відповідача від 20.09.2024 (зареєстрована 10.10.2024) про залишення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.